Російський авіаудар по пологовому будинку та дитячій лікарні в Маріуполі став одним із найбільш трагічних атак по цивільному населенню на початку вторгнення. Однак за нього досі ніхто не покараний.
Фото з відкритих джерел
Цього дня 2022 року в Маріуполі окупанти починали тероризувати цивільних, які намагалися вижити під постійними атаками. На той момент основною зброєю, якою знищували українські міста, були ракети. Вони обвалювали не лише під'їзди, а цілі будинки аж до підвалів, де під руїнами гинули сім'ї. 9 березня ж чергові удари вони спрямували по пологовому будинку та дитячій лікарні міста. Тоді там ховалися сотні людей, вірячи в те, що рука терористів «не підніметься» на заклади, де рятували дитячі життя. Однак близько 14:30 росіяни скинули кілька авіабомб на пологовий будинок, а за кілька хвилин атакували дитячу лікарню.
Обидві атаки були прицільними: терористи рф знали, хто ховається у стінах медзакладів, і що серед них багато дітей. Ані військовослужбовців, ані поранених солдат у лікарнях не було. Хоча саме цими байками вони намагалися виправдати вбивства та каліцтва десятків людей.
Колишній начальник поліції в місті Костянтинівка Дмитро Кірдяпкін пригадував у своєму інтерв'ю, що багато поранених і загиблих не врятувало навіть перебування у підвалі будівлі. Керований ФАБ, випущений по пологовому будинку, майже не лишав шансу. Його потенційний радіус ураження — 46 метрів, радіус розсіювання уламків — 260 метрів. Крім того, ФАБи (фугасні авіабомби) — керовані. Поліцейський, який допомагав рятувати людей з-під завалів, наголошує: росіяни знали, куди впадуть ракети. Вони свідомо вбивали найбільш руйнівною на той момент бомбою ще ненароджених українців.
«В день, коли орки обстріляли пологовий у Маріуполі, перед авіаударом ще був обстріл з „градів“. Коли почув вибухи — приїхав, але там було уже троє загиблих, ще одного зовсім розірвало. Поруч чоловіку відірвало руку — я до нього підбігаю, вантажу в машину, на заднє сидіння. Залітаю на територію лікарні, щоб віддати чоловіка медикам, і тут починається мінометний обстріл лікарні. В результаті обстріл, я чоловіка на собі тягну, біжу в підвал… Коли я віддав чоловіка й тільки виїхав у центр — по пологовому ці тварюки запустили ФАБ. Я на місце приїхав відразу після авіаудару», — пригадує поліцейський.
Журналістам «Вчасно» маріуполець Віктор Коновалов розповідав, що приліт по пологовому стався у той момент, коли вони готували з сусідами їсти. Це вже кілька тижнів поспіль робили на вулиці, оскільки окупанти знищили всі комунікації в місті. Тому звук вибуху через ракети налякав десятки людей, які намагалися зігрітися перед морозною ніччю в підвалах.
«У мене тоді жінка запитала: „Це що, по лікарні влупили?“. Але я не міг повірити, що таке може бути. Бо всі знали, що туди йшли жінки з дітьми, бо поруч ще й дитяча лікарня. Є медикаменти, щоб дітей лікувати. З нашого під'їзду туди пішла жінка з двійнятами, бо вони захворіли, й температура нижче 38 градусів не падала», — пригадував чоловік.
Відразу Віктор з іншим чоловіком побігли на звук: слухали крики дітей, вибухи, галас дорослих. Пригадує, що багато хто кричав: «Роддом, там купа мертвих! Всіх завалило».
«Ми відразу побачили на місці цивільних людей і поліцію. Це вже було через хвилин 20 після прильоту. Тоді на ношах виносили жінок, я ще побачив ту дівчину, про яку писали всі в інтернеті - і Маріанну, й ту, яка не вижила і втратила дитину. Це було страшно: я дивився на живіт ще живої жінки й у ньому було вже мертве дитя. Вона страшно кричала, що дитина не штовхається», — каже Віктор Коновалов.
Фото Євгенія Малолєтки
У ті ж хвилини чоловік побачив на руках у жінки дитину, яка також не рухалася та не кричала. Вона зомліла, проте чоловік злякався, що дитина загинула — як і та, яку на той момент почали шукати на руїнах пологового. Це стало шоком для нього: він не міг повірити, що окупанти можуть почати вбивати дітей.
«Жінка років 30 тримала на руках дівчинку. Їй було роки за три-чотири, не більше, зовсім маленька. У неї було сіре обличчя від пилу, десь щось чорне — я ще злякався, що вона обгоріла. Її мама плакала й просила прийти до тями, розхитувала на руках це маленьке тіло… І я все чекав, коли дитина заплаче чи щось скаже, але вона мовчала. Це було дуже страшно. Я тоді закляк», — розповідає маріуполець.
На роботи з ліквідації завалів відразу після авіаударів маріупольці зібралися дуже швидко. Хоча була небезпека повторного обстрілу, тож поліція просила їх розійтися — десятки людей розбирали завали, бо також почули крик про те, що багатьох завалило.
«Я тоді під якимись уламками шукав людину — здалося, що побачив там руку. Тіла не було, звісно, але я пам’ятаю, як думав: от зараз, після цієї атаки, всі як зберуться, як зупинять війну… А наступного дня нас знову обстріляли. І вночі, і вдень, кожного дня потім. Я вже зрозумів, що нічого не зміниться — цивілізованому світу все одно, що нас орки вбивають ще ненародженими. Тоді моя віра у цивілізований світ рухнула», — пригадував Віктор Коновалець.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!