Мономіста Донбасу: історики презентували книгу про становлення промислового регіону
До книги увійшли понад 150 унікальних фотографій з архівів, повідомляє ІА «Вчасно»
У дослідженні подали історію урбанізації Донбасу. Автори — зі Львова, Києва, Дніпра, двоє переселенок з Донеччини, з Польщі та Уралу.
Львів’янка Ірина Склокіна — кандидатка історичних наук, досліджує урбаністичну історію великих і малих міст України. Каже, що Донбас її цікавить найбільше.
«У центрі міської історії у Львові ми досліджуємо історію різних міст. Найбільше нас цікавить феномен урбанізації, міської культури. Це намагання показати людей Донбасу, які, як і в багатьох інших країнах світу, працювали тяжко на успіх усієї країни, але за цей успіх платили свою ціну. Це спроба погляду зсередини, бо є традиція дивитися на Донбас іззовні — де всі люди ходять з чорним обличчям від вугілля, вони якісь не такі. Наша книга — це свого роду виклик», — поділилася Ірина Склокіна.
Співавторка книги Ксенія Кузіна пояснила, чому у назві присутня фраза «мономіста Донбасу».
«Краматорськ, Алчевськ, інші міста мали кілька великих підприємств, які розвивалися майже паралельно. При цьому є Білицьке Добропільського району, де одна шахта, Курахове, де одна електростанція. І життя у цих містах обертається навколо цих підприємств. Директор тут вирішував все — де взяти гроші на шахтарський хор і як збудувати нову лаву. Так було і до революції, і за радянських часів. У 90-ті роки 20 ст. для таких мономіст почалася криза — вони не знали, як вирішити ці соціальні питання,» — вважає дослідниця Ксенія Кузіна.
Переселенка з Донецька професорка Олена Стяжкіна до книги написала розділ про дозвілля донеччан. Вона вважає, що люди за радянської доби не могли розпоряджатися вільним часом. За них вирішували власники заводів і шахт, а згодом влада — іти на суботник, футбол чи концерт.
«Зараз Росія намагається використати міф Донбасу як російської, кримінальної, безкультурної землі, яка не належала Україні. Ми у книзі подаємо інший погляд. Ідеєю книжки було показати, що Донбас був Європою з того моменту, як він став індустріально розвиватися, так само, як це диктувала європейська індустріальна модерна тенденція. Серед українських хуторів з’явилися британці. Європейськість тут підтримали українські селяни», — зазначає докторка історичних наук, співавторка книги Олена Стяжкіна.
У книзі автори спробували розповісти history через story: до видання увійшли понад 150 фотографій з різних архівів та музеїв.
«Нам дали доступ до архіву імені Пшеничного у Києві. Вони мають унікальну колекцію фото з усіх міст України. Зазвичай там багато офіціозних фото, з преси, але ми їх доповнювали локальними, так погляд виходив цікавіший. Багато фото лишилися на окупованій території», — каже Ірина Склокіна.
Гроші на 1000 примірників книги виділили за Програмою імені Ковальських канадські донори. Їх вже розіслали по бібліотеках України, до представників діаспори за кордон, на Донеччині автори дарують книги під час презентації публічним бібліотекам учителям історії та краєзнавцям, аби це дослідження вони використали під час роботи у класі чи музеї, розповідаючи дітям про локальну історію.
Автори книги «Праця, виснаження та успіх» планують продовжити дослідження історії Донбасу.
Історикиня з Британії Вікторія Донован незабаром працюватиме в архіві у графстві Гламогран, який містить матеріали про Юзівку, корпоративні та сімейні архіви Юза та тих валійців, які у 19 ст. приїхали на Донбас. До цієї роботи запрошують школярів та краєзнавців.