Прифронтовий Донбас переповнений літніми людьми, яких повномасштабне вторгнення лишило без будь-якої допомоги. Нині черга на їхнє розміщення у закладах зі сторонньою допомогою вимірюється чергами у тисячі донеччан, і просто зараз сотні з них чекають, коли природнім чином закінчиться життя їхніх «попередників» — оскільки це єдиний шанс на те, що вони отримають необхідну турботу в закладі.
Фото волонтерки Ольги Владимирової
Євгеній Ткачов, волонтер гуманітарної місії «Проліска» — один зі співвласників сімейного благодійного закладу для маломобільних або людей старшого віку. На сьогодні він переповнений — черга на розміщення фактично може сягати кількох місяців, зважаючи на природні причини, які формують появу вільних ліжкомісць. Однак від цього кількість стареньких на прифронтових територіях не меншає - їх, як і раніше, тисячі, сотні з яких уже невдовзі опиняться під ракетами. А ще десятки — уже цієї хвилини виживають, пригинаючись і тікаючи від безпілотників і снарядів.
Євгеній Ткачов зауважує, що на сьогодні з Донеччини найбільше евакуйовують людей старшого віку. Розселяють — хоч куди, каже волонтер. Варіантів багато: у когось є рідня, когось — у місця тимчасового розташування. Хтось же лишається у тимчасовому житлі, яке надають волонтери чи влада на місцях, або їдуть далі - у приймаючі громади. Зазвичай там вони знаходять 5−6 будинків або один багатоквартирний об'єкт (наприклад, гуртожиток), й туди усі заселяються.
«Загалом для евакуйованих людей ще повно пропозицій по Україні, де вони можуть жити в евакуації. Гірша ситуація з маломобільними категоріями — лежачими людьми, які не можуть попіклуватися про себе. Наприклад, зараз на евакуацію — понад сотня людей з прифронтової Донеччини, але їх фізично нікуди везти», — зауважує волонтер «Проліски».
За словами Ткачова, на сьогодні переповнені навіть приватні хоспіси чи комерційні будинки для людей старшого віку. Місця є лише в тих закладах, у яких місячна плата за людину — від 12 тисяч гривень.
«Зараз у нашому сімейному благодійному хоспісі (евакуйованому з Часів Яру на Хмельниччину) перебуває 46 людей. А черга з тих, хто чекає на місце — десятки стареньких по всій Донеччині. При цьому одна людина обходиться у мінімум 8 тисяч гривень. А якщо є якісь проблеми зі здоров’ям — то від 12 тисяч. У держави розрахунки аналогічні. Цифри страшні, тому ми й відкривали наш волонтерський хоспіс», — каже волонтер.
Фото волонтерки «Схід СОС» Ольги Владимирової
На інформаційний запит журналістів «Вчасно» у Міністерстві соціальної політики відповіли, що станом на 1 січня 2025 функціонує 78 інтернатних закладів для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю. Планова потужність таких закладів складає 13 756 ліжко-місць.
«Щоб надати більшу допомогу, від 31 грудня 2024 затверджена реалізація експериментального проєкту з тимчасового розміщення та підтримки деяких осіб з-поміж ВПО. Відтак право на тимчасове розміщення та підтримку через соцпослуги, зокрема стаціонарного догляду, мають особи похилого віку та люди з інвалідністю з-поміж ВПО. Бюджетні кошти спрямовуються на оплату наданих учасниками експериментального проєкту окремих соціальних послуг, зокрема стаціонарного догляду. Наразі вільних ліжкомісць для отримання цієї соціальної послуги в учасників експериментального проєкту немає», — йдеться у відповіді на запит.
Мінімально розв’язувати критичну потребу вже почав БФ «Схід SOS», який скерував 52 мільйони гривень на облаштування двох геріатричних центрів для 110 евакуйованих зі прифронту людей старшого віку. У селі Стецева зробили капітальний ремонт другого поверху відділення стаціонарного догляду, де оселилися 30 осіб, які покинули домівки на Донеччині. До того вони очікували на розселення в Центрі соціальної адаптації людей з інвалідністю ГО «Океан Добра».
«Щотижня нам вдається знаходити 5−10 місць. Найчастіше вони з’являються тоді, коли люди, які жили в геріатрії, помирають через вік чи хвороби. Ми називаємо це явище „чергою життя“. Щоб її пришвидшити, ми самостійно створюємо місця стаціонарного догляду», — кажуть у благодійному фонді.
Фото волонтерки «Схід СОС» Ольги Владимирової
На сьогодні, за законом України, претендувати на місце у геріатричному пансіонаті можуть усі люди, громадяни України, які досягли 60-річного віку або їм лишилося не більш як 1,5 року до нього, зауважує Євген Федоричев, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини. Однак у законодавстві не прописано, що держава зобов’язана помістити у заклади з відповідними послугами усіх громадян, які цього потребують.
«У законодавстві вказано, що відповідні категорії населення будуть поміщені до таких закладів за певних умов — коли будуть в наявності місця», — каже юрист.
Під час воєнного стану цю процедуру спростили — зокрема, тепер людям необхідно збирати значно менший пакет документів, а для реєстрації потреби необхідно лише звернутися до військової адміністрації громади. Хоча рішення все ж залежатиме від того, чи немає протипоказань до проживання серед інших осіб і чи буде їй місце в якому відповідному закладі.
Разом з тим значення не має, чи є в людини, що претендує на ліжко-місце з доглядом, повносправні дорослі родичі. Цей нюанс може враховуватися, але він не може бути підставою для відмови у поміщенні до закладу.
Водночас значення має дохід (пенсія та виплати) особи — від цього у державних закладах визначається її «платоспроможність». Зокрема, якщо сукупний дохід особи, що потрапляє до пансіонату чи інтернату для людей з інвалідністю, не перевищує два прожиткових мінімуми для непрацездатних, то вони перебувають повністю на державному утриманні. Якщо ж сукупний дохід — від 2 до 4 мінімумів — то перебування в закладі оплачується частково. А від 4 мінімумів — буде повна оплата проживання в пансіонатах чи інтернатах. Законодавчо про таку умову людей повинні інформувати напередодні поміщення в установу. Однак фактично це правило виконується не часто. Або ж попереджають… але замість прорахунку, скільки людина має платити, запевняють, що всю пенсію ті мають віддавати, аби жити в пансіонаті - навіть якщо вона не перевищує два прожиткові мінімуми.
На жаль, внутрішня система України, волонтери, пересічні громадяни та рідні людей з інвалідністю й пенсіонерів наголошують: задля гідного утримання близьких дехто готовий платити немалі гроші. Однак реальність в умовах війни така, що ціна не відповідає або якості, або платоспроможності людей, які потребують піклування. А постійні обстріли й руйнування тисяч квадратних кілометрів лише додають «кілометрові» черги тих, кому наодинці - сутужно й просто неможливо.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!