Джерело фото: Ukraїner
Військовий експерт Олег Жданов (Джерела: відео «Є ПИТАННЯ», відео «Україна 24»):
Про ситуацію на півночі України
ЗСУ відбили противника на деяку відстань. Вона не настільки велика, щоб там святкувати перемогу. Врешті, вони залишаються на місці і тільки 20% військ рф, які знаходяться на київському напрямку, пішли на ротацію. Замість них заходять колони свіжих частин підрозділів в Україну. І одну з таких колон ми розгромили в Сумській області. А ці виходять в білорусь і росію, де будуть відновлювати боєздатність і перекидатися на схід України. росія готує своєрідний ударний «кулак» для того, щоб зосередити основні зусилля на донецькому напрямку.
Про ситуацію в Харкові, Ізюмі, Херсоні та Маріуполі і наскільки реально з Маріуполя евакуювати людей турецькими кораблями?
Кожен день стійкості Маріуполя — це допомога українським військовим у донецькому напрямку. Вони відтягують дуже велику кількість російських військ. В цьому їхня головна задача.
Евакуація, яку запропонував Ердоган з т. з гуманітарного права дуже прийнятна, але навряд чи на це погодиться росія, тому що Туреччина нам поставляє озброєння. Вони боятимуться, що це може відбутися і цього разу. Вони не зможуть контролювати повністю погрузку та вигрузку турецьких суден.
З Харьковом більш-менш питання вирішено. Загрози штурма чи оточення міста немає. Єдиний великий мінус в тому, що російські далекобійні реактивні системи типу «Смерч», «Ураган», «Торнадо» можуть діставати практично з території росії. Тому, думаю, обстріли Харкова триватимуть, але, загалом, ми просуваємося до нашого державного кордону і ситуацію контролюємо.
Ситуація з Ізюмом — дуже важка. Місто є ключем до спроби оточення наших військ на луганському напрямку. Тому утримання рубежів біля Ізюма для нас вкрай важливо.
Ситуація на херсонському напрямку більш-менш контрольована. Ми в принципі повністю купірували наступ російських військ в напрямку Одеси, повністю звільнили Миколаївську область. І зараз проводячи контратаки на окремих ділянках, ми фактично загрожуємо не стільки Херсону, скільки тому угруповання військ, яке пройшло по правому берегу Дніпра і намагається пробиватися на Кривий Ріг. Основні дії там можуть початися тільки після завершення на донецькому напрямі.
Чи є рф ресурси для поповнення війська?
Ось це викликає в нас позитив в тому сенсі, що ми бачимо, що це велика проблема. Велика проблема назбирати людський ресурс і техніку.
Судячи з усього, що та техніка, про яку рапортував шойгу (наявність 70% модернізованої техніки), закінчилась. І тепер вони змушені навіть збирати зі зберігання техніку, яка стоїться 40, а може 50 років.
І ще один такий фактор: два тижні тому ми з вами починали говорити про другу хвилю. Прошло два тижні, і ми знов продовжуємо говорити про ще декілька днів. Тобто, це показник того, що росія не здатна на сьогоднішній день оперативно назбирати такий великий резерв, який би міг вплинути на загальний хід бойових дій в Україні.
Чи є російський призов серйозною загрозою у війні?
Призов нам дуже не загрожує тому, що це цивільні хлопці, які стануть солдатами через декілька місяців, не раніше. Навіть якщо росія нехтуватиме власним законодавством і через два три місяці змусить підписати контракт і кине в Україну, це буде середина літа.
Єдине, що може їх врятувати, це мобілізація. Загальну мобілізацію вони оголосити не можуть, але під виглядом прозову вони можуть провести оцю мобілізацію резервістів, які в них проходять службу за контрактом по так званій системі «барс» (боевой актив резерва страны). Але це займе мінімум місяць, поки вони їх назбирають, расставлять по штату, озброять і привезуть в Україну.
Тут головний чинник — час. В них немає часу.
І, я так розумію, може статися такий варіант, що вони не будуть чекати такого ударного «кулаку», а будуть вводити по мірі готовності резерву з метою нарощування зусиль. Таким чином, вони можуть розмазати в часі цю концентрацію військ. Для нас би це був дуже добрий варіант. Поглянемо, як їм вдасться назбирати цю другу хвилю. Ми б змогли б тоді створити своєрідний конвеєр смерті і просто їх перемелювати. В будь-якому випадку, це буде дуже важко, нам потрібно постійно буде стримувати цю навалу або тримати один головний потужний удар, або цілу низку менш потужних ударів.
Про ситуацію в повітряному просторі
росія втрачає боєздатність льотного парку, як в літаках, так і в пілотах. І до речі, доведений Азербайджаном факт, що Вірменія передала все-таки 4 СУ-30 разом з пілотами, говорить, що у них кепські справи у літаках. І дійсно, літаки росії бояться вже залітати вглиб нашої території. Тому вони перекидають ще одну ракетну бригаду «Іскандер» до кордонів України для того, щоб компенсувати відсутність літаків у нашому небі і продовжувати наносити ракетні удари по всій території України. Але, якщо ми кажемо про зону бойових дій, на жаль, там російська авіація панує в небі.
У разі збільшення ракетних ударів, чи нададуть нам партнери більше зброї, якою ми можемо цьому протистояти?
Думаю, що так. Річ у тому, що на цьому тижні відбулося нарешті останнє рішення, поставлено останній підпис стосовно передачі нам комплексів ППО С-300. А саме: прем'єр-міністр Словаччини прийняв рішення щодо передачі нам цих комплексів. Тобто, більше перешкод для цього нема.
Чи нададуть наступальну зброю для контрнаступу на тимчасово окуповані українські території?
Херсощина, Київщина і частина Харківщини сьогодні стають такою собі партитеною зоною. Ми там будемо наносити їм ураження, атакувати для того, щоб намагатися тепер їхні сили максимально відтягнути на інші напрямки, щоб послабити удар на Донбасі.
Якщо дивитися на заяви прем'єра-міністра Бориса Джонсона, то нарешті на Заході визріло рішення про те, що пора надавати Україні наступальну зброю і, як сказав Борис Джонсон, більш смертоносну. Мова йде про далекобійні артилерійські системи і про протикорабельні ракети.
Чи є перспективи в договору про гарантії безпеки, про який говорили на перемовинах?
Такий договір можливий, але країна, яка буде вважатися переможеною, не може гарантувати безпеку країні, яка перемогла в цій війні. Маю на увазі участь рф в цьому договорі. Якщо без росії, то це цілком можливо. Це перший момент.
Другий — стосовно нейтрального статусу. Він не дозволяє країні брати участь у будь-яки союзах, особливо воєнно-політичних. Тому ми самі себе обмежуємо і фактично це буде часткова демілітаризація України.
До речі, британська пресса повідомила, що Україні не варто поспішати з підписанням цієї мирної угоди, тому що на сьогоднішній день не визначена ще позиція сторін. На тлі протистояння ніхто не отримав суттєвої переваги для того, щоб диктувати свої умови в ході перемовин. І, я думаю, що це можливо буде тільки після цієї другої хвилі. Вона визначить, хто має перевагу на полі бою.
Який баланс сил станом на зараз і які в кого перспективи?
Річ у тім, що росія не готувалася до цієї війни, її немає в бюджеті рф. І тому в них з першого дня війни все йде в мінус, як особовий склад, техніка, озброєння і ми бачимо, що коїться з резервами, в яких теж велика проблема.
У нас навпаки. Ми нарощуємо особовий склад, отримуємо допомогу від партнерів. Тому в нас є всі шанси перемогти в найскладнішому періоді цієї війни.
Я додам до того, що сказав Президент про те, що ми здійснили корінний перелом — це початок корінного перелому. Ми зупинили наступ. Тепер треба розгромити, щоби потім вже налаштовуватися на контрнаступ. Оця битва буде вирішальною по завершенню корінного перелому в цій війні.
Як далеко може розгортатися цей контрнаступ?
Треба буде йти до кінця, тобто до кордонів України. Якщо ми будемо наносити розгром, то зупинятися не варто. Не варто відкладати цю війну ще на третій раз.
Дисклеймер: думки авторів не конче можуть збігатися з поглядами редакції.