Світлина стала одним із символів цієї війни — український прапор, наполовину залитий кров’ю загиблого захисника. Кров символічно пофарбувала стяг у червоно-чорні кольори — символи національно-визвольної боротьби за свободу та незалежність України. Але за цим стоїть конкретна людина — 19-річний Сергій Карпо з Донеччини, який віддав своє життя у Дебальцевому, захищаючи країну.
Український прапор, наполовину залитий кров’ю загиблого 19-річного захисника Сергія Карпа/ Фото: Віталій Овчаренко (Колаж "Вчасно")
13 лютого 2015 року, близько 11-ї години, в уже оточеному російськими військами та бойовиками Дебальцевому було зроблено фото, яке згодом називатимуть одним із найпоказовіших кадрів цієї війни.
Однак далеко не всі знають історію цієї світлини, на якій український прапор наполовину залитий кров’ю загиблого 19-річного захисника Сергія Карпа з позивним «Мальок», уродженця села Коровій Яр на півночі Донеччини.
Автор фото — військовий Віталій Овчаренко. Він розповів історію цього кадру та наголосив: коли його використовують, важливо пам’ятати, кому належить кров на прапорі.
«Сергій загинув близько 9-ї ранку цього ж дня, коли наш Добробат „Артемівськ“ разом із хлопцями з Добробату „Львів“ та, здається, 40 ОМПБ поїхали в селище „Октябрське“ у північно-східній частині Дебальцевого — евакуйовувати поранених із ротно-опорного пункту „Мойша“ та пробити до них дорогу, яка вже була в сірій зоні, — розповідає Овчаренко. — Коли Сергій загинув під час близького бою, його тіло побратими закинули на передню частину нашого танка. Але через те, що танк їхав ривками, а навколо тривав бій, тіло Сергія Карпа загубилося під час відступу. Його вдалося повернути лише через 2,5 роки та ідентифікувати за результатами експертизи ДНК».
Віталій зазначив, що в його пам’яті назавжди залишилася остання фраза, яку сказав «Мальку»: «Все, братан, давай, удачі». Потім Віталій закутався у спальник, бо дуже змерз після півтораденного чергування в «Тонелі» на лютневому холоді, і заснув.
Крізь сон він чув, що вже розпочиналися приготування до нового завдання, на яке згодом і поїхали хлопці. Спальне місце «Малька» було поруч із його.
«Прокинувся я через кілька годин, коли вже наші повернулися, і танк з лівим бортом у районі траку був червоний від крові сина українського народу Сергія Карпа, — згадує військовий. — Я пішов до нашої „Газелі“, хтось мені підказав, і глянув на бронік Сергія. Тоді й зробив це фото. Спочатку я сам відірвав патч, щоб не загубився, але хтось із хлопців сказав, що це погана прикмета, тож я приліпив його назад на бронік».
Того дня, як повідомив Віталій, разом із Сергієм Карпом у боях загинули й інші українські військові.
Серед них — боєць батальйону «Артемівськ» Діма Стрілець із Мар'їнки, сусід Віталія по кімнаті в пансіонаті, де вони жили, коли на них оформлювали документи.
«У нього, здається, дитина пішла у 2014 році в перший клас. Він встиг її відвести на свято, — каже військовий. — Вітя Лаговський. Завжди позитивний дядько із Житомирщини, який розповідав про онуків. Ми з Вітею періодично бачилися на блокпостах і базі. З батальйону „Львів“ — Ігор Лехмінко з Яворова, що на Львівщині. Ми з ним пару разів встигли поговорити про історію та символічність того, що „Львів“ і „Артемівськ“ об'єдналися для оборони міста. Владислав Домченко зі Львова — я слабо Влада пам’ятаю, тому що в тому підвалі у нас була купа військових. Також загинули бійці 17 ОТБр та 40 ОМБ. Вічна пам’ять».
Овчаренко зазначив, що багато хто з його підписників називає зроблене ним фото одним із найпоказовіших кадрів цієї війни.
«Мабуть, так. Коли його використовуєте, то завжди пам’ятайте і наголошуйте, що кров на цьому українському прапорі належить сину України з Донеччини Сергію Карпу, який разом з іншими синами України зі Львівщини, Житомирщини, Донеччини та інших регіонів загинув за Україну! За Незалежність. Ця кров має конкретне ім'я», — зазначив Віталій.
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!