Зранку 24 лютого цього року Олександр та Наталя прокинулися від дзвінка телефону. Жінку по тривозі викликали на службу. Після цього подружжя побачилося лише через два місяці.

У військкоматі йому відмовили, але він все одно вже вдруге пішов захищати Україну.

Він не з тих віруючих, хто веде замкнуте життя у діалозі лише між собою та Богом. Він прагне змінити Україну на краще, тому підтримав Майдан у 2014, допомагає військовим та мирним, з гордістю носить вишиванку на Донеччині.

Очільник фронтового Сєвєродонецького району Роман Власенко не відсиджується у своєму кабінеті, а в умовах війни працює і водієм, і рятувальником, і волонтером, допомагаючи жителям своєї громади.

Це інтерв’ю з пресофіцеркою Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Вірою Хоменко ми записали між обстрілами, які цілими днями не вщухають у місті.

Військове вторгнення Росії 24-го лютого у більшості своєму застало українців зненацька. Проте майже одразу стало зрозумілим, що очікувати на допомогу не треба, а потрібно починати працювати тут і зараз, обирати свій напрямок.

Ми зібрали контакти благодійних фондів, які роками допомагають українському війську ставати професійнішим. Доєднатися може кожен українець.

Чи можна на вебресурсах органів місцевої влади швидко дізнатись про те, що робити жителям громад Донеччини, якщо Росія розпочне війну?

Чергове «брязкання» зброєю з боку Кремля та концентрація російських військ на кордоні з Україною неминуче ставить питання перед кожним українцем — як чинити опір у разі відкритого вторгнення ворога?

Наприкінці минулого року у Мирнограді з’явилася своя «вулиця червоних ліхтарів». Ні, це не те, про що ви одразу подумали, пригадавши розповіді для дорослих про відомі квартали Амстердама чи Банкока. Таким чином на Донеччині вирішили звернути увагу на пішоходів.