«Дати відісіч терористичним діям», — 7 років тому на Донбасі почалася АТО

Сім років тому виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про введення у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) про проведення АТО.

Це стало початком звільнення міст та сіл Донбасу, що були захоплені бойовиками. На той час відбулося масове проникнення в східні області країни озброєних російських терористичних угруповань і захопленнями ними органів місцевої влади.

Розхитування ситуації у різних регіонах відбувалося за схожим сценарієм: збиралися акції протесту проти «державного перевороту у Києві», захоплювалися приміщення органів державної влади, а інколи — будівлі СБУ та МВС, а згодом проголошувалися «народні республіки».

За підтримки російських спецслужб і «добровольців-волонтерів» бойовики зайняли Донецьк, Луганськ, Горлівку, Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Маріуполь; під їхнім контролем опинилася половина Донеччини та Луганщини.

«Ми робили все, аби уникнути людських жертв, — прокоментував тоді Олександр Турчинов. —  Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України … це не війна між українцями».

Вже вранці наступного дня на півночі Донецької області розпочались активні бойові дії. 15 квітня в рамках операції з антитерору український спецназ звільнив від російських сепаратистів аеропорт Краматорська. Того ж дня кілька ротних тактичних груп ЗСУ, а також підрозділи Нацгвардії України вийшли на ближні підступи до Слов’янська й організували його блокування.

Сили АТО біля Лисичанська 25 липня 2014 року / Фото ВВС

Військові тоді активно використовували авіацію. І саме з нею були пов'язані перші значні втрати. В кінці травня 2014 під Слов'янськом проросійські бойовики збили вертоліт з одним з командирів Нацгвардії генерал-майором Сергієм Кульчицьким, а в червня 2014 року у Луганську — літак з 49 військовими.

А вже в липні у Донецька був збитий міжнародний пасажирський рейс MH-17, як вважають міжнародні слідчі, з доставленої з Росії протиповітряної системи «Бук».

Місце падіння українського вертольота МІ-8, що було збитий бойовиками / ФОТО: AFP

Силам АТО вдалося звільнити частину захоплених бойовиками міст — 4 червня був звільнений Лиман, 13 червня — Маріуполь, 15 липня звільнили Слов'янськ і Краматорськ, наступного дня — Бахмут, 21 липня — Торецьк, 30 липня — Авдіївка, 1 серпня — Красногорівка, 5 серпня — Мар’їнка.

В серпні 2014 року українські військові вели бої за важливий стратегічний об’єкт — місто Іловайськ. Силам АТО майже вдалося заволодіти містом, але після прямого втручання російських регулярних військ наприкінці серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні. Зрештою це призвело до втрати фактичного контролю над окремими районами Донецької та Луганської областей та підписанням Мінських домовленостей.

Черговий виток загострення ситуації на фронті стався у січні-лютому 2015 року.

Найскладніша ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Силам АТО довелося залишити Дебальцеве, але 12 лютого у Мінську було досягнуто домовленості про нове перемир'я, які були закріплені у «Комплексі заходів по виконанню Мінських угод». Саме ці домовленості припинили активну фазу АТО, і надалі опір російсько-окупаційним військам в основному перейшов у формат позиційних боєзіткнень.

Сили АТО виходять з Дебальцевого до Артемівська (зараз Бахмут) 19 лютого 2015 року / Фото: ВВС

Українській армії вдалося зупинити наступ ворога. Протидія збройній агресії Росії у форматі АТО тривала до лютого 2018 року, коли її було змінено на військову операцію об'єднаних сил. Але й на сьогодні частина Донецької та Луганської областей України залишаються під окупацією проросійських бандформувань.