Сьогодні лідери США та Європи мають чітко дати зрозуміти, що майбутня безпека та процвітання їхніх країн у значній мірі залежать від того, що станеться в Україні.
Думка експертів про підтримку України та «стратегічне терпіння»
«Вчасно» публікує переклад статті «Необхідність стратегічного терпіння в Україні» Крістін Берзіни та Джексона Джейнса. Її було опубліковано на сайті Німецького фонду Маршалла.
Крістін Берзіна — керуюча директорка програми Geostrategy North Німецького фонду Маршалла, відповідає за провідні програми з питань безпеки та територіальної оборони Балтії, Північної Європи, Арктики та США.
Джексон Джейнс — старший науковий співробітник Німецького фонду Маршалла та почесний президент Американського інституту сучасних німецьких досліджень при Університеті Джона Гопкінса у Вашингтоні.
«Історія вчить, що наполегливість і стратегічне терпіння були ключем до перемоги в деяких з найбільш критичних битв сучасності. Лідери Сполучених Штатів і Європи мають протистояти так званій «втомі від України» за допомогою правдивого наративу, який чітко пояснює як і те, що поставлено на карту у цій війні, так і те, скільки часу може знадобитися для досягнення цілей.
Через двадцять місяців після того, як володимир путін розпочав свою жорстоку атаку на Україну, політики, автори статей і низка «експертів» і телевізійних говорящих голів спрямовують постійний потік заяв про межі терпіння Заходу щодо подальшої підтримки уряду та народу України. Додаткові недавні виклики глобальній безпеці, що виникли внаслідок жорстокого насильства та нестабільності на Близькому Сході, підживили тих, хто розпалює ці тривоги.
Такі коментатори повторюють мантру про те, що терпіння суспільства закінчується, що західні уряди не можуть дозволити собі продовжувати надавати військову, гуманітарну та економічну підтримку Україні, і що ресурси обмежені та потрібні всередині країн. Деякі оглядачі скаржаться, що український контрнаступ не призвів до швидкої та рішучої перемоги. Інші припускають, що Захід повинен чинити тиск на Україну, щоб вона шукала дипломатичне рішення та домовлялася про припинення війни з путіним, який надто готовий «закріпити» ще одне із загарбань територій, які він розпочав у Грузії у 2008 році, а потім і Криму і на Донбасі у 2014 році.
Це нетерпіння частково відображає шалений темп сучасного світу, в якому цикл новин переходить до свіжих історій одним клацанням або свайпом. Впливові події — навіть великі війни — надто швидко відсуваються на другий план новими, менш важливими проблемами чи новими кризами, такими як криза на Близькому Сході чи назріваюча на Тайвані чи Північній Кореї. Така нетерплячість і обмежена увага не тільки підривають здатність Заходу протистояти російській агресії, але й загрожують його здатності стримувати інших, неминуче взаємопов'язаних агресорів і загрози, серед яких Китай, ХАМАС та Іран.
Погляд на уроки історії повчальний. Уявіть собі, що сталося б, якби через двадцять місяців після початку Другої світової війни, коли британський народ воював в одиночку, а їхні міста щоночі бомбили під час того, що пізніше стало відомо як «Бліц», Сполучені Штати вирішили припинити свою необхідну військову підтримку і ніколи не ухвалили закон про ленд-ліз.
Або подумайте, як міг би виглядати світ, якби лише через кілька років ядерних погроз в період Холодної війни між Заходом і Радянським Союзом, Сполучені Штати та Західна Європа замість того, щоб створити НАТО для стримування радянської агресії та подальшого його розширення, вирішили, що такі зусилля займуть надто багато часу і будуть надто дорогими.
Лондон після бомбардувань / фото: Вікіпедія
Бахмут після бомбардувань / фото: ЗСУ
У війні за незалежність США Континентальна армія, як і Україна, зіткнулася з ворогом, що переважав військово. Але вони воювали сім довгих років, здобуваючи кілька перемог до завершення війни. Джордж Вашингтон мудро уникнув поразки і продовжував боротьбу, поки пріоритети Великобританії не змінилися і не було здобуто незалежності. Враховуючи цей випадок надзвичайної стратегічної терпеливості в основі їхньої національної історії, Сполучені Штати повинні визнати необхідність повної, довгострокової підтримки України в її боротьбі за свободу та незалежність.
Усі ці результати — поразка нацизму у Другій світовій війні, розпад Радянського Союзу та відновлення свободи на європейському континенті та боротьба за незалежність Америки — вимагали стратегічного терпіння. Це терпіння передбачає готовність вистояти перед обличчям рішучого супротивника, долати труднощі та підтримувати єдність — внутрішню та зовнішню — у протистоянні загрозам безпеці, благополуччю та демократичним цінностям.
Уроки історії не забуті українцями. Під час візиту до Вашингтона у складі делегації українських військових та лідерів громадянського суспільства молодший сержант ЗСУ Ігор Семак звернувся до США та інших країн із закликом притримуватися курсу. «Це дуже реально для нас, ця підтримка Америки, — сказав він. — Я також сподіваюся, що американці сьогодні живуть відповідно до спадщини величі та не забувають, ким вони є насправді».
Ігор Семак / скріншот відео GMF
Сьогоднішні прихильники скорочення підтримки України та тиску на українців, аби вони вступили в переговори зі свавільним, продуманим ворогом, який мріє відновити імперію, демонструють світові нетерпіння Заходу щодо складних, довгострокових викликів, які вимагають наполегливості та рішучості. Ті, хто прагне скоротити підтримку України або закликає до переговорів, повинні спочатку пояснити, чому вони очікують, що Україні вдасться перемогти набагато більшого, окопаного російського ворога у перші місяці контратаки. Зрештою, союзники боролися шість років, щоб перемогти Гітлера у Другій світовій війні.
путін усе більше усвідомлює, що його злощасне вторгнення стикається із серйозними перешкодами через об'єднану підтримку України з боку США та Європи, і що його найбільша надія зменшити ці потоки тепер залежить від здатності росії підживлювати наратив про виснаження та високі витрати. Його зусилля з введення в оману та дезінформації спрямовані прямо на цю мету в західній громадській думці.
Сполученим Штатам і європейським країнам потрібно чинити спротив своїй схильності до нетерпіння та стійко протистояти потоку дезінформації з путінської росії. Щоб набути стратегічного терпіння, лідери повинні протистояти так званій «втомі від України» за допомогою правдивого та вичерпного наративу, який чітко пояснює, що поставлено на карту в цій війні, наскільки важко буде досягти цілей і що потрібно зробити, аби підтримати Україну на шляху вперед. Трансатлантична громадськість має зрозуміти, що це довгострокова боротьба, яка потребує постійної підтримки США та Європи, але боротьба, яку Україна сповнена рішучості вести.
Британський прем'єр-міністр Вінстон Черчілль спонукав британську громадськість до тривалої, болісної боротьби пристрасними промовами, які зміцнювали волю британського народу. Виступаючи в серпні 1940 року, в той час, коли німецьке Люфтваффе щоночі обстрілювало британські міста, він закликав своїх співвітчизників до подальшої боротьби: «Ми повинні методично готуватися до майбутніх кампаній», а два-три роки — це недовгий термін, оскільки ми маємо честь бути єдиними борцями за свободи в усій Європі".
Сьогодні лідери США та Європи мають чітко дати зрозуміти, що майбутня безпека та процвітання їхніх країн у значній мірі залежать від того, що станеться в Україні. Вони повинні створити постійну двопартійну підтримку для тривалої війни. Національні лідери повинні прагнути визначити очікування не лише щодо тривалості та вартості цього виклику, але й щодо кінцевих переваг. Перш за все, наполегливість і підтримка Заходу можуть звільнити територію України та відновити її суверенітет, одночасно даючи зрозуміти виснаженій у військовому плані та послабленій росії, що вона більше не може досягти територіальних здобутків за допомогою військової сили. Це відновить стабільність і безпеку в Європі, які неодноразова агресія росії підривала з 2008 року. Відсіч агресії шляхом допомоги Україні також посилає потужний сигнал, який матиме відлуння в Азії та на Близькому Сході, призупиняючи інших потенційних агресорів. Нарешті, спільна рішучість відновить ліберальний, заснований на правилах глобальний порядок, демократичні цінності, а також безпеку та благополуччя, які авторитарні уряди в усьому світі так прагнуть підірвати.
Якщо, навпаки, Захід втратить терпіння і шукатиме короткі шляхи, як це зробив прем'єр-міністр Невілл Чемберлен у 1938 році, коли заспокоював Гітлера, вірячи, що він зможе досягти «миру для нашого часу», ціна знову стане вищою та більш руйнівною. Історія дає чіткий урок для України, до якого Заходу варто було б прислухатися: партнери, які поділяють зобов’язання захищати свої цінності перед обличчям авторитарних викликів, повинні розвивати та підтримувати стратегічне терпіння серед своїх людей. Якщо Сполучені Штати та Європа зроблять це, вони зможуть і надалі наполегливо підтримувати молодшого сержанта Семака та мужній і рішучий народ України, щоб перемогти російську агресію, водночас зміцнюючи життєво важливі альянси та партнерства у все більш небезпечному світі".