За допомогою форум-театру молодь Дружківки відверто розповіла дорослим про свої прагнення

Для участі у форум-театрі зареєструвалися мешканці Дружківки різного віку. Організатори заходу кажуть: це добре, адже поєднання запалу молоді і досвіду старшого покоління часто дає гарний результат, повідомляє ІА «Вчасно».

«Ми отримали листа від одного з поліцейських Дружківки, у ньому ішлося про те, що у молоді замало можливостей для реалізації своїх потреб, — говорить Яна Салахова, представниця ГО „Театр для діалогу“. — І ми подумали, що це знак, тому форум-театр вирішили провести тут».

Впродовж трьох днів учасники готувалися до вистави, яку на третій день показали глядачам. За умовами форум-театру, змінити сюжет може будь-хто з глядачів у залі, запропонувавши свою версію. Мешканці міста долучилися до запропонованих сюжетів.

Теми, що обрали для показу, стосувалися молоді — проблема спілкування батьків та дітей, відсутність кінотеатру у Дружківці, футболісти просили обладнати на околиці міста поле для тренувань, молода дівчина хотіла поїхати з міста навчатися за кордон і не повертатися додому.

Цю тему запропонувала школярка Анжеліка Розсолова. За словами дівчини, вона так думає: у міста мало перспектив. Її знайомі готові їхати або вже їдуть з міста.

«Ми запропонували ситуацію, коли дівчина виграла грант і має поїхати до Британії на навчання, — говорить Анжеліка. — Але мати проти цього, вона не розуміє потребу доньки. Під час вистави я побачила, якою може бути реакція — моя, батьків, друзів. Коли переді мною постане цей вибір, я знатиму як реагувати».

Де реалізувати себе навіть влітку вже знає шістнадцятирічний Костянтин Лебідь. Хлопець переконаний: якщо хочеш, можливості є.

«Я хотів влітку заробити гроші. Мені вдалося: я працевлаштувався у бібліотеці художником-оформлювачем, — розповідає Костянтин. — Отримав трудову книжку, свою першу зарплату. Я вважаю, що проблема молодих людей — їхня замкненість, відсутність бажання жити у реальному просторі. Я грав підлітка, що сидить цілими днями за он-лайн іграми, таких багато. Але я обираю рух та можливості».

Можливості є для тих, хто хоче сам рухатися, — вважає директорка бібліотеки Лесі Українки Тетяна Романченко. Вона теж взяла участь у форум-театрі, придивлялася до того, що потрібно молоді.

«Мені подобається, коли група людей різного віку і поглядів шукає спільні рішення, — ділиться пані Тетяна. — Ми грали, але під час гри обговорювали проблеми. Хто я у цьому суспільстві? Що я можу зробити для нього? І для себе також? Люди (і молодь у тому числі) мають усвідомити: у тебе щось буде, коли сам зробиш. Треба брати відповідальність на себе і долучатися до змін, яких прагнеш».

Запити молоді на Донеччині, кажуть організатори форум-театру, не відрізняються від інших регіонів України: люди всюди хочуть бути почутими.

«Ці моменти напруження всюди є, — каже Яна Салахова. — Людям важливо знати, в яку школу ходять діти, чи є у них робота, можливості для розвитку, як зробити так, щоб молодь не виїжджала з маленьких міст. Тому важливо шукать варіанти, як побудувати діалог з різними потребами, це зараз важливо».

Незабаром ГО «Театр для діалогу» планує провести форум-театри у Костянтинівці та Сєвєродонецьку. У цих містах також говоритимуть про участь молоді у житті громади.

«Ми побачили, що Дружківка хоче змінюватися, для цього є можливості, єдине, що потрібно, зібратися і почути одне одного, обмінятися думками, напрацюваннями і робити щось разом. Цей момент — разом — дуже важливий», — говорить організаторка майстерні Яна.