Немає сумнівів, що нове озброєння зрештою матиме значний вплив на полі бою. Нині ж воно вже має моральний ефект на керівництво рф та солдатів російської армії.
Колаж з фото МЗС Канади та Інституту національних стратегічних досліджень
Довідка: доктор Френк Гоффман (Frank Hoffman) — відставний офіцер морської піхоти, колишній чиновник Міністерства оборони США. Зараз працює в Інституті національних стратегічних досліджень Національного університету оборони.
«Вчасно» публікує переклад статті Гоффмана для Modern War Institute.
«Є багато приводів для радості щодо колективного рішення західних союзників України посилити безпекову допомогу Києву шляхом сучасних систем броні, включаючи добре відомі німецькі Leopard 2. Немає сумнівів, що нові системи озброєнь зрештою матимуть значний вплив на полі бою. Танкові війська Києва (України — ред.) в захваті від цього рішення, адже їхні танки старі, а запчастини і боєприпаси стають дефіцитними. Звідси і заклик «надсилайте танки».
Тим не менш, затримка ухвалення рішення про передачу ще більше сповільнила поставку танків і їхню необхідну підготовку, матеріально-технічне забезпечення та технічне обслуговування. Вони не будуть введені в оперативну дію до літа, що дасть росії більше часу, щоб «закопатися» та розробити контрзаходи. Американський передовий танк M1A2 Abrams буде поставлено в кращому випадку не раніше кінця 2023 року. Озираючись назад, можна сказати, що це рішення було би більш своєчасним три місяці тому.
Дискусія, яка відстрочила це рішення, коштувала українцям шансу проявити ініціативу. Як зазначив Джордж Баррос з Інституту вивчення війни в нещодавньому інтерв'ю, «українці сигналізували про намір провести наступальні операції взимку, але відсутність допомоги Заходу в сфері безпеки погіршила їхню здатність це зробити». Тривалі дискусії не просто погіршили можливість проведення таких операцій, вони повністю знищили таку можливість цієї зими. Тепер росіяни мають більше часу, щоб підготувати оборонні укріплення або розпочати власний контрнаступ до того, як українці отримають посилення. Додаткові танки не з’являться на полі бою вчасно, щоб Україна могла використати їх найближчим часом — коли російські війська потерпають від холоду та втомлені. Наразі вони залишаються вразливими, але це «вікно» може закритися, оскільки генерал валерій герасимов намагається відновити свої понівечені підрозділи та створити наступальний потенціал, щоб задовольнити імперські ілюзії володимира путіна.
Ця затримка зрозуміла, враховуючи внутрішню політику в Німеччині. Канцлер Німеччини Олаф Шольц шукав і отримав політичне прикриття для ризикованого кроку, який, на думку частини його оточення, був нав’язаний Німеччині союзниками. Небажання американців надати найважчий у світі та технологічно заряджений танк, що споживає багато авіаційного палива, стало для нього корисним приводом, за яким можна було сховатися. Але адміністрація США змінила свою позицію, що змусило Шольца пом’якшитися і надати Києву необхідні танки, необхідні у сподіваннях повернути втрачену територію. Весь цей епізод мало сприяв підвищенню міжнародної репутації канцлера, але внутрішня політика Німеччини пояснює це.
Рішення підвищити бойову потужність українських військових за допомогою цих танків має негайний ефект, але не так, як багато хто очікує (або якби це рішення було прийнято кілька місяців тому). Танкісти вкажуть на вагу «метала». Але є й психологічний вплив, пов’язаний із цим озброєнням.
Перший шок — для москви, яка тепер виявляє, що її брязкання зброєю більше не паралізує рішення в Берліні чи Брюсселі. На додачу до цього, уряд у Києві, хоч і з запізненням, але отримав від Заходу якісну підтримку у вигляді модернізації бронетехніки. Сигнал, який надсилається за допомогою, мабуть, трьох сотень важких танків, полягає в тому, що демократії віддані не лише короткостроковій війні, але й забезпеченню післявоєнної безпеки України. Навіть цей факт просочиться в тупий розрахунок кремля щодо прийняття рішень.
По-друге, на оперативному рівні українські військові отримують психологічну підтримку, знаючи, що західна бронетехніка та боєприпаси продовжують надходити. Попри те, що українські війська можуть бути втомленими або стурбованими майбутніми весняними наступальними операціями, вони тепер усвідомлюють, що не лише матимуть інструменти, необхідні для відбиття російського наступу, але тепер матимуть можливість виконувати власні наступальні маневри, щоб повернути територію. Цей додатковий компонент, збройний кулак, дозволить їм почати власний наступ з більшою впевненістю та смертоносністю. У поєднанні з раніше схваленими бойовими машинами вони можуть передбачати зменшення оперативних втрат і більшу маневрову здатність.
Нарешті російські війська на передовій, чи сидять вони в окопі, чи в Т-72 1-ї гвардійської танкової армії, усвідомлюють, що на них чекає. Вони зараз сидять у холоді в Україні або по той бік кордону, усвідомлюючи, що шанси на оперативний успіх у завойовуванні нових територій цього року помітно зменшилися. Можливо, така реальність ніколи не дійде до путіна та його кола підлабузників у теплих коридорах москви, але пересічному російському солдату в Луганську чи Криму стане набагато ясніше, що шанси на виживання (а тим більше на успіх) просто зменшилися. Бойовий дух росіян крихкий, враховуючи тривалість конфлікту на сьогоднішній день, і команді військового керівництва, що змінюється, буде набагато складніше мотивувати наступну когорту, кинуту в м’ясорубку.
Одним із головних уроків війни є те, що людський фактор залишається головним. Технології важливі, але більше значення має здатність їх ефективно застосовувати. Американці мають сильну упередженість до технологій та обладнання і нехтують тим, що ми з Майклом Девісом називаємо «людським фактором». Українці яскраво продемонстрували конкурентну перевагу у моральному дусі, волі до боротьби та імпровізації. Не виключено, що російська мобілізація, в тому числі засуджених, на війну в Україну в складі ПВК «Вагнер», остаточно нівелює перевагу Києва в живій силі. Проте вкрай малоймовірно, що це компенсує якісну перевагу тих українців, які віддано захищають Батьківщину. З цієї причини перспективи успіху українських операцій цього літа тільки покращилися.
Загалом, самі танки не змінюють правила гри, але вони забезпечують конкурентну перевагу як у матеріальному, так і в моральному вимірах цієї війни.
Минулий «виступ» росії на сцені цього театру бойових дій викликає багато питань щодо її спритності та витривалості, попри зусилля мобілізувати нові війська та перевести економіку на воєнний лад. Потрібно відповісти на низку питань. Чи будуть поспішно мобілізовані призовники відновленої путінської армії кращими? Малоймовірно. Чи зможе російська армія подолати свою надто централізовану командну структуру, обмежені комунікації та низьку якість військ? Також малоймовірно. Чи адаптує росія структуру своїх сил і свою грубу тактику, щоб подолати власні обмеження? Можливо. Чи буде вона продовжувати обстрілювати українців великою кількістю артилерії чи використовуватиме наступне покоління безпілотників у більш креативний спосіб, можливо, націлюючись на тепер більший і, отже, більш вразливий тиловий хвіст української армії? Зовсім малоймовірно.
Як зазначає аналітична група Інституту вивчення війни, слід очікувати, що росія буде більш обережною щодо великих втрат із наступною когортою призовників, ніж це було з ув’язненими та найманцями «Вагнера» протягом зими. Як зазначається у звіті групи, «здатність росіян здійснювати широкомасштабні швидкі наступальні дії на кількох напрямках цієї зими та весни дуже сумнівна». Скоро покаже час. Обидві сторони можуть піднести сюрпризи, можливо, в повітрі або в радіоелектронній боротьбі, що так чи інакше схилить терези.
Фото: Вікіпедія
Фото: Фокус
Фото: Мілітарний
Як стверджував професор Колумбійського університету та дослідник сухопутної сили Стів Бідл, наступальний маневр залишається необхідним у війні, і наступна кампанія має підкріпити цю фундаментальну реальність. Ми можемо очікувати, що танки як у наступі, так і в обороні також покажуть, що танк не застарів, навіть якщо він стає дедалі вразливішим. Відкрита місцевість на сході і противник без сучасних баражуючих боєприпасів і протитанкових систем, що застосовуються наразі, сприяють успіху з бронетехнікою, про яку просять українці. Єдиний сумнів у тому, скільки часу знадобиться, щоб їх освоїти та інтегрувати в оперативні та логістичні системи підтримки сил Києва. Деякі добре обізнані аналітики вважають, що бойові броньовані машини можуть бути ціннішими за повільніші танки, оскільки вони поєднують у собі більшу мобільність і швидкість для наступальних операцій, водночас надаючи перевагу українській піхоті. Крім того, як зауважив Майк Кофман, справжня загальновійськова війна потребує авіації, а також сталі на землі. Щоб досягти успіху, Києву доведеться продемонструвати, що він може в тій чи іншій формі використовувати повітряний простір.
Тупикова ситуація, яку я прогнозував у квітні минулого року, справджувалася, аж поки у вересні минулого року Україна не досягла успіху в несподіваному визволенні Харківської області, незважаючи на слабку оборону. Україна наполегливо розвила цей успіх, відштовхнувши росію назад на півдні до більш придатних для оборони позицій, знову ж таки шляхом вибіркових ударів по командно-диспетчерських пунктах і ключових матеріально-технічних вузлах агресора. Щоб продовжити наступ і розхитати російську лінію, українським силам доведеться вдосконалити маневровий компонент своєї кампанії та краще інтегрувати вогонь на оперативному рівні. Окрім нестачі наступальної авіації та протиповітряної оборони, Києву все ще не вистачає далекобійної артилерії, як показано в нещодавньому звіті Польського інституту міжнародних відносин.
Загалом Leopards, Challengers і Abrams явно не змінять правила гри миттєво, враховуючи баланс сил на полі бою. Танки не позбавлені проблем, адже, як йшлося раніше, вони створюють нові завдання з навчання та логістики. Проте український народ виявився досить спритним у засвоєнні та адаптації західних технологій відповідно до своїх потреб. Поглиблене навчання для оперативного застосування цієї техніки вже триває на базі в Графенвері, Німеччина. Навпаки, росія виявилася напрочуд невмілою у навчанні, поки що віддаючи перевагу Києву в битві адаптації. Очікувані кампанії цієї весни та літа стануть останнім випробуванням сильно підірваної довіри до герасимова та російського генштабу.
Дев’ять місяців тому я писав тут, що українцям буде важко провести маневр загальновійськовими силами, щоб повернути втрачені позиції. Зараз це застаріле судження. Цього разу, маючи майже рік виснажливого бойового досвіду за їхніми плечима та підкріплення, яке вони отримують, ми повинні бути набагато оптимістичнішими. Домінуватиме не масовість, а маневр і моральні фактори. Краще використання військової техніки, а не лише її кількість, добре послужить українцям перед обличчям безглуздого виснаження, яке ми бачили з боку російської машини.
Президенту Володимиру Зеленському військовий успіх потрібен, щоб посилити свої переговорні позиції на будь-яких наступних переговорах. Повернення чотирьох окупованих областей є ключовим для того, щоб переконати путіна, що він програв. Найближчим часом успіху, на жаль, не буде. Але це виглядає більш імовірно протягом цього року".
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!