«Треба навчитися управляти страхом росіян»: чого боїться рф у війні з Україною, перспективи щодо перемовин, і які наслідки матиме можлива «заморозка» конфлікту
АктуальнеПоки на сході України точиться кровопролитна війна, а над головами українців щодня літають ворожі ракети та дрони, на світовій арені вкотре намагаються врегулювати агресію рф дипломатичним шляхом. В рамках перемовин щодо закінчення війни, 15 серпня, Дональд Трамп приймав на Алясці російського диктатора володимира путіна. Одразу після вихідних до американського президента приїхав і президент України Володимир Зеленський разом з європейськими лідерами. На черзі, можливо, нова зустріч — однак наразі невідомо, в якому складі й де вестимуть подальші переговори.
Після двох самітів конкретного результату щодо врегулювання війни не було досягнуто. Однак Дональд Трамп визнав їх успішними і зазначив, що домовленостей можна буде досягти лише на зустрічі, в якій братимуть участь і путін, і Зеленський.
Зустріч між лідерами прогнозують наприкінці серпня, однак днями Трамп вже заявив, що російський президент уникає розмови з українським.
Чого очікувати далі, яких цілей дотримуватиметься путін, і як діяти Україні — про це та інше читайте у матеріалі «Вчасно».
На думку Федорчука, нині на світовій арені тривають розмови про розмови. Головний позивний результат — це відсутність негативного й те, що знову питання першочергово стосується припинення вогню, бо без цього немає сенсу взагалі говорити про перемовини. Також із важливого — продемонстрована солідарність європейських партнерів, які розуміють ризики, що стоять перед Україною.
«Зеленський чітко дав зрозуміти, що за столом перемовин мають бути європейці. Якщо раніше європейці виступали для нас певним вікном у світ, то тепер ми платимо тією ж самою монетою. Будь-яка капітуляція України означає для Європи збільшення безпекових оборонних проблем. Їхній приїзд — це не тільки прояв солідарності, а й прояв націоналізму та прагматизму, — каже Федорчук. — Тому далі, я гадаю, Трамп намагатиметься вести розмови з путіним та Зеленським. Однак я поки що не бачу причин для жодного оптимізму, і що цей процес взагалі може мати якісь швидкі результати».
На думку Федорчука, сам путін намагатиметься затягувати й уникати будь-якого контакту з українським керівництвом. Очевидно, що будь-які договори з Україною він готовий візувати тільки через американців.
«Головна проблема — путін не планує визнавати нас прямою стороною. На жаль, не бачу підстав, що він готовий не під примусом змінювати свою думку. Не під примусом військових, економічних поразок, нових санкцій і так далі, — додає Федорчук. — Не можна сказати, що й США наважаться ввести ці санкції. Однак, скоріш за все, будуть нові хвилі санкцій від ЄС, але ми потребуємо їх саме від Америки».
Зустріч президента США Дональда Трампа й президент рф володимира путіна після його прибуття на об'єднану базу Ельмендорф-Річардсон в Анкориджі, Аляска, 15 серпня 2025 року/ Фото: Getty Images/Andrew Harnik
Сам же американський лідер Дональд Трамп, на думку політолога, ставиться до російсько-української війни як до проблеми, яку йому нав’язали вирішувати, але яку він вирішувати ніколи не хотів. Тому за кожної нагоди Трамп зазначає, що нинішня війна виникла за провини попереднього президента США та за провини України.
«Ми бачимо, що Трамп не хоче підтримувати українську армію коштами американських платників податків. Він повністю перекидає це на Європу. Наскільки я розумію, в його голові є якась прагматична ідея, типу, що європейці будуть вимушені купувати в США озброєння й будуть приходити до них за безпековими гарантіями, але вже не для України, а для себе. Я бачу, що Трамп не хоче активно вмикатися у цю війну, бо вона не вирішиться за кілька днів. І він розуміє, що підтримка України означає тривалий період, а Трампу хочеться швидкої перемоги. Напевно через це він хоче змусити Україну підписати будь-яке перемир’я для того, щоб той сказав про досягнутий результат», — зазначає Федорчук.
Щодо самої зустрічі на Алясці, Станіслав Федорчук вважає це здійсненою мрією диктатора, адже сидячи разом з американським президентом, це дозволило путіну продемонструвати, що він знову у «клубі великих правителів світу».
«Путін — це типовий політик нарцисичного типу. Ми бачили, що він був щасливим не через те, що поговорив із Трампом, бо вони ж ні про що не домовилися, а через те, що він сидів поруч. Він нарешті потрапив в об'єктиви камер американських і світових медіа поруч з американським президентом. Це як серійний вбивця дає пресконференцію з начальником поліції, й він сидить поруч, а не в кайданках. Він показує, що досягнув того, що Трамп просить його про мир і не тисне на нього. Вся ця історія підіграє його амбіціям, мріям та хворобливим фантазіям», — зазначає Федорчук.
«Путін хоче більш вигідних позицій для продовження війни»
Зважаючи на вектор перемовин, російсько-українська війна має шанси опинитися у стані замороження. А будь-яка «заморозка» буде напрямку пов’язана з тим, які санкції буде вимагати зняти з рф путін, вважає Федорчук.
«Найбільшою загрозою у такому випадку є зняття санкцій і порятунок російської мілітаризованої економіки. Внаслідок цього за дуже короткий період ми знову опинимося в ситуації, коли на нас спробують продовжити тиснути окупанти. Ну і головний момент: тимчасове перемир’я не відповідає на запитання: «що буде далі?», — додає Станіслав Федорчук.
На його думку, пауза у війні як така не потрібна путіну, всі ці розпочаті ним перемовини більше спрямовані на те, щоб не призвести до введення нових санкцій від США і за можливості, щоб зменшити вже введені санкції з економіки рф.
Дональд Трамп і Володимир Путін/ Фото AP
Крім цього, путін намагається спробувати відновити роботу банків. Від Трампа вже була навіть заява, що він достатньо прихильно ставиться до того, щоб відкрити росіянам доступ до американських доларів.
«Це достатньо небезпечно, бо щойно рф отримає цю валюту, нехай і в три рази дорожче, але вони зможуть купувати військові технології, компоненти для військової техніки, ракет тощо, — додає Федорчук. — Завданням путіна залишається підкорення України й перетворення її на частину новітньої імперії. Всі розмови про те, що путіну достатньо декількох областей, і вони готові зупинятися — позбавлені будь-якого сенсу. Ми ж були свідками війни у 2014 році, коли був окупований Крим і частина Донеччини та Луганщини, а тепер ми можемо подивитися на сучасну карту війни, рф сприймає наші окуповані території як плацдарм для подальшого наступу. Тому путін хоче більш вигідних позицій для продовження війни».
Окуповані території України станом
Нині ж на полі бою ні окупанти, ні ЗСУ не мають вагомих переваг. І зважаючи на це путін також прагне, щоб будь-які гарантії безпеки, які вимагає Україна, мали формальний характер. Таким чином диктатор продовжує грати на страхові Європи й небажанні американського президента брати участь у відбитті російської агресії.
«Тому ми маємо навчитися управляти страхом росіян і робите те, що лякає їх, — каже Федорчук. — Больових точок у противника достатньо. Пропонувати треба не те, що він прагне, а те, чого він не хоче. Наприклад, путін не хоче, щоб ми були в НАТО, ми говоримо, що НАТО — наш пріоритет, путін не хоче, щоб Україна повернула ядерну зброю, тоді ми говоримо, що Україна має стати ядерною державою і так далі. Ми маємо вибудувати лінію альтернатив, щоб путін розумів, що будь-які наступні його кроки будуть тільки погіршувати умови перемовин».
Однак зрештою, як зазначає Федорчук, на сьогоднішній момент вірити в дипломатичний шлях розв’язання цієї війни немає підстав. Росія — це країна, яка тільки внаслідок часткової або повної поразки готова фіксувати це в дипломатичних документах.
«З питанням окупованих територій будуть носитися лише жителі цих територій»
Голова громадської спілки «Коаліція «На лінії зіткнення» Андрій Грудкін вважає, що якщо перемовини призведуть зрештою до «заморозки» війни, то жителям Донеччини й Луганщини знову доведеться відстоювати свої окуповані території. А українське суспільство, яке проживає дещо віддаленіше від фронту, швидко зануриться у мирне життя.
«Це ми бачили ще з 2014 року, коли ми кричали звернути на нас увагу, що нам треба щось робити із тимчасово окупованими територіями. Однак така людська природа, що як тільки настають мирні умови, то люди займаються звичними справами, — каже Грудкін. — Нам всім доведеться дуже багато працювати, щоб повернути на державний рівень політику реінтеграцій ТОТ. Бо навіть в плані Уряду немає нічого про це. У держави досі немає бачення щодо цих територій, навіть збираються ліквідовувати переміщені органи управління, що на нашу думку є повною загрозою. Тому з питанням окупованих територій будуть знову носитися їх жителі. Нам треба або згуртовуватись, або ми будемо спостерігати, як ця тема затирається».
Однак на сьогодні війна триває, і реальних умов щодо її завершення нині немає. Та все ж найголовнішим питанням для України залишаються гарантії безпеки, за яких можливе припинення війни. Нині ж про ці гарантії, після завершення двох самітів, нічого не відомо.
«На останній зустрічі європейські лідери зібралися разом і приїхали, як команда, аби трохи оздоровити голову Трампу і в черговий раз йому роз’яснити, що „зливати“ Україну не можна у жодному разі. Наскільки їм це вдалося — важко сказати, — каже Андрій Грудкін. — Ми не бачили ніяких спільних комюніке. Ніякої зради також не побачив, є заяви щодо того, що США готові будуть продавати нам зброю, про те, що європейці беруть на себе відповідальність по гарантіях безпеки, але які це гарантії безпеки, нікому не відомо. Для мене очевидно, що єдиними дієвими гарантіями є продовження і посилення санкції до повної деокупації територій, розміщення військового контингенту в Україні. Однак поки що незрозуміло, чи це взагалі можливо, бо, на мою думку, кожна з країн-партнерів начебто й хотіла до цього долучитися, але юридично у своїх країнах продати своєму суспільству цю тему їм дуже тяжко, і немає однорідності й загальної позиції щодо цього».
Переговори у США / Фото: Associated Press
Трамп, протистояння Китаю і співпраця з рф
Окремо постає питання щодо американського лідера Дональда Трампа і його дій. Президент США, маючи можливість тиснути санкціями путіна й наситити Україну зброєю, аби дати відсіч ворогу, не робить цього, оскільки має на то причини, вважає Андрій Грудкін. Перша — це здійснення давньої мрії дружити з рф, аби разом протистояти Китаю.
«Нічого не вказує на те, що він цю ідею закинув. І президенту Зеленському, і європейцям доводилося, як для першокласника пояснювати ази й розказувати про вбивства та неможливість капітуляції, — каже Грудкін. — Однак якщо станеться все ж заморожування війни, то поведінка США у такому разі буде показовою для всього світу. І якщо „заморозка“ буде подана як дипломатична перемога Трампа, то далі буде економічна співпраця з рф, щоб відірвати її від Китаю і дипломатична деізоляція путіна у світі, попри вирок міжнародного кримінального суду. І найстрашніше тут також те, що європейцям, дивлячись на поведінку США, буде дуже тяжко на самоті з погляду тримання санкцій і макрофінансової допомоги України».
Разом з цим голова громадської спілки «Коаліція «На лінії зіткнення» зазначив у підсумку, що Трамп нині любить «перевзуватися у повітрі» і часто його слова не відповідають його ж діям.
«Тому якби Трамп був політиком, котрий дійсно цінує світову безпеку, досягнення світу після Другої світової війни й розумівся б на ситуації, то він би надав Україні велику військову підтримку, багато зброї, не заперечував вступ до НАТО і розумів, що путін боїться тільки сили, — додає Грудкін. — А для цього треба посилити підтримку і тиснути санкціями, щоб ввести російську економіку в стан повної дефрагментації. Як показує практика, це працює, але не достатньо, щоб зупинити диктатора».
Перемовини заради порятунку економіки й невиконанні цілі «сво»
Активіст організації «Сильні громади» Денис Бігунов у коментарі журналістам «Вчасно» висловив свою думку і вважає, що рф прагне «заморозки», аби відновити свою економіку й продовжити виконувати поставлені цілі так званої «сво».
Бігунов зазначив, що економіка росії нині вже перебуває у важкому стані. І ті санкції, введені за три роки, таки даються окупантам взнаки.
Разом з цим нещодавно він ознайомлювався з проєктами договору, який путін пропонував попередньому президенту США Джо Байдену від 17 грудня 2021 року щодо гарантій безпеки для рф і країн Північноатлантичного договору. Зокрема там йдеться про те, що НАТО має відійти до кордонів 1997 року. Це фактично означає виключення країн Балтії та Польщі зі складу Альянсу. (Відповідні договори є у відкритому доступі: Угода про заходи забезпечення безпеки Російської Федерації та держав-членів Організації Північноатлантичного договору та Договір між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про гарантії безпеки.
«Ніхто в Кремлі не говорить, що вони скасовують ці вимоги, і путін продовжує говорити про так звані першопричини конфлікту. Я так думаю, що ці документи і є загалом цілями „сво“. Нині вони для росії є невиконаними, й росіяни будуть шукати варіанти їхнього досягнення або військовим шляхом після „заморозки“, або дипломатичним, або гібридним», — каже Бігунов.
«Україна має стати сталевим дикобразом»
Щодо питання з приводу заморозки війни Денис Бігунов вважає, що Україна має стати максимально мілітаризованою країною, аби захищати себе від неминучих спроб наступу рф.
«Я погоджуюся зі словами очільниці Єврокомісії Урсули фон дер Ляйен, Україна має стати „сталевим дикобразом“. Вся політика, економіка має базуватися навколо військової промисловості, — каже Бігунов. — Якщо цього не буде, то це лише питання часу, коли путін знову вторгнеться. А щодо гарантій безпеки, то, як на мене, кращого, ніж колективна безпека, у світі немає нічого. Навіть у Середньовіччі, щоб перемогти ворога, князі і європейські монархи збирали спільну армію і давали відсіч. А коли всі були порізно, то зазвичай навала перемагала. Для нас, якщо це не НАТО, то має бути інша колективна безпека, коли наші західні партнери зобов’язуються захищати Україну, а ми натомість зобов’язуємося захищати країни Балтії або інші держави, які можуть піддатися російські агресії. Тобто мілітаризація, верховенство права, військова економіка й, відповідно, колективна безпека — саме такий має бути шлях України на майбутнє».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!