Пів зарплати за дозвіл переночувати в сараї: військові про умови оренди житла на Донеччині, ціни та схеми біля ЛБЗ

Питання оренди житла військовослужбовцям назріло та стало болючим ще на початку повномасштабного вторгнення. З літа 2022 року, відколи лінія фронту по Донеччині відносно стабілізувалася, знайти будинок чи квартиру оборонцям було складно. Серед вимог, які орендарі ставлять потенційним жильцям, стабільно фігурує неадекватно висока вартість оренди, обов’язок «жити не більше як по двоє чи троє». Інколи до цього додається вимога не ставити у дворі транспортні засоби (навіть якщо це автомобілі) та не користуватися окремими приладами.

«Краматорськ у 2025 — це Покровськ у 2023 році. ВПО все ще мігрують і тримають ринок нерухомості, є логістика, сфера послуг. Як припече — почнеться продаж квартир, а коли будуть в останній вагон евакуації скакать — тільки тоді буде: „віддам ключі сусідам шоб дивились, або може навіть військовим“. А зараз — платіть по 20 тисяч за двушку з продавленим диваном, на якому помер дід у 2003», — описує журналістам «Вчасно» ситуацію з житлом військовослужбовець «Азову» з позивним «Паніні».

З 15 опитаних військовослужбовців, які несуть службу на Донеччині безпосередньо на лінії зіткнення та мають бойові виїзди, семеро витрачають на оренду щомісяця 15 тисяч гривень. Ще четверо — 13, інші троє - 10, один — 7 тисяч. Десятеро орендують квартири в містах, п’ятеро — будинки на околицях міст та в сусідніх селах.

В середньому комунальні послуги їм (додатково) обходяться від 4 тисяч до 6 тисяч гривень (у неопалювальний сезон). Ймовірно, орендарям квартир з наступного місяця доведеться додати до цієї суми ще 2−2,5 тисячі гривень.

«Якось нам треба було зайняти одну кімнату в магазині, в прифронтовому місті. Без опалення і зручностей. Там був певний „спостережний пост“. Домовились з власником оплачувати комуналку. Через місяць він приніс платіжки за 7 місяців, включно з часом, коли місто було в окупації. І дуже обурився, коли ми не захотіли сплачувати», — пригадує один з прикладів винайму нерухомості на Донеччині військовослужбовець Рустам Гівазович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За пів години від росіян, але за ціною київських «квадратів». За скільки на Донеччині здають в оренду та продають нерухомість

Заборони користуватися пралкою, електрочайником, а ще інколи — світлом і двором: вимоги до оренди для військових на Донбасі

Давид Бурков, військовослужбовець однієї з бригад ЗСУ, що перебуває на Торецькому напрямку, пояснює: останні пошуки будинку біля Слов’янська зайняли в них понад 5 місяців. Врешті, зараз хлопці вимушені орендувати кілька квартир, оскільки вільного житла так і не знайшлося. Принаймні з притомними умовами та вартістю оренди.

«Це лише з того, що я пам’ятаю: хата в селі біля міста, майже мазанка, без води й з пічним опаленням — 15 тисяч. З нюансів, про які власниця „забула“ сказати — що піч димить і майже не гріє через неправильну побудову. Інший варіант — будинок з заведеною водою і газовим опаленням. П’ять кімнат, але дозволяють жити тільки трьом військовим. Щоб „не було бардаку“. А якщо родина ВПО, то щоб у них не було дітей. Ціна — золота: 25 тисяч. І останнє, моє улюблене: звичайна хата, пічне опалення, вода заведена в будинок, але туалет — на вулиці. І згоріла вся проводка. Вимога господаря — полагодити її, кинути фотозвіт, і за це платити не 20 тисяч, а 18. Те, що в тому селі кожна третя хата розбита — байдуже», — каже військовий.

Описані вище вимоги та ціни за житло — ще відносно прийнятні, зауважує Давид. Значно гірші вимоги та суми ставлять подекуди в містах, які пустують на 70%. Зокрема, Краматорськ та Слов’янськ, Дружківка, а до того — Костянтинівка й Покровськ із Добропіллям, де переважну частину мешканців сьогодні складають військові. В усіх містах, до яких все ближче фронт, повторюється один сценарій: місцеві усвідомлюють, що військовим треба десь жити. Чим ближче до локацій несення служби — тим для них краще. Тож коли населений пункт «сіріє», життя в ньому стає нестерпнішим. А разом з тим — і дорожчим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи врятує Донеччину новий механізм компенсацій за житло? Чому система знову працює не для всіх

Серед умов, які потенційні орендодавці ставлять оборонцям, бувають і вимоги відсутності тварин у будинку, зброї, дронів чи запчастин для них. Однак наскільки ці умови можливо реалізувати на Донеччині - питання риторичне. Інколи, кажуть військові, простіше викупити будинок, аби відносно комфортніше жити біля лінії фронту.

«Машину у дворі не став, електроприладами не користуйся, більше, ніж по троє, не живіть. І за це заплатиш 20−25 тисяч, тільки за дозвіл ночувати в хаті. Простіше скинутися й за 5−6 тисяч доларів купити мазанку й жити в ній. Все одно цей населений пункт не протримається більше, ніж кілька місяців. А так якщо не дача буде, то, може, заплатять колись щось», — жартує побратим Давида, Артем.

Насправді, додають військові, на виплати (умовно — втраченого майна на Донбасі) вони не сподіваються. Однак лише за час проживання в Костянтинівці у 2024 році вони, семеро побратимів, за оренду платили 70 тисяч щомісяця. Тож з подібними розцінками справді було б дешевше придбати будинок з комунікаціями й жити в ньому на власних умовах. Власне, деякі оборонівці за цією ж причиною стали власниками кількох квартир у Костянтинівці - коли їх вартість була до 5−7 тисяч доларів через близькість фронту, а пів року оренди виходило дорожче.

Принцип «хай згорить через дрон, але щоб не жили військові», або Чому цивільні викликають поліцію на військових, які орендують у них житло

Окрім того, що вартість житла на Донеччині буває аналогічна київським, це не єдина проблема оренди. Знайти квартиру чи тим паче будинок на сході, в який би пустили жити захисників — окреме коло пекла, яке часто триває місяцями, оскільки місцеві… не хочуть здавати будинок в оренду військовим. У багатьох оголошеннях та в спілкуванні з ріелторами вони наголошують, що готові здати квартиру в користування родинам із дітьми, інколи — зі старенькими, майже ніколи — людям з тваринами, і дуже зрідка — військовим. Однак таке поселення вони часто готові обговорити за значно більшу суму щомісячної плати.

Журналісти «Вчасно» кілька разів намагалися знайти житло для військовослужбовців. І щоразу, коли починали обговорювати орендну плату та умови проживання, вимоги до ціни та орендарів різко змінювалися. Щонайменше — власники відмовляли в проживанні через те, що там планують жити військовослужбовці. Однак подекуди збільшували орендну плату майже вдвічі. Наприклад, якщо дівчатам-журналістам вони були готові здати житло за 7−8 тисяч гривень, то військовим — за 15 тисяч з доплатами за «більшу кількість мешканців» (за кожного наступного після другого — додаткові 2 тисячі в місяць).

Військовослужбовець на псевдо «Режисер» додає, що й досі на багатьох оголошеннях про оренду житла люди пишуть, що здаватимуть квартири «лише цивільним». А ті варіанти, які погоджуються здати військовим, нагадують за фактичним виглядом і станом сарай з покращеними умовами, але аж ніяк — житловий будинок.

«Одного разу ми дійшли до того, що треба було просто десь ночувати тиждень. Умови по локації були жорсткі: місто, конкретний район, конкретні вимоги до будинку. Військовим жінка відмовлялася здавати житло, тому до неї пішли наші медикині - дівчата. Сказали, що ВПО, шукають житло. Вона погодилася за 10 тисяч здати дім. В першу ніч ми приїхали й були змушені без світла, як крадії, крастися в дім. Просто щоб поспати у спальниках і поїхати вранці на завдання. Не доспали — за пів години приїхала власниця й почала кричати, що її обдурили, тепер її будуть розстрілювати за те, що вона здала житло військовим… Хто буде стріляти — так і не пояснила. Але викликала поліцію за нібито проникнення в будинок. Зараз смішно згадувати, а тоді довелося висмикувати зі стабпункту дівчину, яка укладала договір, щоб діло не пішло до ВСП чи відкриття кримінальної справи або адмінки. В підсумку більше ми там не ночували, дівчата теж не жили», — розповідає військовий.

У правоохоронних органах Донеччини підтверджують, що випадки викликів поліції чи інших правоохоронців від власників нерухомості були. Інколи це підтверджені виклики проникнень зі зломами, проте є нюанс: левова частка цих злочинів скоюється цивільними, нерідко — сусідами заявників. Однак на військовослужбовців часто «спускають собак». Інколи ж дзвінки зі скаргами фіксують від власників будинків у прифронтових зонах, які виїхали з житла, але дізналися від сусідів чи родичів про те, що будинок зайняли військові. І в таких випадках складно знайти компроміс, бо цивільні готові на те, що будинок згорить від влучання дрона чи ракети, але не готові, аби там жили військовослужбовці.

«У Покровську був випадок, коли ми виїжджали на одну адресу кілька разів. Заявниця — жінка, ВПО, яка від сусідів дізналася, що в її будинок заселилися військові. На той момент (взимку 2025 року) місто було майже пусто. Ми мали поїхати — заява була зафіксована. На місці намагалися жінку переконати, щоб вона здала хоча б за гроші той будинок. Спершу вона погодилася, через кілька тижнів — дзвінок повторний: вона захотіла, щоб військові платили більше, а вони відмовилися. І вона вимагала, щоб ми їх виселили. І таких дзвінків було кілька», — зауважують співрозмовники з правоохоронних джерел.

Інколи причина впертості та безкомпромісності цивільних власників навіть не в грошах, а в російських пропагандиських дописах, які нерідко просочуються в місцеві чати. Зокрема, один з останніх «вкидів», який спровокував хвилю обурення та жаху серед людей — буцімто вони не отримають компенсацію за зруйноване житло, якщо в ньому жили чи зберігали свої речі військові. Нібито це робить будинок «законною ціллю для атак рф». Аргументи з посиланням на закони України не діють зовсім — люди готові повірити тому, що прочитали на сторінці «Ірусі Котик» з фотографією-квіточкою, але не документу. По той бік екрану ж сидять московські «антикотики», які також це знають. Тому маніпуляції страхом і вплив на українських військових через фейкові новини — звична справа.

«Люди не розуміють, що на Донбасі війна. Хоча самі виїхали звідси кілька місяців тому, бо над головами постійно літали дрони, а сусідні хати горіли через прильоти. І не розуміють, що коли в їхнє ж місто або село зайдуть окупанти, то вони не отримають ні копійки. А якби були тут і спробували відбити хату для себе, аби самим у ній жити — їх би росіяни розстріляли на порозі чи спалили в ній», — додають правоохоронці.

«Від „бабусьок“ приходять хлопці з вимогою платити 30 тисяч замість п’яти»: схеми з орендою житла військовим на Донеччині

Небажання селити військових чи захмарні ціни на житло для них — лише частина гігантської проблеми. Окрім махінацій з невиплатою комунальних послуг (за які військовослужбовці сплачують кошти), у прифронтових містах та селищах існує й інша «процедура» наживання на оборонцях. Військовослужбовці у Костянтинівці та Дружківці страждали й від «посланців», які приходили з підробленими паперами нібито від власників і вимагали в кілька разів більшу суму оренди на їхні особисті картки.

«Зазвичай приходять молоді пацани з кіпою паперів. За раз можуть мати при собі 10−20 довіреностей про те, що власники — бабусі й дідусі, чи люди старшого віку — дозволяють їм на власний розсуд розпоряджатися майном, їх будинком. І перед обличчям махають цим папірцем, не даючи в руки чи просто прочитати текст. І повідомляють, що це їхня бабуся чи дідусь, і вони хочуть замість 5−10 тисяч гривень — щомісяця по 20−30 чи й 40 тисяч.

Коли до нас прийшли ці пацанчики — ми розгубилися, а потім вирішили подивитися, чи все нормально по документах. Попросили вказати ім'я нотаріуса, який це підписав — зам’ялися, не сказали. Просимо дати паспорт, щоб звірити прізвище — те саме. Хочемо їх притримати й викликати поліцію, щоб розібратися, чи точно все законно — то вони взагалі помчали зі словами, що їм взагалі платить не треба. Схема розрахована на довірливих і «дурників» — нібито вони можуть розпоряджатися майном, а насправді якщо й знайшли якогось недолугого юриста з його печаткою, то вже добре. Бо частіше це шаблони з інтернету, на якому просто стоїть рандомний підпис і щось, схоже на відбиток печатки", — пояснюють схему військові.

У такому випадку вирішити питання стабільно допомагала пропозиція виклику поліції або дзвінок власникам, з якими до того спілкувалися оборонці. «Внучки» після такого здебільшого згадують про справи й швидко зникають з поля зору.

Однак коли твої ж співвітчизники намагаються «намахати» на гроші, бажання захищати їх спадає до мінусової позначки, зізнаються військовослужбовці. Тим паче інколи подібні «походи» ці псевдовнуки влаштовували по всій вулиці, заходячи в кожний будинок, де живуть військові.

«Хто заплатить?», або Чи існує варіант (без)безболісного вирішення проблеми з поселенням військових біля фронту

У жовтні, коли в День захисника та захисниці проблема набула розголосу, у Кабмін депутатка Інна Совсун внесла законопроєкт про закладення коштів на оренду житла військовослужбовцям у прифронтових районах.

«Це не нормально, що військові змушені винаймати житло за власні кошти, адже селяться в Краматорську чи Костянтинівці не тому, що дуже хочуть там жити. Я подала пропозицію — закласти 200 млн грн до Державного бюджету на 2026 рік на відшкодування витрат на оренду житла для військовослужбовців. Так, у нас в бюджеті бракує коштів, але це питання пріоритетів, обороноздатності та елементарної порядності стосовно захисників і захисниць.

Що ж до випадків магічного мислення, коли військовим відмовляють здавати житло, просто тому, що вони військові…На мою думку, такими історіями має займатися СБУ", — зауважує народна депутатка.

Однак слід зауважити, що навіть за найкращих перспектив (себто що закон ухвалять), він зможе покрити лише малу кількість потреб оборонців. Зокрема, якщо уявити, що житло коштуватиме для одного військового 5 тисяч гривень у місяць, то скористатися виплатами зможуть лише 40 тисяч військових — одноразово. Це навряд чи покриє проблему розселення військовослужбовців лише по Донецькій області.

Крім того, станом на сьогодні, зважаючи на Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (ч. 1 ст. 8), військовослужбовці фактично мають право обживатися у незаселених об'єктах нерухомості. Проте досі не існує алгоритму, за яким житло можна таким визнавати. Фактично — чи то достатнім аргументом буде вважатися несплата комунальних послуг за якийсь період, чи свідчення сусідів, чи нескошена у дворі трава або вибиті вікна.

«В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть запроваджувати та здійснювати такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлення для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу сил цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України», — йдеться в офіційному документі.

Договір оренди має укладатися між власником житла та командиром військової частини, яка розташована в районі ведення бойових дій за погодженням з Квартирно-експлуатаційним відділом (наприклад, Міноборони), району, в зоні відповідальності яких ведуться бойові дії.

Однак слід визнати: місцеві адміністрації не користуються наділеними повноваженнями. Чи то через те, що не існує чіткого алгоритму, чи то через небажання ухвалювати складні й непопулярні рішення, які частину суспільства (відповідно — й потенційного електорату) не влаштують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держава компенсуватиме ветеранам війни частину оренди житла