Попри те, що Краматорськ межує з найгарячішими напрямками фронту на Донеччині й регулярно обстрілюється, місцеві лікарі відновили роботу гінекологічного відділення для жінок, які досі лишаються у місті та області.
На дев'ятий місяць війни у небезпечних фронтових селищах і містах Донеччини під обстрілами досі лишаються місцеві мешканці, серед яких є і діти.
Донецький край – один з найгарячіших напрямів нинішнього фронту. Щодня через обстріли російських окупантів гинуть та травмуються сотні українців – і військові, й цивільні. І попри успіхи Збройних сил на інших напрямках, військові, які служать тут, впевнені: готуватися потрібно до того, що вже найближчим часом ситуація на Донеччині в рази погіршиться.
Під час захисту Маріуполя з заводу «Азовсталь» у полон потрапив гранатометник Денис Мишалов. Юнак служив у лавах «Азову» з 2020 року й завжди казав, що це — його родина. Від своїх слів він не відмовився й тоді, коли росіяни скидали тритонні бомби, намагаючись «зламати» наших захисників.
«Стратегічно росіяни програли ще у 2014 році»: розповідь гвардійця, який боронить Україну на Донбасі
Розповідь бійця Бригади швидкого реагування Національної гвардії України про закулісся війни і шанси росії на перемогу.
Під час The Riga Conference 2022 у столиці Латвії журналісти інформаційного агентства «Вчасно» поспілкувалися з Джеймсом Аппатураєм (James Appathurai) — заступником помічника Генерального секретаря НАТО з нових викликів безпеці.
Олександр Сиротюк – один із наймолодших захисників України, які потрапили у полон до рашистів з заводу “Азовсталь” у Маріуполі. Хлопцю кілька разів вдавалося дивом зберегти своє життя, проте що з сином на цей момент – не знає навіть рідна мама.
З початку війни Ольга Лопаткіна кілька місяців поспіль не бачила своїх прийомних дітей. Раніше вони жили у Вугледарі, однак їх розлучила війна ще 24 лютого – тоді шестеро дітей опинилися за 100 кілометрів від дому.
Уже кілька тижнів у Святогірську, який був розділений між окупантами та ЗСУ із червня, відроджується життя. У розтрощеному окупантами місті кілька місяців не було ні свободи слова, ні зв’язку та комунікацій. Водночас місця дислокації росіян видно відразу – у них горами лежать пляшки з-під алкоголю, якими ті обпивалися в окупованому місті.
Мешканці окупованої Луганщини намагаються покинути територію області, аби вберегти себе і близьких. Кажуть — навряд чи окупанти відходитимуть смиренно і швидко. Люди бояться, що під час чергової «тактичної передислокації» «друга армія світу» знову закидатиме боєприпасами населені пункти.