Українські військові допомагають маленькій переселенці Варі адаптуватись до мирного життя подалі від постійних вибухів снарядів.

Історія 9-річної Варі із прифронтової Мар'їнки/фото пресслужба Східного територіального управління НГУ
Історія 9-річної Варі із прифронтової Мар'їнки/фото пресслужба Східного територіального управління НГУ

Будинок 9-річної Варвари Повної з прифронтової Мар`їнки зруйнували російські терористи. Дівчинка дивом вижила, і українські військові дістали її з-під битої цегли та обгорілих меблів, розповідає пресслужба Східного територіального управління Національної гвардії України.

З того часу Варя переїхала з «червоної зони» на мирну територію, у Близнюківський район на Харківщину. Її життю нічого не загрожує, проте наслідки фронтового життя не минули дарма. Періодично її організм дає збій: жахливо болить голова, ріже живіт, відмовляють ноги.

«Вже три місяці Варя серйозно хворіє. У неї глибокий невроз та депресія. Це кажуть психіатри, психологи і неврологи. Поки в кращу сторону зрушень немає. Дуже сподіваємось отримати направлення в „Охматдит“, — розповідає бабуся дівчинки Тетяна. — Сама травма і хвороба пов’язана із війною. 14 червня 2019 року розбомбили наш будинок. О п’ятій ранку прилетіло два снаряди 120 мм. У Варі була травма голови — струс мозку, забій черева, контузія, перелом двох кісток. Вона пережила багато горя. Прадід її помер через сильну контузію, й місяця не пройшло після того обстрілу. У неї завжди було обмежене коло спілкування — нікого, крім нас старих. На нашу вулицю навіть ОБСЄ з Червоним Хрестом в перші роки війни не заїжджали, бо не мали дозволу через постійні обстріли, щоправда, останні роки вони в нас вже були. Іноді ми у підвалі сиділи по декілька діб без світла, і вдома вмикати було небезпечно».

Наразі бабуся Тетяна шукає кошти, аби продовжити лікування Варі. Родина перебуває у скрутному фінансовому становищі, бо єдиним годувальником в родині є опікун Варі — дідусь, якому вже 63 роки.

Сама Варя потроху адаптувалася у лікарні, і, навіть, встигла знайти друзів.

«Тут як санаторій. Тиша і спокій. Про нас турбуються. І за це я дуже дякую лікарям. Але все одно болить живіт, кожного ранку. А мені так хочеться скоріше вийти з лікарні! Хочеться бігти і гуляти з дітьми. Обожнюю маленьких дітей. Без них жити не можу. Головне, щоб були друзі. Я, коли виросту працюватиму в дитячому будинку, аби допомагати маленьким дітям», — ділиться враженнями Варя.

Про погіршення стану Варвари першими дізналися гвардійці CIMIC. А від них — громада італійського українського культурно-мистецького центру «EtnoDim», що у Бергамо. Вони записали відеозвернення, намагаються підтримувати Варю як можуть. Зібрали і вислали подарунки, які, на жаль, застрягли на митниці.

Про це у свою чергу дізналась маленька киянка Ірина, яка також зібрала для Варі посилочку. Її передала Варі психолог харківських спецпризначенців капітан Маргарита Головіна. Вона швидко потоваришувала з Варварою — дівчинка пережила багато болю, жаху і зла за цей час, проте зашилась милою, доброю та щирою. Вона вірить в людей, і це той дар, який кожен із нас може допомогти їй його зберегти.

Мар'їнка, діти війни, обстріли, війна на Донбасі, обстріли, НГУ

Додати коментар