Вугільний господарник. Як новий замміністра енергетики гробив «Мирноградвугілля»

Головний герой нашої історії — Олександр Зорін — від 15 липня 2020 заступник міністра енергетики з питань вугільної галузі. Понад 30 років Олександр Зорін працював на вугледобувних підприємствах, тож цілком логічним здавалося, що профільним замом у міністерстві призначили людину з глибоким досвідом. Але сам цей досвід Олександра Зоріна і викликає питання, тому що його підхід до керування державним вугільним підприємством сильно дисонує із тим, що прийнято називати «ефективним менеджментом».

Олександр Зорін / фото: mpe.kmu.gov.ua

Рік тому, в липні 2019 його призначили головою комісії з реорганізації ДП «Мирноградвугілля». За рік його керівництва ДП витратило понад 80 млн на незрозумілі товари та послуги, а на підряди зайшли два десятки очевидно фіктивних постачальників. Також при Зоріні «Мирноградвугілля» почало купувати електроенегію на шахти за рекордним тарифом, переплата за яким, за нашими підрахунками, до кінця року має скласти понад 70 млн грн.

Who is mister Zorin?

Донеччанин Олександр Зорін за освітою гірничий інженер-електромеханік. Ще з 80-х років працює у вугільній сфері. В 90-х роках обіймав різні посади у шахтах регіону. Окремої уваги заслуговує період роботи у шахті «Краснолиманській». За даними ЗМІ в 1997 його засудили на два роки за статтею «халатність» (зараз це називається службова недбалість посадової особи, що нашкодила підприємству). Зорін встиг чотири місяці навіть побути під вартою, але оскільки тяжку статтю щодо розкрадання державного майна в особливо великих розмірах так і не довели … Зоріна віддали на перевиховання колективу шахти «Краснолиманська».

Фото: 368.media

Такий нюанс у біографії не завадив Зоріну продовжувати працювати на шахтах, більше того, він почав підійматися все вище по кар’єрній драбині: займає крісла до головного гірника дирекції з виробництва Донецького виробничого об’єднання з видобутку вугілля, в.о. головного інженера шахти «Лідіївка» ВО «Донецьквугілля», директора шахти «Курахівська» ДП «Селидіввугілля». В жовтні 2016 року Зорін вже доріс до керівництва ДП «Волиньвугілля», де пропрацював до грудня 2017 року.

Зміна влади влітку 2019 року в Україні обернулася для нашого героя призначенням головою комісії з реорганізації ДП «Мирноградвугілля». І саме цей період його керівництва (з липня 2019 року по липень 2020 року) припадає фестиваль тринкання десятків мільйонів підприємства на незрозумілі речі із підставними постачальниками.

Розділяй і роздавай: як змінилися закупівлі ДП із приходом Зоріна

ДП «Мирноградвугілля» — це державне підприємство, яке об’єднує власне три шахти («Центральна», «5/6» та «Капітальна») та ще кілька допоміжних відокремлених підрозділів (власна лабораторія, охорона, перевезення). Основними споживачами вугілля «Мирноградвугілля» є електростанції. Згідно з результатами звіту Рахункової палати, це підприємство з теоретично великим потенціалом, але практично — в жахливому стані.

Промислові запаси вугілля на початок 2019 року становили 163,9 млн тонн, виробнича потужність підприємства — 840 тисяч тонн на рік. Однак останні роки цей показник не виконується, підприємство збиткове і збитки ці доводиться покривати з бюджету. Так, пишуть аудитори, технічне оснащення багато років не модернізували — тож з часом собівартість видобутку мало не вдвічі перевалила за ринкову ціну вугілля, і підприємство з півмільярдним оборотом потонуло у багатомільйонних збитках. Збитках, які, ще раз підкреслимо, доводиться покривати з бюджету.

З приходом Зоріна витрати підприємства не те що не оптимізували — витратна частина бугхалтерії ДП, навпаки, почала викликати дуже великі питання щодо ефективності й адекватності витрачання коштів підприємства.

Ми порівняли в системі Prozorro закупівлі ДП за рік, що передував призначенню Зоріна — і за рік при ньому. При підрахунку статистики за ці два періоди одразу ж трапляє в очі, що при Зоріні закупівлі на ДП цілком очевидно «дробили» на допорогові суми, а відтак укладали договори без відкритих конкурентних торгів, як завгодно і з ким завгодно керівництву ДП.

Допорогова закупка — це по факту пряма угода із потрібним постачальником, без конкурентного тендеру. Вона повністю законна і за об’єктивних обставин в ній немає нічого поганого. Її застосовують на дрібних закупках, вартість котрих — нижча визначеного законом порогу. До квітня 2020 поріг становив 200 тис грн, потім його спустили до 50 тис грн. Тобто логіка процедури в тому, щоб не витрачати час на цілий тендер заради дрібного контракту на кілька мішків картоплі чи пару упаковок канцелярки. Водночас, розповсюдженим є явище примусового нарізання великих закупівель на допорогові суми, саме щоб уникнути тендеру і злити гроші «своєму» постачальнику.

Під керівництвом Зоріна кількість конкурентних закупівель скоротилася у 2,5 рази. У перший період, до Зоріна було проведено 47 конкурентних тендерів, а за такий же проміжок часу при Зоріні — лише 18.

Натомість кількість допорогових — виросла у понад три рази і на них витратили вдвічі більше коштів. За рік до Зоріна таких контрактів на «Мирноградвугіллі» уклали 368 на загальну суму близько 59 млн грн. А за рік його керівництва — вже цілих 1158 угод на 133,54 млн. При цьому ознаки штучного дроблення під поріг цілком очевидні: контракти по 199 тис грн. і 49 тис грн. навряд можна було б назвати випадковістю. Дуже «випадково» за рік уклали 422 угоди по 190−199 тис грн і ще 380 контрактів на підпорогову 45−49 тисяч. Інколи до порогу не дотягувало навіть нещасні 20 гривень.

Прямо скажемо, на «Мирноградвугіллі» і до появи Олександра Зоріна тендери не проходили показово прозоро. Але проблема в тому, що нарізка тендерів на допорогові суми за його керівництва йшла в парі ще з однією паршивою тенденцією — в плані вибору постачальників.

Розпил у деталях

Перша цікава тенденція закупівель при Зоріні: на підряди «Мирноградвугілля» зайшли «новонароджені» ТОВки та ФОПи, які

1) постачають товари та послуги тільки на це ДП,
2) активізувалися чітко з липня 2019 року — тобто з приходом Зоріна, і від котрих
3) за кілометром відгонять фіктивністю.

Ми знайшли 740 договорів на суму 93,3 млн із 19 постачальниками, для яких «Мирноградвугілля» — єдиний бюджетний замовник. При цьому половина вказаної суми припадає на 10 постачальників, які взагалі тільки у 2019−2020 роках зареєстрували.

Одним із таких постачальників є Євген Орлов, мешканець Мирнограда (раніше Димитров). Тільки в березні 2020 року зареєструвався як ФОП — і вже через два тижні почав постачати на ДП «Мирноградвугілля» і послуги перевезень, і підіймально-транспортувальне обладнання, і деревину, і електричне обладнання, і насоси разом з турбінами. Усього за кілька місяців із ним уклали 145 угод на 15,1 млн грн.

З одного боку Орлов — людина не з вулиці, він з вугільної галузі, за нашими даними він колись працював на шахті «Стаханова» та в шахтоуправлінні «Покровське». Але як казав відомий герой мультфільму: для того щоб продати щось непотрібне, треба спочатку купити щось непотрібне, а в нас грошей немає. Так от у платоспроможності Орлова є великі сумніви.

Згідно з даними із системи YouControl та судового реєстру, людину із таким самим ПІБ в квітні 2020 Димитровський міський суд визнав винним у крадіжці камери спостереження біля одного з під’їздів в Мирнограді, а в 2017 році — у тому, що поцупив в «АТБ» банку червоної ікри за 126 гривень. При чому сумнівів у тому, що ікру спіонерив саме наш Орлов, практично немає, адже у вироку зазначене його місце роботи.

У телефонній розмові з нами Євген Орлов заявив, що дійсно є постачальником «Мирноградвугілля». Але на питання, чи постачає він товари ще комусь крім державних шахт, відповідати не захотів: «Угоди у нас різні, це комерційна інформація. Тому я не хочу розголошувати інформацію про моїх постачальників та моїх партнерів», — каже ФОП Орлов Євген Валерійович. А коли ми прямо запитали про крадіжку камери спостереження, він з’їхав з теми, чим по суті підтвердив нашу гіпотезу: «Це вас не повинно хвилювати», — сказав Орлов.

І це той момент, коли якраз час почати хвилюватися — наприклад за те, куди і кому насправді йдуть гроші ДП.

Наступною за обсягами поставок на «Мирноградвугілля» за керівництва Зоріна була ФОП Оксана Куценко з Дніпра. Із листопада 2019 року їй відписали 12 млн грн за 61 угодою. Як і ФОП Орлов — вона постачала на ДП все підряд: транспортні послуги, деревину та різне обладнання. Та сама Куценко в жовтні 2019 року заснувала ТОВ «Укругольтранс-Сфера», з яким з початку 2020 року «Мирноградвугілля» уклало 69 договорів на 10,5 млн грн. ТОВка, як і сама Куценко, постачала все підряд: послуги, обладнання, будівельні та навіть мастильні матеріали. Так в сумі маємо 22,5 млн грн.

Історія Куценко — схожа на Орлова. В липні 2019 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська зобов’язав пані Куценко сплатити заборгованість у 28 тисяч гривень перед «Приватбанком». Вона виявилася злісним неплатником … по звичайній побутовій кредитці. Окрім того Оксана Куценко в 2019 отримала рік умовно за крадіжку 570 гривень.

ФОП Олексій БаклановЗв'язатися із Оксаной Куценко не вдалося. ЇЇ контактний номер, виявився однаковим із іншим постачальником «Мирноградвугілля» — ФОП Олексій Бакланов, який з вересня 2019 року почав надавати послуги перевезень, зберігання та складування. Також ФОП Бакланов постачав обладнання, деталі та одного разу мінералку.

Олексій Бакланов зізнався, що знайомий із Оксаною Куценко та знає, що вона так само є постачальником «Мирноградвугілля». «Я загалом маленький підприємець, „приторговую“ ось з „Мирноградвугіллям“. Займаюся „купи-продай“, плюс послуги різні», — розповів про свою підприємницьку діяльність Олексій Бакланов. Все б нічого, от тільки «маленький підприємець» отримав 36 контрактів на майже 7 млн грн.

Продай мені то, сам не знаю шо

Наступна особливість закупівель епохи Зоріна — прямо випливає із особливостей допорогових закупівель. Мова йде про приховування від публічного доступу інформації про предмет закупівлі.

Закон і роз’яснення до нього доволі розпливчасто говорять, що при укладанні прямої угоди в системі Prozorro необхідно опублікувати звіт, який містить"основну інформацію про предмет закупівлі". Тож «Мирноградвугілля» дуже часто просто не публікувало в Prozorro ані договорів, ані якоїсь іншої інформації про угоди, яка давала б можливість зрозуміти, що взагалі було придбано, якої воно моделі та якості. Дуже часто — це більш як в половині випадків. По суті, єдина інформація, котру ДП оприлюднило в Prozorro по 650 своїх допорогових угод із 1169 — це сам факт покупки «чогось».

При Зорині так було закуплено товарів та послуг на 81,79 млн, по яких ніяк не ідентифікуєш, на що саме пішли гроші.

Наприклад, понад 3 тонни невідомих мастильних засобів та якісь органічно активні речовини, про котрі відомо лише те, що їх було 7 тис літрів. Або 4 «частини» насосного обладнання, 8 штук електричного приладдя чи гідроакумулятор разом з насосом. Формально ж підходить під опис «основної інформації», а детальна кому там треба?

Окремо відзначимо 40 млн із 81, які пішли на оплату послуг. Як наприклад надання послуг перевезення вугілля — куди? Це оплата за якийсь період чи за тоннаж? Чи послуги екскаватора або фронтального навантажувача. Також проводилися незрозумілі ремонти такого ж незрозумілого обладнання, надавалися будівельні послуги з будівництва бозна де. У більшості випадків все акурат на допорогові 199 чи 49 тисяч тисяч.

Не своє — не шкода

Ми вже зазначали на початку, що збитковість «Мирноградвугілля» не один рік підряд доводиться покривати за рахунок бюджетних вливань. За даними того ж аудиту Рахункової палати, в 2017—2018 роках на плечі бюджету лягло до половини збитків ДП.

В таких умовах керівництво ДП мало б раціонально й економно використовувати кошти і прагнути закуповувати товари за адекватним цінами. Але аналіз тендерів ДП під керівництвом Зоріна навпаки виявив, що «Мирноградвугілля» купувало товари за значно вищими цінами, аніж інші державні шахти.

Перший же приклад — переплата в 2,5 рази — при сукупності майже всіх «червоних прапорців», про котрі ми писали вище: допорогова закупівля у ФОПа, котрий постачав винятково на «Мирноградвугілля», винятково по допорогам, при чому не дотягуючи до порогу інколи 20 грн.

Другий ФОП, якому переплатили на чверть — та сама Куценко, з історією про вкрадені 500 грн.

Окрім запчастин — переплати знайшлися і на паливі. В квітні 2020 «Мирноградвугілля» уклало угоду на 4,7 млн із ТОВ «ТК «Сінтез Ойл». З урахуванням червневої допугоди, бензин А-92 законтрактували двома партіями з цінами на рівні — 25,8 грн і 23,49 грн, а дизель так само двома партіями — по 25,9 грн і 23,49 грн. Це все, що важливо, наливом. У той же час у роздріб на АЗС по Україні ціни були суттєво нижчими, і на момент основного контракт, і на момент допдоговору. У червні — А-92 був по 20,92 грн/л, а дизель — 21,42 грн/л. Тобто переплата може сягати 580 тисяч. Зазначимо, що угода ця укладалася прямим договором, оскільки до того двічі конкурентні торги зривалися. Нібито більше охочих постачати паливо не знайшлося.

70 мільйонів збитків на електриці

Однією із найбільших статей видатків для кожної шахти є електроенергія. Без світла шахта просто зупиняється. Це призводить до росту заборгованості перед працівниками та ризику затоплення шахти взагалі. Але у Зоріна, здається, вирішили, що можуть не тільки заплатити, але й переплатити.

До 2019 року монополістом у постачанні електроенергії державним шахтам було ДП «Регіональні електричні мережі» («РЕМ»). У 2017 році «Мирноградвугілля» мало з РЕМ договір із тарифом 1,85 грн за кВт*год.

З початку 2019 року державні шахти почали масово укладати договори поставки е/е із — ДП «Укрінтеренерго». Саме його уряд визначив т.з. «постачальником останньої надії» (ПОН). ПОН мав постачати двом категоріям споживачів: тимчасово тим, хто не встиг до початку 2019 року провести тендери, а також тим, до яких ніхто з постачальників не прийшов на тендер через високий рівень заборгованості за електроенергію. Вугільні підприємства якраз були в другій групі: вони постійно боргували перед ДП «РЕМ», у 2018 році не розрахувалися і в половину, тож не дивно, що приватні постачальники неохоче приходили на тендери шахт.

Тут треба роз'яснити, як взагалі формується тариф на електроенергію. Якщо дуже спрощено, то ціна складається з грубо кажучи собівартості (біржової, закупівельної ціни) + послуги з передачі електроенергії через мережі ПАТ «НЕК «Укренерго» + чистий прибуток постачальника.

Маржа постачальника — найцікавіше. Якщо для державного ПОН рівень прибутку встановлюється та переглядається щоквартально, то для приватних постачальників стелі немає.

Тому ДП «Укрінтеренерго» постачало «Мирноградвугіллю» електрику за різними тарифами (2,83 грн/кВт*год, 3,15 грн/кВт*год, 3,73 грн/кВт*год), але з однією і тією ж націнкою в 0,58 грн на кіловаті.

А коли восени 2019 року «Мирноградвугіллю» законтрактувалося вже у приватного постачальника ТОВ «Енергетична компанія «Укренерговугілля» — почалася чудасія.

Спочатку ціна за кВт*год одразу впала до 2,28 грн, із яких націнка постачальника всього 7 копійок. Клас, подумали ми — оце пощастило, така економія! Але економія тривала недовго. У березні 2020 року ДП уклало з фірмою договір, за яким уже мусило платити їй 3,3 грн за кВт*год, з яких чистий прибуток трейдера 84 копійки (з ПДВ) на одному кіловаті. У перерахунку на повну вартість договору, яка складала понад 397 млн грн, маржа «Укренерговугілля» — 84,243 млн грн. Через півроку дії договору 31 серпня націнку знизили до 54 копійок. Тепер чиста маржа «Укренерговугілля» має скласти трохи менше, але це десь 70 млн грн.

Чому цей різкий стрибок нас здивував і насторожив?

По-перше, тому що ціна була суттєво вища за середню по ринку.

Після того, як з липня 2019 року в Україні запрацював ринок електроенергії, середньозважену ціну на конкретний день або місяць на ринку можна побачити на сайті ДП «Оператор ринку» (це держпідприємство, яке відповідає за організацію купівлі-продажу електричної енергії 24/7). За даними ДП, в березні 2020, коли був підписаний договір, ринкова ціна складала 1,39 грн/кВт*год і до вересня ціна ще падала. Це т.з. «чиста ціна» — без ПДВ, витрат на передачу й розподіл е/е, маржі конкретних постачальників.

Увесь цей час «ЕК «Укренерговугілля» рахувало тариф у 3,3 грн/кВт*год. Якщо вирахувати чисту ціну (відняти ПДВ 0,66 грн, прибуток постачальника 0,7 грн і послуги передачі 0,16 грн), то отримаємо ціну електроенергії — 1,78 грн/кВт*год. Це суттєво дорожче середньої ціни по ринку — по суті тут може бути закладено 39 копійок потенційнойної переплати на кіловаті і сумарно не менше 40 мільйонів на всій угоді.

По-друге, для інших споживачів у цієї фірми лишалися набагато нижчі тарифи і в них закладалася набагато менша маржа.

Буквально на наступний день після «Мирноградвугілля» компанія уклала договір на постачання електроенергії з ДП «Львіввугілля». Тариф склав 2,08 грн/кВт*год — і це разом (!) із запланованим прибутком.

Якщо раптом когось бентежить, що то Донецька область, а то Львівська, то ось вам будь ласка: за травневою угодою ТОВ «ЕК «Укренерговугілля» із ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (на Донеччині, в сусідньому Вугледарі) тариф на постачання електрики — 1,76 грн/кВт*год, де націнка постачальника — 13,2 копійки.

Заявити це в претензію фірмі-постачальнику за різні ціни для різних клієнтів, хоч із побутової точки зору логічно, але юридично важко — закон, повторимося, не лімітує її маржу. Як то кажуть: якщо ви згодні за стільки купити, то ми згодні за стільки продати. Але лишається питання, чому ДП під керівництвом Зоріна було «згодне за стільки купити»?

З чим пов’язана така «покладистість» ДП щодо «Укренерговугілля» — ми поки що пояснити не можемо. Єдине, що маємо зазначити, ТОВка заснована у вересні 2018 року в Мирнограді. Отримавши ліцензію на постачання е/е, вона одразу почала постачати її на ДП «Регіональні електричні мережі». Останнє до 2009 року називалося аналогічно — ДП «Укренерговугілля». А одна із засновниць нової ТОВки Марія Захарова (дівоче прізвище Мішкіна) працювала у Донецькій філії РЕМ як мінімум до початку 2018 року, а ще у них був спільний номер телефону.

Все йде за планом?

За логікою речей, Олександра Зоріна в липні 2019 року призначали на «Мирноградвугілля», щоб рятувати збиткове підприємство. «Рятувальну операцію» навряд можна назвати успішною: коли вбито конкуренцію на тендерах, коли десятки мільйонів зливають новоствореним ФОПам і ТОВкам, коли світло купують на 40% дорожче, ніж у сусідніх шахтах.

Нам вдалося поговорити з Зоріним. Правда ромова вийшла не надто змістовна.

Спершу, коли ми запитали Зоріна про успіхи «Мирноградвугілля», він почав розписувати, як на підприємстві нарешті все налагодилося:

«Мирноградвугілля» колись було затягнуто під «смотрящих» під таких, як Кропачев. І сьогодні там ситуація «очень нормальная», — заявив Зорін. — Виплачена вся заробітна плата, заборгованостей — нуль. Люди працюють. Перспективи у шахти нормальні".

Це вже добряче різануло. Шахтарі «Мирноградвугілля» останні півроку (при Зоріні і аж до моменту, коли він пересів у замміністерське крісло) не раз влаштовували страйки й демонстрації з вимогами погасити заборгованість по заробітній платі. У лютому на шахті «Капітальна» 14 гірників на знак протесту просто не піднялися на поверхню, влаштувавши підземний страйк. У червні перекривати дороги і зрештою приєдналися до безстрокової всеукраїнської акції протесту шахтарів, включно з акціями протесту під Офісом Президента у столиці.

Після цього, на початку липня, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль і справді заявив, що у Україні повністю погашено борги перед шахтарями. Але є маленький нюанс: їх гасив уряд — прямими вливаннями бюджетних грошей. Тобто, це не на шахтах усе різко стало «очєнь нормально», це уряд знову згори закрив діру, яка перманентно утворюється через збитковість підприємств. Тож питання ефективного функціонування того ж «Мирноградвугілля» — лишилося.

Але коли ми заїкнулися про те, що проаналізували закупівлі донедавна очолюваного Зоріним ДП, чиновник відрізав: «Ви з НАБУ, що закупівлі по Prozorro аналізуєте?», — і порадив звертатися з питаннями на саме «Мирноградвугілля».

Склалося враження, що Зорін, тепер уже замміністра, вперше почув про те, що публічні закупівлі є публічними, і не розраховував, що громадськість чи журналісти можуть цікавитися питанням — куди там дівають гроші.

Хоча ще цікавіше, чи цікавилися цим питанням у в Міністерстві енергетики, коли призначали Олександра Зоріна «рятувати» усю вугільну галузь України.

Богдан Красовський

Матеріал створено спільно з Bihus.Info в рамках проєкту «Лабораторія викриттів». Проєкт реалізується спільно з Interlink Academy за підтримки German Foreign Ministry.