23 роки назавжди: десантник Андрій Вдовенко поліг у боях за Донеччину

Андрій народився у селі Малинове Донецької області. Був нащадком «холодноярця» — його прадід Адам Вдовенко воював на Чигиринщині. Хлопець навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15, почалася російсько-українська війна. Він разом з родиною переїхав до Києва, розповідає Меморіал.ua.

У вільний час захоплювався спортом, займався руферством. За словами батька, Андрій завжди поспішав жити, тому активно проводив дозвілля. Своє вісімнадцятиріччя він святкував у Грузії, куди дістався автостопом.

Коли Андрію виповнилося 18, він пішов до військкомату та уклав контракт на проходження службу у ЗСУ. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді, був розвідником. Три ротації провів у зоні АТО/ ООС.

За три роки повернувся до цивільного життя та почав займатися вантажоперевезеннями. За рік роботи пересів з маленького пікапа на велике авто.

У вересні 2021 року хлопець одружився. Однак подружжя не встигло завести дітей.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій зі словами: «Клята війна, не дала попрацювати!» повернувся з рейсу та пішов до військкомату. Цього разу він потрапив на службу до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. І вирушив на свою останню ротацію на рідний Донбас.

«Андрій дуже любив солодке і загинув біля села Солодке, за 15 км від рідного села, де народився і закінчив школу», — сказав батько захисника Олександр.

Поховали військовослужбовця на Лісовому цвинтарі у Києві. У Андрія залишилися батьки, сестра та дружина.