«У мене з минулого року є спальна зимова куртка — для підвалу»: як у прифронтових містах готуються до морозів

В умовно найбільш віддалених від лінії бойового зіткнення містах опалювальний сезон уже стартував. У багатоквартирних будинках містяни — хоч і тимчасово — проте раді: житлова площа зігріта щонайменше до 20 °C. Проте надії, що цей комфорт протриває довго, багато хто не має. Люди у містах, які живуть у квартирах, сподіваються, що бодай до Нового року їм вдасться зігріватися централізовано. Селяни ж у громадах активно запасаються дровами, купують пелети й очікують від місцевої влади допомоги — чи то фінансової, чи то «паливної».

Тож як саме у Краматорську та Покровську люди готуються до зимівлі — у матеріалі «Вчасно».

«Хороший лайфхак — спати у двох зимових костюмах і під двома ковдрами»: як жителі Краматорська готуються до холодів

У Краматорську в багатоповерхівках опалювальний сезон уже офіційно розпочали. Ще наприкінці вересня під час брифінгу заступниця директора департаменту ЖКГ Донецької ОВА Лариса Гусєва сказала, що цієї зими у Краматорську послуги з централізованого теплопостачання готові забезпечити повністю. За інформацією Краматорської МВА, у місті - 980 багатоквартирних будинків з централізованим теплопостачанням. Однак цього опалювального сезону планують опалювати лише 902 багатоквартирні будинки.

Крім того, аби опалювальний сезон за можливості минув без непередбачених моментів (за винятком обстрілів та руйнувань внаслідок військової агресії росії), у Краматорську станом на початок вересня замінили та відремонтували три кілометри водоводів. Однак, на жаль, це все одно не врятує містян від відключень опалення у будинках, якщо окупанти знову атакують критичну інфраструктуру міста. Або ж у випадку, якщо снаряди чи уламки від них поцілять у багатоквартирний будинок — у такому випадку можливо лише повністю відключити опалення у ньому щонайменше на період ремонту будівлі.

Також на сьогодні у Краматорську встановлюють когенераційні установки. А обʼєкти теплового, водо- та каналізаційного господарства забезпечили генераторами різної потужності. Крім того, по місту встановлюють і модульні котельні, які у випадку виходу з ладу або руйнації централізованого теплопостачання забезпечать опаленням важливі для функціювання міста заклади. Та керманичі зауважують, що зима буде тяжкою, тому по місту будуть облаштовані пункти обігріву. І, судячи з руху лінії боїв, ці пункти не пустуватимуть.

Краматорчанка Вікторія Гончарова розповідає, що зараз активно закуповує електропростирадла. Зізнається, що на родину їх придбати важкувато — фінансово: кожна коштує від тисячі гривень. Тож для двох дітей та трьох дорослих довелося витратити майже 6 тисяч — по тисячі на односпальні ліжка, дві тисячі - за двоспальне, та 1,5 — на ліжко матері. Придбати одне чи два простирадла було б замало — каже, що упродовж ночі під час морозів, скоріш за все, регулярно «підігріватиме» ліжка. Принаймні так робила минулого року, коли тижнями місто лишалося без опалення.

«Ми вже навчені 2022 і 2023 роком, коли доводилося в „мінус“ ночувати у квартирі, де було не більше 10 градусів тепла. Виїхати не було куди, бо мама жила в Бахмуті у приватному будинку — топила дровами, ледве якесь тепло зберігалося у хаті. Туди дітей везти взагалі не хотіли, а тут не було опалення. То спали під шаром ковдр — дітей брали до себе в ліжко, вкривали їх пледами, зверху ще ковдри. Було холодно, то коли мороз доходив до -15°C — діти спали й в куртках. Дуже холодно було кілька днів, бо вибуховою хвилею вибило скло у вікнах. То два дні шукали нове й вставляли його, мерзли всі - пара з рота йшла у квартирі», — розповідає жінка.

Через пережите й Вікторія Гончарова, і її матір наполягали ще у вересні на тому, щоб придбати обігрівачі. Проте ціни на них були надто дорогі для родини — ті, які б змогли зігріти квартиру чи кімнати, коштували щонайменше 5−7 тисяч. Тож вибір впав на ковдри, які з електрикою зможуть зігріти усіх членів родини. Однак їх довелося придбати значно дорожче, аніж пропонували в багатьох інтернет-магазинах, — брали з гарантією, боячись. що одна з таких може «замкнути». І, каже Вікторія, поки що не перевіряли.

«Я дуже боюсь цих ковдр, якщо чесно. Особливо за дітей. Старшій — 12, молодшому — шість. То ми вже зараз розповідаємо. що якщо буде щось пекти або почують запах диму — щоб відразу нас гукали. Вчимо їх потроху…

У мене й так перед очима кадри, як у будинок щось потрапляє й починається пожежа. І багато чула про те, як квартири згорали через вибухи газових балонів навіть. Але робити немає що, — якось доведеться грітися взимку, якщо буде холодно й не буде опалення. Тому вирішили витратитися. Якщо не допоможе — хоч гарантія є, зможемо повернути гроші", — зауважує краматорчанка.

Багато хто у місті сподівається на те, що Краматорськ встоїть з «умовами цивілізації» до весни — тобто люди матимуть доступ щонайменше до централізованого газо- та водопостачання, зможуть заправляти автівки та генератори. Тому серед популярних товарів у магазинах техніки — генератори та великі зарядні станції, на які подекуди навіть брали кредит чи продавали машини, розповідає мешканець міста Олексій Корчук. Чоловік працює водієм одного з магазинів міста, де продається різноманітна техніка. І зауважує, що зараз цивільні майже не купують ані холодильників, ані пральних машинок — на першому місці саме ті товари, які допоможуть зігрітися взимку.

«Попит на генератори й обігрівачі зріс ще у вересні, коли трохи похолодало. Генераторів у магазині майже не було, тому вирішили сформувати список замовлень. Коли набралось п’ять — на базі набрали 10 генераторів і п’ять акумуляторних батарей. Розкупили їх за два чи три дні, а потім я вже почав регулярно їздити на закупки — привозили з Дніпра їх, вистачало максимум на тиждень. Але ціна немала, не кожний може відразу їх купити. Буває, беруть у кредит чи на кілька платежів розтягують. Взагалі для людей у Краматорську віддати за раз 20 тисяч, а потім ще регулярно купувати пальне для генератора — це дорого, особливо для родин із дітьми», — каже краматорець.

Олексій Корчук додає, що настрої у Краматорську, на відміну від того ж Дніпра, з невідомих причин оптимістичні - щодо того, чи встоїть місто. Тому здебільшого впевнені, що вціліють навіть їхні будинки, а тому ризикують купувати генератори й зарядні станції навіть для невеликих бізнесів — кав’ярень, перукарень тощо.

«Тут люди дуже сподіваються на ЗСУ. Просто більше немає на що сподіватися, а жити треба. І працювати, щоб були гроші. Тому попит на все це є. А щодо іншої техніки — холодильників, пральних машин, мікрохвильовок — то на це попит, звісно, дуже впав. Зараз не актуально, бо ще й холодає. Навіть якщо не буде електроенергії - то продукти можна буде й на вулиці зберігати, на балконах. А от грітися якось треба, готувати їсти, заряджати телефони», — зауважує краматорець.

«У нас і місто навряд вистоїть, про які електроковдри мова?», або чим у Покровську планують грітися в підвалах та квартирах без вікон?

У Покровську про опалювальний сезон навіть не йде мова. На сьогодні позиції російських окупантів розташовані за 5 кілометрів від околиць міста — через мізерну відстань майже будь-яка зброя, тим паче артилерія, долітає вкрай швидко у будь-який мікрорайон. Але й до цього хаотичні ракетні та авіаційні обстріли потрощили всю критичну інфраструктуру, тож і надії на відновлення централізованого опалення чи постійного електропостачання немає. Люди уже понад місяць тому переїхали жити у підвали, де вони є й де можливо було мінімально облаштувати спальне місце та укриття водночас. Умови при цьому такі, що доводиться виживати, а не жити — шукати можливості заряджати телефон, а готувати чи гріти їжу й воду потрібно на вогнищі.

В’ячеслав Коновалов, покровчанин, додає: для багатьох мешканців міста зараз актуальне відновлення пічного опалення. Тим, у кого в приватному будинку лишилася така система, пощастило — вони зможуть не лише гріти приміщення, а й готувати на печі. Тим же, у кого її немає, доведеться грітися власноруч — купами ковдр та шарами одягу. Або ж за чималі гроші придбати буржуйку. Щоправда, і цей варіант вкрай недешевий — мало в кого є на це гроші. Тим паче й для печі, і для буржуйки потрібні дрова. Не у всіх у подвір'ї є дерева, які вони зможуть спиляти або в когось «позичити» чи виміняти. Інакше доведеться купувати дрова.

«Куб дров коштує 1,5−2 тисячі гривень. На зиму для мінімальних потреб — нагріти воду, щоб помитись, щось приготувати — треба 6−7 кубів. Якщо брати по мінімуму, то це 9−10 тисяч гривень. А для сім'ї вдвічі більше треба. Але люди багато не куплять, — у них грошей немає. Де в тих дідів і бабів, які лишилися в Покровську, такі гроші? Молодь ще, може, якось їх купить.

І знову ж: а чи є сенс? Тут невідомо, що буде через тиждень. А якщо виїжджати — то все покрадуть, гроші на вітер. Ну, принаймні так люди кажуть", — пояснює чоловік.

Покровчанин зауважує: зараз люди дуже бережуть гроші - на випадок, якщо таки «припече» виїжджати хоч кудись. Навіть пенсіонери намагаються вберегти мінімальні гроші, тому розраховувати на великі закупівлі від людей немає сенсу. А ті, своєю чергою, дуже чекають і просять допомоги від міської влади — дровами чи пелетами. На сьогодні таку допомогу точково видають, багато хто розповідає, що невдовзі теж отримає кілька кубів дров. Та все ж остаточно невідомо, чи вистачить безкоштовної допомоги на всю зиму навіть із мінімальним використанням сировини.

Тетяна Грищенко, мешканка Покровська, евакуювалася з міста на початку листопада. На питання про те, чим грітимуться місцеві, реагує з невеселим сміхом — каже, що людям у місті, які сидять по підвалах, можна сподіватися лише на себе.

«У місті вже немає життя. Над головою все літає - дрони, ракети. Виходиш у магазин — тебе може вбити на очах в інших. І таке буває, що й немає сенсу рятувати — там все, моментально й летально. Там хіба що треба сидіти в підвалі й не виходити нагору, бо коли уламки летять — і стіни «прошиває», не те що людину.

Люди тягнуть все з квартир у підвали, обкладаються ними чи кутаються, і так живуть. Ще й поверх надягають по кілька комплектів речей, бо дуже холодно. Про які обігрівачі чи електроковдри мова? У мене он була спальна зимова куртка, в якій би я спала, якби не виїхала з міста", — каже Тетяна.

Нині у мікрорайонах часто немає електропостачання, газопостачання повернули нещодавно — після того, як через черговий обстріл його перекривали. Про централізоване водопостачання мова навіть не йде — навряд воно взагалі повернеться у багатоповерхівки цього сезону.

Станом на зараз переважна більшість містян живе по приватних будинках або у підвалах. І якщо в приватній будівлі ще можна облаштувати вогнище та обігрів приміщення, то у підвалі лишається просто забити всі отвори деревиною чи ковдрами. Місцеві мешканці не хочуть та відверто бояться пересуватися містом — навіть перехід з одного району в інший може закінчитися смертю чи серйозним пораненням. Тому, як каже Тетяна Грищенко, життя лишається тільки у підвалах і на смітниках.

«Хто зараз у Покровську лишається? Старі, неблагополучні й миші з собаками й котами. Одні ходять по підвалах і квартирах, і щось шукають їжу чи доїдають гуманітарку, а другі пішки ходять по сміттєзвалищах і тих самих підвалах, де люди сидять — доїдають за ними. Таке там життя», — зауважує жінка.

Попри відсутність у Покровську опалення, водопостачання та світла у місті деякі батьки досі лишають своїх дітей. І за словами Вадима Філашкіна, голови Донецької обласної військової адміністрації, їх досить багато — понад 50 неповнолітніх. У Покровську ж загалом перебуває 11,5 тисяч людей. Місто відкрито для в'їзду та виїзду, евакуація звідти продовжується.

«У місті працюють деякі крамнички, Укрпошта. Мінімум для підтримання людей в місті працює. Величезні проблеми з водо-, газо-, електропостачанням. Ворог кожного дня обстрілює місто FPV-дронами та балістичними ракетами», — зауважив він під час телемарафону.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У чотирьох містах Донеччини скоротять подачу води