Житлова лотерея для ВПО: як маріупольський депутат з високим доходом виграв кредит від Держмолодьжитла

Формально жодних порушень у цій історії немає: програма працює за принципом випадкового комп’ютерного відбору, а всі учасники мають рівні шанси незалежно від доходів чи соціального статусу. Втім, саме цей випадок знову загострив питання, наскільки справедливою є чинна система розподілу житлової допомоги для ВПО.

Журналісти «Вчасно» проаналізували, як працюють житлові програми для переселенців, чому Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву став однією з небагатьох реальних можливостей отримати житло та чому результати окремих жеребкувань дедалі частіше викликають суспільні суперечки.

Наразі мільйони українців через повномасштабну війну фактично втратили можливість користуватися власним житлом. Їхні будинки та квартири або зруйновані, або пошкоджені, перебувають на тимчасово окупованих територіях чи в зоні активних бойових дій.

За роки війни держава створила кілька механізмів житлової підтримки для ВПО — від компенсацій за зруйноване майно до пільгових іпотечних програм. Однак більшість із них або мають суттєві обмеження, або охоплюють лише невелику частину переселенців.

Базовим документом у цій сфері став Закон № 2923-IX, який набув чинності у травні 2023 року. Він запровадив Державний реєстр пошкодженого та знищеного майна, а також механізми компенсації — зокрема житлові сертифікати та програму «єВідновлення».

Окремо з 2025 року для ВПО запровадили субсидії на оренду житла, якщо витрати на нього перевищують 20% доходу родини. Втім, програма не стала масовою через складну процедуру оформлення та тіньовий ринок оренди.

Ще одним інструментом стала державна іпотека «єОселя» під 3% або 7% річних. Проте вона також має низку обмежень, зокрема жорсткі вимоги до віку житла, що особливо відчутно для невеликих міст і прифронтових регіонів.

На цьому тлі пільгове кредитування через «Держмолодьжитло» залишається чи не єдиною реальною можливістю для багатьох переселенців вирішити житлове питання. Саме тому будь-які результати жеребкувань цієї програми регулярно викликають гострі дискусії.

Як працює програма «Держмолодьжитло»

Державний фонд «Держмолодьжитло» адмініструє декілька житлових програм, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок міжнародних донорів — зокрема уряду Німеччини через банк розвитку KfW, Банку розвитку Ради Європи та Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Саме донорські програми для ВПО наразі вважаються одними з найвигідніших на українському ринку. Вони передбачають кредит під 3% річних строком до 30 років із першим внеском від 6%. Участь можуть брати переселенці, які не мають житлової нерухомості на підконтрольній Україні території.

Відбір переможців здійснюється шляхом комп’ютерного жеребкування у прямому ефірі на YouTube. У Державному фонді наголошують, що така система дозволяє виключити людський фактор та забезпечити рівні шанси для всіх учасників.

Втім, саме модель випадкового «сліпого» відбору регулярно викликає дискусії серед переселенців. Система не враховує ані рівень доходів кандидатів, ані їхні житлові умови чи ступінь соціальної вразливості. У результаті люди зі стабільними високими доходами мають такі самі шанси на пільговий кредит, як і ВПО, які роками живуть у тимчасових прихистках або не мають постійної роботи.

Після перемоги у жеребкуванні учасник також повинен підтвердити власну платоспроможність. Позичальник має довести, що після сплати щомісячного внеску за кредит у родини залишатиметься сума, не менша за прожитковий мінімум на кожного члена сім'ї.

Через це частина соціально вразливих переселенців навіть після перемоги у відборі не може завершити процедуру отримання кредиту. Натомість учасники зі стабільними офіційними доходами значно легше проходять фінальний етап погодження.

Дефіцит житла і мізерні масштаби програм

Попри масштаб проблеми ВПО, статистика самого «Держмолодьжитло» свідчить, що обсяги житлової підтримки роками залишалися доволі обмеженими.

Наприклад, за класичною програмою пільгового кредитування молодих сімей за рахунок власних коштів фонду у 2009−2024 роках по всій країні було видано лише 1558 кредитів.

Ще показовішою є статистика окремої державної програми кредитування для ВПО та учасників АТО/ООС. За даними Державного фонду, у 2019−2024 роках внутрішньо переміщеним особам по всій Україні видали лише 138 кредитів.

При цьому майже всі вони припали на перший рік роботи програми: у 2019 році ВПО отримали 98 кредитів. Уже в наступні роки масштаби підтримки різко скоротилися — у 2020 році видали лише 7 кредитів, у 2021 році — 11, у 2022 році — 7, у 2023 році — 6, а у 2024 році — 9. Для порівняння: статус внутрішньо переміщених осіб в Україні мають мільйони людей.

Майже 2000 родин за місяць

Ситуація почала частково змінюватися лише після залучення міжнародного фінансування. Саме донорські програми дозволили «Держмолодьжитло» суттєво збільшити кількість кредитів для переселенців, хоча попит усе одно залишається значно вищим за наявний ресурс.

У самій установі зазначають, що масштаби підтримки поступово зростають завдяки співпраці з міжнародними партнерами — урядом Німеччини через банк розвитку KfW, Банком розвитку Ради Європи та Міжнародною організацією з міграції (МОМ).

Так, лише за період із 14 квітня по 14 травня 2026 року було проведено три окремі відбори для ВПО у межах різних житлових програм. Зокрема, 14 квітня у межах програми «Житло для ВПО» право на пільговий кредит під 3% річних отримали 425 учасників. Ще 25 переможців визначили у програмі для мешканців Кремінської громади Луганської області.

А вже 14 травня під час 26-го етапу відбору, який реалізується за фінансової підтримки Банку розвитку Ради Європи у розмірі 25 млн євро, можливість отримати кредит отримали одразу 1500 родин.

Загалом лише за місяць шанс на пільгове житло отримали майже 2000 родин ВПО.

Відбір, який викликав обурення

Втім, саме один із таких масштабних відборів і став причиною гучної дискусії серед переселенців.

Під час 26-го етапу жеребкування, який відбувся 14 травня 2026 року, одним із переможців програми став депутат Маріупольської міської ради Ярослав Кільдішов.

У «Держмолодьжитло» наголошували, що відбір проводився максимально публічно — шляхом комп’ютерної вибірки за допомогою генератора випадкових чисел RandomPicker.com, погодженого міжнародними партнерами проєкту. Сам процес транслювався в режимі реального часу на YouTube-каналі установи.

На участь у відборі подали заявки 9100 ВПО. Реалізація цього етапу стала можливою завдяки фінансовій підтримці Банку розвитку Ради Європи у розмірі 25 млн євро.

У самому заході також брали участь представники Міністерства розвитку громад та територій, Офісу омбудсмана й громадського сектору, зокрема ГО «Право на захист».

Втім, навіть попри формально прозорий механізм випадкового відбору, результати цього етапу викликали хвилю дискусій у соцмережах. Причиною стало те, що одним із переможців виявився депутат із високими офіційними доходами та власною підприємницькою діяльністю.

Депутат, комунальник і підприємець

Одним із переможців програми став чинний депутат Маріупольської міської ради Ярослав Кільдішов. Водночас він працює у комунальному комерційному підприємстві «М.ЄХАБ» та займається підприємницькою діяльністю.

Попри статус ВПО, фінансове становище родини Кільдішова суттєво відрізняється від більшості переселенців, які роками залишаються у чергах на житло.

Згідно з офіційною щорічною декларацією за 2025 рік, депутат отримав:

• 1 млн 124 тис. 652 грн заробітної плати у ККП «М.ЄХАБ» (у середньому близько 93,7 тис. грн на місяць);

• 80 тис. 190 грн доходу від підприємницької діяльності;

• 8 990 грн зарплати у БО «БФ «Я-Маріуполь».

Ще вищими доходи родини були у 2024 році. Тоді Кільдішов задекларував понад 1 млн грн зарплати та 863 тис. грн доходу від підприємницької діяльності. Загальний офіційний дохід родини за рік перевищив 1,9 млн грн. Водночас родина посадовця отримувала державні виплати на проживання для ВПО та іншу соціальну допомогу через систему «єПідтримка».

Окрему увагу привертає і підприємницька діяльність депутата. ФОП Ярослава Кільдішова працює у сфері поліграфії та друку, а його реєстраційна справа з лютого 2022 року перебуває у Голосіївській районній державній адміністрації Києва із зазначенням столичної адреси.

За даними системи Prozorro, загальна сума державних контрактів, укладених підприємцем, перевищує 3,1 млн грн. Серед основних замовників у минулі роки фігурували структури Маріупольської міської ради, зокрема її виконавчий комітет та ККП «М.ЄХАБ», де сам Кільдішов нині офіційно працює.

Водночас останні зафіксовані бюджетні контракти датуються початком 2022 року. Попри це, у деклараціях депутата й надалі відображаються доходи від підприємницької діяльності.

«Забута» київська нерухомість та сімейний рибний бізнес

Під час аналізу декларацій та даних державних реєстрів журналісти «Вчасно» виявили ще кілька обставин, які можуть викликати питання у контролюючих органів.

Попри те, що реєстраційну справу ФОП Ярослава Кільдішова було перенесено до Києва ще у 2022 році, а сам підприємець офіційно зареєстрований у столиці, у розділі декларації про нерухомість не вказано жодного житла у Києві.

Водночас правила декларування НАЗК передбачають, що посадовець має зазначати не лише власну нерухомість, а й житло, яким фактично користується, — зокрема орендовані квартири, житло у безоплатному користуванні чи інші об'єкти проживання.

На яких підставах родина депутата протягом кількох років проживає у столиці без відображення цього житла у декларації, наразі незрозуміло.

Крім того, згідно з даними державних реєстрів, підприємницьку діяльність у Києві веде і дружина депутата — Олена Кільдішова. Водночас у декларації чоловіка відсутня інформація про її доходи від підприємницької діяльності.

Адреса реєстрації її ФОП повністю збігається з адресою бізнесу самого Кільдішова — це житловий будинок у Голосіївському районі Києва.

Основним видом діяльності ФОП Олени Кільдішової є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків. Також серед заявлених КВЕДів — оптова та роздрібна торгівля рибою і морепродуктами, пакування та інтернет-торгівля.

Новий ФОП дружина депутата зареєструвала у травні 2026 року. Попередню підприємницьку діяльність вона припинила у лютому цього ж року. За відкритими даними Prozorro, державних контрактів новий бізнес наразі не отримував.

Лотерея замість соціальної політики

З юридичного погляду до Ярослава Кільдішова немає формальних претензій. Його житло в Маріуполі перебуває на окупованій території, сам він офіційно зареєстрований як ВПО та подав заявку через «Дію» на загальних підставах. Крім того, високі офіційні доходи дозволяють йому без проблем підтвердити платоспроможність для отримання кредиту.

Фактично історія Кільдішова порушує питання не стільки до конкретного переможця, скільки до самої моделі розподілу житлової допомоги для переселенців.

Формально система жеребкування є однаковою для всіх учасників. Водночас чинна модель не враховує ані рівень доходів кандидатів, ані їхні житлові умови, ані ступінь соціальної вразливості. У результаті люди зі стабільними високими доходами мають такі самі шанси на пільговий кредит, як і переселенці, які роками не можуть самостійно вирішити житлове питання.

Крім того, фінальний етап перевірки платоспроможності фактично створює додатковий бар'єр саме для малозабезпечених родин. Натомість учасники зі стабільними офіційними доходами проходять процедуру значно легше.

Саме тому подібні історії регулярно викликають гострі дискусії серед переселенців. Вони вкотре порушують питання про можливу зміну критеріїв відбору — зокрема запровадження механізмів оцінки соціальної вразливості, які б дозволяли пріоритезувати допомогу для тих ВПО, що об'єктивно не мають можливості самостійно придбати житло.