Більше ніж п’ять років тривають судові слухання щодо винесення вироку вбивцям, які на смерть у 2019-му побили активіста з Бахмута Артема Мирошниченка. Лише влітку цього року їм оголосили тюремні строки, однак вбивці не погодилися з ним й в апеляційній інстанції намагалися оскаржувати вироки. Суд лишив все без змін, та сім'я Артема Мирошниченка в очікуванні, що може «прилетіли» Касаційна скарга й судова тяганина продовжиться.
Вбивство волонтера Артема Мирошниченка понад п’ять років розглядають в суді/ Фото з відкритих джерел
Активіста Артема Мирошниченка вбили у Бахмуті п’ять років тому.
29 листопада 2019 року на одній із вулиць міста двоє підлітків напали та по-звірячому побили чоловіка. За тиждень, не приходячи до тями, Артем помер у лікарні. Тоді ширилися інформація, що конфлікт стався на мовному ґрунті. Нібито молодикам не сподобалося, що Артем відповів їм українською.
На наступний день нападників затримали. Зловмисниками виявилися на той момент 16-річний Микола Барабаш та 17-річний Олександр Баришок.
Артем Мирошниченко / Архівні фото із соцмереж
Після смерті активіста розпочалися судові засідання, які затягнулися на п’ять років.
«То склад суддів змінювався часто. Хтось хворів, хтось навіть загинув із суддів. Однак в більшості це затягування було через „безкоштовних“ адвокатів, які захищають дітей, як вони кажуть, — розповідає журналістам „Вчасно“ про ситуацію брат Артема Сергій Мирошниченко. — Вони постійно зривали засідання. То один не приїде, то інший, то захворіли, то ще щось і так всі п’ять років».
Потім почалося повномасштабне вторгнення й брат Артема Сергій пішов на війну, а два роки поки він служив, справу вів його адвокат.
«Я так розумію, що весь цей час ніхто нікого не міг зібрати. Плюс ще умови війни вплинули. Одного адвоката з їх сторони взагалі не могли знайти, навіть не знаю де він дівся. Тоді призначали іншого, а це теж затягування часу», — додає Сергій.
Лише цього року 13 червня Слов’янський міськрайонний суд таки оголосив вирок Олександру Баришку та Миколі Барабашу. Вони отримали дев’ять та вісім років ув’язнення відповідно. Час перебування в СІЗО їм зарахували у термін перебування за ґратами.
Олександр Баришко та Микола Барабаш/ Фото з відкритих джерел
Упродовж 30 днів після винесення вироку вони мали право подати апеляцію та оскаржити рішення суду. Однак вони ніби як не скористалися цим правом, а невдовзі після цього брат Артема дізнається про спробу оскарження вироку.
«Ми не знали, нас ніхто не повідомляв, що вони все-таки подали апеляцію. Ми думали, що вони дали задню і хоча б принаймні погодилися із тим вироком який є, але виявилося ні, — коментує Сергій. — Вони подали чотири апеляції: від двох вбивць і кожен з адвокатів від себе. Ми, на жаль, запізнилися, але взяли участь у тому засіданні. Це було 12 листопада, в цей день ми дізналися, що судді йдуть у відпустку, ті самі які й призначили засідання на цю ж дату».
За словами Сергія, наступне засідання перенесли на 5 грудня й воно відбулося. Один з вбивць підтримав свого адвоката й апеляційну скаргу, вони були не згодні із вироком суду й просили зменшити покарання. Однак прокурор наполягав на більш жорсткому покаранні до 12 років в’язниці.
«Інший вбивця „милосердно“ на засіданні відмовився від своєї апеляційної скарги. Я взагалі думаю, що це була як мультиплікація, бо він „грав“ на студію, й думаю, що це адвокат порадив так себе поводити, бо йому „світило“ більше. Він навмисно в прямому ефірі відмовився від апеляції й погодився зі старим вироком», — додає Сергій.
Сім'я Мирошниченків/ Архівні фото із соцмереж
Після цього засідання суд залишив все без змін. Однак у вбивць нині є три місяці на Касаційну скаргу, з якою вони можуть звернутися у Верховний Суд України.
Щодо моральної шкоди для сім'ї Артема, суд її так і не задовольнив у повному обсязі. На відшкодування компенсації подавали батьки.
«Якби вбивці були згодні з вироком першої інстанції ми б все залишили як є, без морального відшкодування. Не ворушили б це, бо вже й так боляче батьками брати участь у цьому. А тут несподівано ще й „прилетіла“ апеляція. І тому я батьків підбив на те, щоб йти до кінця й подавати касацію з приводу моральної компенсації», — каже Сергій.
Відомо, що суд першої інстанції задовільнив моральну шкоду лише на суму 7,5 тис. грн з кожного. Апеляційний суд залишив розмір відшкодування без змін.
«За всі 5 років ці гроші навіть і близько не покриють всі ті розходи, яких ми зазнали, — каже Сергій. — Мені особисто ці кошти не потрібні, це вже просто принцип, бо якщо вони настільки тупі й хочуть продовжувати далі мучити моїх батьків, я це так не залишу».
Однак на жаль, Сергій додає, що попри всі намагання притягнути вбивць до покарання, це ніяк не полегшує біль від втрати брата. Нині про нього лишаються тільки згадки.
«Якби був живий він разом зі мною пішов би добровольцем на війну, — каже Сергій. — Якось так все склалося, що ми не змовлялися з ним, але почали волонтерити, як тільки росіяни прийшли з війною. Допомагали армії. Артем додатково допомагав тваринам, дуже їх любив. У нас був у місті притулок й він постійно там пропадав. Загалом був сором’язливою людиною. В мене інколи питали про його особисте життя, але воно було настільки приховане, що нам мало, що відомо про це й що відбувалося в нього всередині».
Артем Мирошниченко / Архівні фото із соцмереж
Олександр Баришко та Микола Барабаш на судовому засіданні/ Фото: «Радіо Свобода»
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!