Щороку люди з прапорами та національною символікою виходять до центру міста, щоб продемонструвати свою позицію проукраїнську позицію, повідомляє ІА «Вчасно».
Перший мітинг за єдність України у Краматорську відбувся 17 квітня 2014 року.
Марина Романцова — одна з його ініціаторів. Пригадує, що тоді думали, чи збирати людей, адже місто вже було захоплене бойовиками. За один день до мітингу на одному з сайтів Краматорська виклали оголошення. Тоді прийшло понад 1,5 тисячі людей. З того часу жителі міста у цей день завжди виходять на Марш вільних людей.
«Тоді, у 2014 році, було обурення, чому до нашого міста, яке є українським, прийшла якась „руська весна“. Ми хотіли показати, що ми українці, — згадала Марина Романцова. — У зв’язку з виборами зараз у людей різні настрої, але ми ставимо ціллю вищу мету — єдність нашої країни. Щоб вкотре сказати, що Україна — наша країна, це єдиний живий організм, який продовжує розвиватися».
17 квітня 2014 року на українському мітингу в Донецьку була родина Демко — Марина та Олексій. Вони прийшли на мітинг до Краматорська — за цей час стали переселенцями, а Олексій Демко отримав поранення і побував у полоні. Кажуть, для них це особливий день.
«Разом з патріотами ми вийшли тоді в Донецьку 17 квітня, до цього вбили мого друга Дмитра Чернявського, тому на мітингу очікували агресію, але все пройшло мирно, ми розгорнули величезний прапор, — сказав Олексій Демко. — Сьогодні я впевнений, що потрібно збиратися разом, такі акції дають людям зрозуміти, що є активна меншість, яка здатна багато чого змінити».
Виконавши гімн України, люди з прапорами та національною символікою вирушили вулицею Ярослава Мудрого до пам’ятника Тарасу Шевченку. Попереду несли плакат з фото загиблих донеччан.
Дорогою лунали патріотичні гасла: «Слава Україні — героям слава», «Донецьк — це Україна», «Луганськ — це Україна», «Крим — це Україна» та інші. Ходу супроводжували працівники поліції.
«Я пригадую мітинг 2014 року, тоді перед нами стояли агресивні люди з проросійськими настроями, — сказав Ігор Карпук, який на мітинг прийшов вп’яте. — Розумію, що це було недаремно. Треба виходити і показувати, що ми є, що ми — українці, і це наша земля».
Хода завершилася біля пам’ятника Шевченку. Усі присутні вшанували загиблих за незалежність України під час російської агресії і акапельно виконали гімн України.