Будівництво водоводу у Покровському районі в умовах бойових дій: навіщо замовили проєкт за 1,7 млн гривень

Після початку бойових дій у 2014 році Донеччина почала потерпати від нестачі води через обстріли водосховищ та каналів. Влада постійно намагалась забезпечити водою населення, проте з 24 лютого 2022 року ситуація тільки погіршилася. Нещодавно розпочався новий етап у цієї нескінченної історії: будівництво водозабірної насосної станції та прокладання комунікації до водогону Карлівка-Рівне для подачі води населенню Покровського району. Розмістити станцію планувалося на території Гродівської та Мирноградської громад, які розташовані за декілька кілометрів від лінії фронту, Ще донедавна ініціатива була вкрай необхідна, проте сьогодні має великі шанси завершитися на етапі розробок коштовних проєктів та поповнити список чергового марнотратства в умовах війни.

Пошуки з відновлення водопостачання

Внаслідок ворожих обстрілів на початку квітня цього року було знеструмлено Карлівську фільтрувальну станцію, а 12 квітня — зруйновано греблю Карлівського водосховища. Це призвело до неконтрольованого скидання води до річки Вовчої з підтопленням території нижче за течією. Після цього близько 118 тис. мешканців Покровського району залишилися частково без води. Через близькість лінії фронту відремонтувати греблю водосховища було неможливо, тому влада розпочала активні пошуки альтернативних джерел водопостачання.

Наприкінці квітня обласна влада провела позачергове засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Донецької області. Голова області Вадим Філашкін на засіданні повідомляв, що Гродівка і Новогродівка залишилися без водопостачання. У Покровську та Мирнограді вода подавалася за графіком 3−1−3 шляхом модульної фільтрувальної станції з очищення шахтної води, де 1 день відведено КП «Компанія «Вода Донбасу» для технологічних процесів на заповнення резервуарів.

«За результатами засідання доручив забезпечити доставку води населенню, а також організувати безкоштовні пункти її роздачі. Керівникам військових адміністрацій — розробити плани першочергових дій для стабілізації ситуації, та, за необхідності, оновити схеми системи водопостачання громад. Також доручив визначити потреби у спеціалізованій комунальній техніці, матеріалах, обладнанні, устаткуванні, необхідних для сталого водозабезпечення споживачів у відповідних громадах» — повідомив очільник Донецької ОДА Вадим Філашкін.

На початку травня Суспільне Донбас зазначало, що під час брифінгу заступниця директора департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОДА Лариса Гусева повідомила, що для забезпечення водою громад Покровського району розглядаються Синявське, Миролюбівське та інші водосховища. Програму планують реалізувати за 3−4 місяці, а наразі адміністрація працює над проєктно-кошторисною документацією, яка фінансуватиметься міжнародними організаціями.

«Вода буде подаватися за графіком. Розуміємо, що її буде недостатньо. Повністю потребу вона не закриє, бо там просто мало води. Червоний Хрест надав гарантії щодо допомоги, зокрема, з обладнанням: труби, помпи. Цього року скоріш за все підключитися зможемо лише до одного водосховища», — зазначила тоді заступниця профільного департаменту.

Сінянське водосховище

У той же час, на початку травня до Регіональної програми «Вода Донеччини на 2017−2025 роки» були внесені зміни щодо будівництва водозабірної насосної станції Сінянського водосховища та водоводу від насосної станції до водоводу «Карлівка-Рівне d1000 № 1». На розробку проєктно-кошторисної документації з цього приводу обласна влада запланувала витратити 1 млн 782 тис. 140 грн, а на саме будівництво — 8 млн 525 тис. 550 грн.

Завдяки цьому водогону планувалося забезпечити водою населення Мирноградської громади. За попередніми розрахунками його орієнтовна довжина близько 3 км.

Врахували заходи з розробки проєкту й у Програмі економічного та соціального розвитку Мирноградської міської територіальної громади Донецької області на 2024 рік, якою передбачили фінансування у 4 млн грн з бюджету територіальної громади.

Реалізувати плани взялось КП «Компанія «Вода Донбасу». Наприкінці червня 2024 року, коли на Prozorro з’явилась закупівля з розробки проєктно-кошторисної документації з будівництва водозабірної насосної станції Сінянського водосховища та водоводу від насосної станції до водоводу «Карлівка-Рівне d1000 № 1» на суму 1 млн 782 140 грн.

Події на фронті на Покровському напрямку на той час вже були досить інтенсивні - ворог підходив до Карлівки, руйнував ракетами прифронтові міста поряд. Якою буде ця місцевість коли припиняться бойові дії - ніхто не знає, як і не знає наскільки буде адаптованим до реальності проєкт будівництва водозабірної насосної станції. Але така ситуація не зупинила торги. За їх результатами угоду уклали з єдиним учасником тендера — ТОВ «ДНІПРОВОДПРОЕКТ» з Дніпропетровщини, яке запропонувало розробити ПКД за 1 млн 740 тис. грн. З липня по грудень 2024 року товариство зобов’язалося провести:

• топографо-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування;

• водолазні обстеження водозабору;

• обстеження технічного стану;

• оцінку впливу на довкілля;

• експертизу проєкту;

• проєктну роботу.

Крім Сінянського водосховища, влада планує будівництво насосної станції Миролюбівського водосховища та водоводу, а також капітальний ремонт резервуарів чистої води № 1 та № 3 на Рівненському водопровідному вузлі. В обласній програмі та програмі Мирноградської громади на ці заходи передбачили витратити на понад 9,6 млн грн.

На Prozorro вже можна знайти пряму закупівлю з розробки ПКД «Капітальний ремонт резервуарів чистої води № 1 та № 3 на Рівненському водопровідному вузлі». КП «Компанія «Вода Донбасу» знову уклало угоду з ТОВ «ДНІПРОВОДПРОЕКТ» на 455 тис. 800 грн. Ознайомитись з договором неможливо, бо його не опублікували.

Разом з тим, у програмах передбачені заходи тільки з будівництва на Синянському водосховищі, щодо всіх інших — розробка проєктної документації. Крім того, попри передбачене фінансування строки будівництва водозабірної станції та водогону на Синянському водосховищі - поки не визначені. Зрозуміло лише, що візьмуться за планування будівництва тільки після розробки ПКД, яке мають завершити наприкінці грудня 2024 року.

Відомо також, що будувати планували на території Гродівської та Мирноградської громад. Сьогодні Гродівка знаходиться у 1,5 км від фронту, Мирноград — у 13,5 км. Окупанти щодня активно рухаються вперед, руйнуючи все на своєму шляху.

Звісно, що через активні бойові дії будівництво водозабірної насосної станції та водогону може стикнутися з рядом серйозних викликів. Один з основних ризиків пов’язаний з можливістю пошкодження обладнання через обстріли чи диверсії. Розташування станції поблизу лінії фронту значно збільшує ймовірність того, що будівництво може бути призупинене або взагалі зруйноване.

Ще однією важливою перешкодою є складнощі з доставкою матеріалів. Транспортні маршрути можуть бути небезпечними або навіть заблокованими через бойові дії, що ускладнює логістику та підвищує вартість проєкту. Крім того, залучення будівельних фахівців до роботи в таких небезпечних умовах вимагає додаткових заходів безпеки, що також впливає на строки реалізації проєкту.

Ці технічні виклики створюють серйозні загрози для успішного завершення будівництва, а також ставлять під сумнів його доцільність у поточних умовах війни. Тому плани влади так і можуть залишитись планами, а кошти на розробку проєктно-кошторисної документації у розмірі понад 1,7 млн грн будуть витрачені марно.

Тому редакція «Вчасно» вирішила поцікавитись у відповідальної за будівництво водогону КП «Компанія «Вода Донбасу»:

• навіщо зводити об'єкт в безпосередній близькості до лінії зіткнення?

• які заходи з безпеки будуть вжиті для захисту станції та робітників під час будівництва та експлуатації об'єкта?

• яким чином даний проєкт сприятиме покращенню водопостачання та чи передбачаються альтернативні варіанти розташування об'єкта в більш безпечних зонах?

• чи були проведені консультації з мешканцями громад та зацікавленими сторонами щодо цього проєкту, і які результати цих консультацій?

На жаль, комунальне підприємство не готове було відповісти на всі запитання по суті.

«Компанія „Вода Донбасу“ знаходиться в тяжких виробничих умовах. Більшість споживачів компанії знаходяться у прифронтових регіонах та зоні ведення активних бойових дій, що позбавляє можливості своєчасно надавати їм послуги з водопостачання у повному обсязі. З огляду на те, що наше підприємство є єдиним постачальником води у Донецькій області наше підприємство змушене шукати альтернативні джерела водопостачання, щоб забезпечити населення регіону життєво необхідним ресурсом — ВОДОЮ», — наголосив монополіст.

Щодо іншого спеціалісти наголосили, що не можуть надати відповіді, оскільки інформація є обмеженою у доступі й захищеною законом. Розкриття даних може завдати шкоди як Компанії, так і населенню регіону.

Альтернатива

Поки обласна влада планує будівництво водозабірної насосної станції та водогону від Сінянського водосховища, мешканці Покровського району забезпечуються очищеною шахтною водою і водою зі свердловин.

«Поки що люди користуються свердловинами. У нас міста активно бурять свердловини, щоб біля кожної багатоповерхівки вона була. А також користуються тією шахтною водою, де ми поставили в минулому році очисну установку», — повідомила Укрінформу заступниця директора департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОВА Лариса Гусєва.

Починаючи з 2014 року, через часті обстріли, які пошкоджували системи водопостачання, свердловини стали популярним способом забезпечення водою населення Донецької області. Навіть з початку 2024 року у Prozorro опубліковано десятки закупівель з буріння свердловин у Покровському районі. Основний замовник — КП «Покровськводоканал».

Відтак, у Родинському можна знайти закупівлі на 3 свердловини, які разом обійшлися на понад 414 тис. грн, кожна понад 100 тис. грн. Не відстає і Покровськ, у якому також пробурили три свердловини на практично 340 тис. грн. А також з десяток закупівель у різних селах Покровського району: Гришине, Чунишине. Троянда, Даченське, Котлине, Новотроїцьке, Новоєлизаветівка та інші. Загалом 9 свердловин на практично 1 млн 115 тис. грн.

Проте, попри часткове вирішення проблем з водопостачанням знову виникають питання до реалізації. По всім закупівлям обрано одного виконавця ФОП Миропольцева Романа Васильовича з Селидового, який зареєстрований як підприємець вже понад 8 років, але прийшов до успіху лише у 2022 році.

Після повномасштабного вторгнення Миропольцев заробив на закупівлях з буріння свердловин понад 5 млн грн та став улюбленим підрядником КП «Покровськводоканал». На його рахунку вже понад 60 свердловин. Крім успіху у підприємницькій діяльності за Миропольцевим поки немає корупційних схем. Він також керує та володіє часткою ТОВ «ДОНСТРОЙРЕКОНСТРУКЦІЯ», яке займається продажем будівельних товарів. У відкритих реєстрах щодо цієї ТОВки не знайти, а ні виграних державних тендерів, а ні будь-яких проступків.

Той факт, що всі закупівлі на буріння виконуються одним підрядником викликає занепокоєння. Така концентрація замовлень в одного надавача послуг може призвести до потенційних ризиків, пов’язаних із якістю робіт, прозорістю процесу та можливими корупційними схемами.

Будівництво водозабірної насосної станції та водогону в зоні активних бойових дій, за кілька кілометрів від лінії фронту, є вкрай ризикованим. Такий проєкт загрожує як затягуванням строків виконання, так і значними втратами бюджетних коштів. Через нестабільну безпекову ситуацію ці плани влади мають всі шанси залишитися лише на папері, а понад 1,7 мільйона гривень, витрачені на розробку проєктно-кошторисної документації, можуть виявитися марними.

Альтернативні підходи, як-от буріння свердловин, виглядають більш безпечними та економічно доцільними в умовах війни. Вони дозволяють швидше забезпечити водою постраждалі регіони, хоч і не розв’язують поки проблему повністю.

«Вчасно» сподівається, що Донецька обласна державна адміністрація зверне свою увагу на це питання під час чергового засідання робочої групи «Прозорість та підзвітність».