Через російське вторгнення українські діти вимушено відчули на собі, що таке справжня війна, а не просто прочитали про неї у книжках з історії. Когось із цих дітей окупанти вже позбавили батьків, когось депортували, а в когось взагалі забрали життя.
20 листопада світ підписав Декларацію прав дитини та Конвенцію про права дитини, які нині порушує росія/ Ілюстративне фото
У цей день, 20 листопада, світ підписав Декларацію прав дитини та Конвенцію про права дитини. Але їх масштабно порушує рф. Наших дітей росіяни змусили подорослішати, а когось, взагалі, забрали — депортували, позбавили життя.
Нині численні організації та владні установи працюють над тим, аби всі вони повернулися додому. Наразі вдалося повернули 1012 дітей із ТОТ та рф.
Ось лише декілька історій врятованих дітей, яких окупанти змушували ходити у російські школи, а також намагалися мобілізувати в російську армію.
17-річному Кирилові окупанти вручили повістку і поставили перед фактом, що тепер він, як новоспечений громадянин росії, служить їхній армії.
Така служба в армії рф загрожувала й сину місцевої жінки Катерини, яка зробила все можливе, щоб врятувати його й вивезти на підконтрольну Україні територію.
Додому повернулася й дівчина Марічка, яка в окупації змушена була ходити в російську школу, говорити тільки російською та вчити вірші про велич росії. Коли їй виповнилося 18, росіяни поставили її перед вибором: або ти стаєш «русской», або «береш воду і йдеш на Україну пішки».
Від рук російських загарбників постраждала й дівчинка Саша. З перших днів окупації рідного міста дівчини росіяни зайняли дитячий табір, в якому працювала її мама. Окупанти змушували її матір повернутися на роботу, а Сашу — читати свої російські книжки, в яких була сама пропаганда.
Ще одна історія про маріупольця Богдана Єрмохіна, який чинив недитячий спротив росіянам. Він — сирота й зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі в дитбудинку коли йому було 16-ть.
Перші дні у місті він із друзями виживав під бомбами, серед трупів та руїн.
Згодом росіяни знайшли дітей та депортували до рф. Богдану неодноразово нав’язували російські наративи, але він був із тих дітей, котрий не просто не сприймав російську маячну, а й відверто її спростовував.
Богдан два роки пробув в російському оточенні. Спочатку у Донецьку, а потім вже на території рф. Він був свідком, як дітям промивали мізки і потім вони говорили, що «путін молодець». Однак після спілкування з Богданом діти змінювали свою позицію, яку вони відкрито говорили, і через деяких забирали навіть у божевільню.
Також Богдан пригадує, що викладачі в одному із російських дитячих будинків, де він проживав, намагалися бути добрими до дітей. Але вони були на «своїй хвилі».
«Ми не піддавалися пропаганді. Але з часом нас почали всіх роз'єднувати морально. Зі всіма, з ким я товаришував, я перестав спілкуватися, адже нас розсварили. Тоді я зробив вибір, що треба йти в родину, бо тут ставала важко жити», — згадує Богдан.
Живучи в російській родині, Богдан навчався у коледжі рф. За його словами всі діти там кожен ранок співали гімн росії.
«Всі були промиті цією пропагандою. Діти з Донбасу, із Маріуполя — вони всі були проросійські. Також нашим дітям активно видавали російські паспорти. Нині навіть є закон, що прийомні сім'ї дітей можуть відмовитися від другого громадянства дитини, тобто, українського», — додає Богдан.
Він неодноразово робив спроби втечі, однак його ловили. Він просив повернути його додому, але його не чули. А перед своїм 18-річчям Богдану ще й вручили повістку.
Ключовим моментом у його звільненні стало записане ним відеозвернення до президента України. Хлопець у відчаї просив повернути його додому.
Пройшовши круги пекла у росії, Богдан все ж таки зміг повернутися в Україну. Це сталося у листопаді 2023 року.
«18 листопада я дізнався, що їду додому. В той день, коли я повернувся, на літаку летів у Білорусь. Боявся всього навколо, думав, що може мене отруїти хотіли, або літак збити. Я був заляканий. Для вигляду робив все, що завгодно аби повернутися додому. У той момент, коли я вже перетнув кордон Білорусь-Україна, це було щось. Я став тоді щасливий, я стрибав хвилин 10, я вперше так розплакався. Я майже два роки воював аби зловити цей момент повернення додому». — додає Богдан.
Богдан Єрмохін повернувся до України 19 листопада у день свого народження/ Фото: Facebook Богдан Єрмохін
На жаль, не всі діти можуть стійко опиратися російській пропаганді. Особливо ті, які ще з малечку опинилися в окупації й не розуміли, хто є справжнім ворогом.
Багато українських підлітків вже свідомо на ТОТ підтримують росіян й зростають на їхніх звичаях та брехливих історіях.
До прикладу, у жовтні підлітки в окупованому Донецьку святкували День окупації (або як каже офіційна росія — День приєднання своїх областей).
Святкували щиро і без примусу, не під дулом автомата. Просто для них це дійсно вже стало святом.
«Неприємно? Авжеж. Наші українські дітки святкують окупацію. Сюрреалізм, який став реальністю», — коментує радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
Тих дітей, які ще не повністю занурили з головою в пропаганду, росіяни шукають і змушують йти до російських шкіл.
За даними Центру національного спротиву, представники окупаційних адміністрацій у супроводі військових час від часу об'їжджають села на тимчасово окупованих територіях України.
Зокрема, окупанти погрожують позбавленням батьківських прав. Крім того, ворог перевіряє телефони на наявність додатка й навчання в українській школі. Окремо розмову з батьками дітей проводять співробітники ФСБ.
Крім репресій, окупанти намагаються виховати в українських дітей не тільки любов до «родіни» а й готовність воювати за «родіну». Для цього на ТОТ нині діють різні молодіжні військові рухи, зокрема такі як «юнармія», де дітей навчають як поводитися зі зброєю, військовій тактиці, медицині тощо.
Крім цього, молодих хлопців завчасно готують та спонукають до участі на війні. Зокрема нещодавно у школах «лнр» росіяни запустили так звану «машину смерті» — вчителі агітують йти на фронт у 18 років.
Усі дані до військкоматів зобов’язали надати навчальним закладам. Завершили перший етап цього процесу 31 березня 2024 року. На канікулах хлопців готували до війни у літніх таборах, облаштованих на території рф. Там із підлітками займалися російські військовослужбовці, які брали участь у війні на території України. Проводили вогневу та тактичну підготовку, вчили керувати дронами тощо.
З 1 вересня цього року прибрали зі шкільної програми урок безпеки життєдіяльності - замість цього вчать «защищать родину».
А тепер ще й оголосили підліткам ціну за кожне життя. Під час уроків вчителі роздають хлопцям друковані агітаційні матеріали із призовом укласти контракт з армією рф. У листівках, розвішаних по школах та опублікованих у соціальних мережах плакатах названі суми, які ті одержать, якщо у 18 років ухвалять відповідне рішення.
Всі ці історії та факти — це лише невеликий відсоток доказів про злочини, які коять росіяни з українськими дітьми.
Тих дітей, які лишаються на ТОТ, окупанти перевиховують, готують до війни та спонукають любити росію. А діти, які проживають в Україні нині вимушено ховаються від ракет, переживають розлуку з батьками, які воюють, а також хоронять своїх загиблих татусів чи мам.
Росія — це країна гній, країна, яка не має існувати у цивільному світі, бо порушує всі чинні права людей та дітей, позбавляючи їх мирного та щасливого життя.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!