Змінити Донеччину: як соціальні підприємці розвивають прифронтовий регіон

Поняття бізнесу напряму пов’язано з отриманням прибутку. Це головна його мета і самоціль. Що ж змушує підприємців вкладати частину свого заробітку у розвиток місцевої громади, культуру чи освіту; перейматись соціальною сферою, а не тільки турбуватись про власне збагачення? Подробиці у матеріалі спецпроєкту «Змінити Донеччину» від журналістів ІА «Вчасно».

Соціальні підприємства з'явилися в Україні за останні п'ять років. Революція Гідності, початок війни на Сході і реформи сколихнули увагу суспільства до своїх потреб, підняли на поверхню проблеми, які протягом багатьох років ігнорувалися.

З 2014 року багато людей виїхали з Донеччини у пошуках кращого життя. Ті, хто залишився, чекають на покращення ситуації. Але є відсоток місцевих мешканців, хто не просто чекає, а воліє щось робити для того, щоб реально змінити життя. Так явище соціального підприємництва на Донеччині почало активно розвиватись у найтяжчий для регіону час. Тоді, коли втрачені території і робочі місця спонукали жителів узяти на себе відповідальність за спільне майбутнє громади.

Фітнес-центр на лінії фронту та порція позитиву для бабусь

Вона, мабуть, найбільш оптимістична та натхненна людина у прифронтовій Авдіівці, з окраїн якої можна побачити окупований Донецьк. Марина Раковська наважилась заснувати власний фітнес-центр майже на лінії фронту. З вікон її спортивного клубу можна побачити так звану «зеленку», за якою вже позиції ворога. Будівля спортцентру чимало постраждала під час активних бойових дій. Але ні чисельні руйнування, ані постійні звуки пострілів не змусили Марину відмовитись від мрії стати власницею бізнесу.

«Не поїхала, тому що дуже сильно люблю свою Авдіївку», — так безкомпромісно і впевнено жінка аргументує рішення залишитись у місті, де шостий рік не припиняються обстріли.

Підприємниця Марина Раковська (Авдіївка)

У 2018 році вона без сумнівів лишає роботу на єдиному великому підприємстві Авдіївки і відкриває свій «Олімпійський». Власних грошей на початок бізнесу не вистачало, але Марина знайшла допомогу в грантових програмах — розробила власний бізнес-план, захистила його та отримала фінансування. На грантові гроші у фітнес-центрі замінили стелю, побиті осколками вікна, придбали необхідне спортивне знаряддя.

Зараз к Марині приходять сотні клієнтів. І вона могла б просто заробляти гроші, але цього їй мало. Одразу жінка почала впроваджувати соціальні програми — по пільговій ціні в її тренажерці займаються студенти місцевого професійно-технічного училища; діти у віці від чотирьох років опановують пілатес та стретчинг безкоштовно.

Але основною зіркою спорт-клубу пані Марини без сумнівів є група «70+». Заняття пілатесом для пенсіонерок коштує символічну суму, «менше буханки хліба» — як зазначають самі відвідувачки. Та й навіть ці кошти Марина витрачає на спільні чаювання, які так полюбляють її бабусі.

«Неможливо постійно жити у зведеннях новин та негативі. Я дуже хочу, аби люди бачили навколо себе позитив, навіть у дрібницях, — каже Марина. — Місцеві кажуть — коли погано на душі, треба піти в „Олімпійський“, бо там справжній драйв. Це, мабуть, і є основна місія нашого клубу — дарувати спрагу до життя».

Сьогодні у Марини не менш амбітні плани: «Завжди хотіла, щоб наші авдіївські діти мали змогу професійно займатись гімнастикою. Щоб їх знали не тільки за сюжетами, де вони плачуть і розповідають про війну. А щоб їх імена лунали на Олімпіаді. Адже Авдіївка — це вже відомий бренд, і від нас залежить, буде він асоціюватись з перемогами чи поразками».

Заробляти і залучати гроші не лише для себе

Хто вони — люди, які стали соціальними підприємцями на Донеччині? Це ті, хто не зміг спокійно дивитися на зруйноване війною життя своїх міст, а також — переселенці, які прагнули відновити все, що втратили. Переселенці стали рушійною силою у розвитку соціального бізнесу на Донбасі. До війни вони жили у Донецьку та Луганську, де звикли до активного життя, наповненого культурними подіями та різноманітними можливостями. Після переселення в маленькі містечка та селища, вони зрозуміли, що провінція всього цього позбавлена. Тому переселенці почали створювати нову реальність навколо себе.

Так змінила життя маленького міста Дружківка донеччанка Олена Зікєєва. Опинившись після переїзду у нових для себе умовах, жінка не лише знайшла для себе можливості реалізуватися, а і вирішила мотивувати інших до змін у житті. У 2016 році Олена створила Мотиваційний бізнес-клуб, до якого за три роки долучилися близько 400 людей.

Керівниця Мотиваційного Business клубу Олена Зікєєва (Дружківка) / фото з особистого архіву

Донеччанка згадує, що першими прийшли до клубу чоловіки-переселенці, які у Донецьку були топовими менеджерами, а після переїзду шукали роботу на новому місці. За три роки роботи клубу жінка допомогла багатьом, і ці люди не лише стали звичайними підприємцями, вони почали активно допомагати громаді.

«Найбільше люди дякували за розвиток активної громадської діяльності на Донеччини, за започаткування власної справи і мотиваційну підтримку у пошуку роботи», — розповіла Олена журналісту «Бізнес-Схід».

Підприємниця Наталя Науменко долучилася до клубу у 2016 році. «Це був наче новий погляд на те, що я і так роблю. Мені підказували, що зробити, як це у своєму житті застосувати», — говорить жінка.

Вона не тількі успішно розвивала власну справу і поступово долучилася до різних соціальних проєктів у Дружківці. Підприємниця також змінила власний підхід до організації масових заходів, у цьому допомогли учасниці клубу і власний досвід.

«Я стала більш активною у житті міста. Разом з нашою командою ми організовували змагання з кросмінтону, а ще торік я лише спостерігала за цим. На змагання потрібні були певні гроші і у мене виходило залучити підприємців-спонсорів, хоча раніше я б не повірила, що люди дадуть гроші на таке. Нам усі чимось допомагають, інколи ми лише озвучуємо ідею, а люди кажуть, як нам можуть допомогти», — розповіла Наталя.

Фото Мотиваційного Business клубу:

Дуже активно розвивається соціальний бізнес в Маріуполі. Підприємець, інженер за фахом, Дмитро Чичера зміг об`єднати інших представників бізнесу та громадських діячів навколо проєкту «Halabuda». Сьогодні кожен городянин знає про це місце, де кожного дня відбуваються цікаві та корисні події — тренінги, майстер-класи, навчання, творчі зустрічі.

Спочатку це був волонтерський проєкт, який допомогав військовим, переселенцям, малозабезпеченим людям, сиротам та багатодітним сім'ям. Потім він трансформувався в перший у Маріуполі ХАБ із зоною коворкінгу, став креативною платформою для розвитку молоді та підтримки бізнесу.

Кервіник Маріупольської Асоціації підприємців Дмитро Чичера /фото з особистого архіву

Дмитро Чичера очолює Маріупольську Асоціацію підприємців, тому місцева бізнес-спільнота активно залучена у процеси розвитку громади. Вже досвідчені підприємці діляться досвідом з початківцями та допомагають поліпшити бізнес-клімат у приморському місті, яке, до речі, також є прифронтовим.

Спочатку це був волонтерський проєкт, який допомогав військовим, переселенцям, малозабезпеченим людям, сиротам та багатодітним сім'ям. Потім він трансформувався в перший в Маріуполі ХАБ із зоною коворкінгу, став креативною платформою для розвитку молоді та підтримки бізнесу.

Наразі Маріупольська Асоціація підприємців реалізує програму Економічної підтримки жінок Східної України у партнерстві з Українським Жіночим Фондом. Починаючих підприємниць навчали формувати ідею власної справи, писати бізнес-плани та захищати свої проєкти.

Також для підлітків працює проєкт «Business integrity camp Mariupol» та курси «Pro Майбутнє», де кожен зможе дізнатися про підприємницьку діяльність, поспілкуватися з власниками успішного бізнесу, спробувати знайти цікаві ідеї для власної кар`єри.

Фото Маріупольської Асоціації підприємців:

Громадське кафе для підтримки дитячого спорту

У 50 км від окупованого Донецька знаходиться невеличке шахтарське містечко Покровськ. Працювати з громадою і на її користь тут мріє один із засновників бренду сувенірної продукції для вболівальників футбольного донецького ФК «Шахтар», юнак Максим Лисенко.

Разом з однодумцями — фанами футбольного клубу, Максим планує відкрити громадське кафе. Колись футбольні вболівальники починали з виготовлення сувенірів. Це дозволяло юнакам допомагати українським добровольцям на фронті. Тепер, коли потреба «одягати» армію відпала, фанам закортіло бути корисними і в тилу. Кожен рік вони організовують благодійну новорічну акцію для дітей з прифронтових міст та сел.

Третину від прибутку свого майбутнього бізнес-проєкту юнаки також планують витрачати на розвиток дитячого спорту у Покровську і організацію спортивних заходів.

«По-перше, круто, коли ти можеш не просити у влади гроші на заходи, а сам здатен реалізовувати власні ідеї, — каже Максим. — А по-друге, у нас в місті багато спортсменів і вболівальників, але разом збиратись їм нема де. Тому з’явилась ідея зробити громадське кафе, яке б об'єднало людей зі схожими поглядами і інтересами навколо спільної справи і дало би можливість вносити свій вклад в розвиток рідного регіону».

Соціальний підприємець Максим Лисенко (Покровськ)

За основу громадського кафе була взята концепція івано-франківського та київського ресторанів Urban Space, де засновниками і творцями є соціально-активні люди, які об'єдналися навколо ідеї якісного розвитку громадського простору в своїх містах.

Для запуску проєкту у Покровську необхідно 10 тис. євро. Наразі хлопці шукають можливості для старту цього бізнесу. Ремонт та дизайнерське оформлення планують робити власноруч.

«Багато людей відкликаються на нашу ідею та пропонують допомогу. Сподіваємось на співпрацю», — розповідає Максим Лисенко. Окрім трансляцій спортивних заходів, у кафе хочуть проводити різноманітні спортивні ігри, тематичні вечори, тощо. У майбутньому хлопці мріють розширити мережу своїх соціальних закладів на всю Донецьку область.

Підприємці Донеччини — найбільш активні серед інших

На рахунку Дениса Блощинського — музиканта, бізнесмена, засновника фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» — десятки виїздів і крутезних мистецьких івентів по всьому Донбасу. До організації його фестивалей долучаються тисячі місцевих активістів, волонтерів, представників громадських організацій. Свого часу ЗКВУ став справжнім культурним проривом для багатьох містечок Сходу, який зміг підбурити активну частину населення до розвитку власної громади. Невід’ємною частиною кожного фестивалю стали соціальні підприємці, саме після цих фестивалів багато хто з них вже не зміг зупинитися і продовжує активну громадську діяльність.

«Якщо порівнювати з людським організмом, підприємців я би порівняв з еритроцитами — такими кровотворними частинками, які створюють умови для будь-якого існування, — розповідає Деніс Блощинський. — Підприємці є основою та підґрунтям економіки громади. А якщо цей бізнес ще й є соціально-активним і усвідомлює, що він існує не сам по собі, що він може покращувати суспільне життя — то декілька десятків таких бізнесменів можуть створити зовсім іншу атмосферу навколо себе. Ти не можеш все життя лише заробляти гроші, приходить час, коли кожен задає собі питання — а що далі? А можливо я здатен робити більше? І хтось починає будувати школи, підтримувати освітні, культурні проєкти, вкладати в музеї, допомагати дітям».

Засновник фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Денис Блощинський

Із досвіду реалізації багатьох проєктів, за словами Дениса Блощинського, найбільш активними сьогодні є саме підприємці Донеччини. Своєрідним тригером цієї активності стали обставини, пов’язані зі збройним конфліктом.

«Якщо взяти усі наші проєкти — є три області-лідери: Донецька, Запорізька та Харьківська, — розповідає Денис Блощинський. — У донецькому регіоні ті сумні події, які відбулись, стали чинниками, що підштовхнули людей до дій. Динаміка, яку генерує активна частина місцевого населення — вона нереальна. Вони докорінно змінюють свою поведінку, збуджують навколо себе середовище. Це ядро людей, які встали з диванів і почали щось робити — воно надзвичайно активне, і це дуже важливий капітал Донецької області».