За неофіційними даними у прифронтовій Авдіївці та Часів Ярі лишається приблизно 1,8 та 1,2 тис. осіб відповідно. У зруйнованих містах немає електрики та газу, проте працюють магазини.
У зруйнованих прифронтових містах немає електрики та газу, проте працюють магазини/ Фото: Нацполіція Авдіївка
Армія рф не припиняє кошмарити прифронтові міста в яких лишаються виживати місцеві. Ворог перетворює домівки на суцільні руїни, зокрема в Авдіївці вже не лишилося жодної вцілілої будівлі. Місто повністю непридатне для життя, особливо у зимовий період, каже голова МВА Віталій Барабаш в ефірі телемарафону.
«Проте Авдіївка живе, бо люди у ній виживають попри такі морози та постійні обстріли. Нині ворогу погодні умови дозволяють застосовувати безпілотники, які кружляють над містом. Вони засікають де йде дим з буржуйок і потім навмисно б’ють по людях. Жителі, намагаючись зігрітися, наражають себе на небезпеку», — каже Барабаш.
Про важку ситуацію в місті журналістам «Вчасно» розповів волонтер Максим Чечиков. Він зазначив, що найважче нині потрапити у місто.
«Окупанти потихеньку закривають Авдіївку в кільце. В них зараз основна ціль закрити місто по колу, там є одна зона в 5 кілометрів де знаходиться в'їзд — 2,5 кілометра в один бік дороги й 2,5 в інший», — каже волонтер.
За його словами, у місті за неофіційними даними лишається приблизно 1,8 тис. людей (місцева влада повідомляла про приблизно 1300 людей — ред.).
«Це дуже багато, всі - похилого віку, виїжджати звідти ніхто не буде, так само як було з Бахмутом. На момент коли я перестав туди їздити й місто зачинили було приблизно 10 тис. осіб», — говорить Чечиков.
Нині в Авдіївку волонтери практично не заїжджають, приїжджають лише декілька людей. Чечиков каже, що він намагається їздити в найважчі та найскладніші райони.
«В місті небезпечно, я нещодавно спілкувався з „білими янголами“, вони туди заїжджають кожен день з ціллю евакуювати людей. Крайній раз на них скинули гранату із дрона, — каже волонтер. — Я особисто займаюся безпосередньо і гуманітарною допомогою, і евакуацією. Зазвичай коли їду, то беру із собою щось, що можу роздати людям, а потім вивожу тих, хто хоче. На жаль, дуже мало ситуацій, коли вдавалося людей вмовити, або вони просили їх вивезти».
За словами волонтера, місцеві живуть тільки у підвалах, час від часу виходять, аби отримати гуманітарну допомогу. У місті немає газу та електроенергії, тепло тільки від буржуйок. Проте, на здивування, в місті працює один магазин.
«Вони увімкнули собі старлінки, в них є навіть термінал. Людям приходять пенсії на карти й інші виплати й вони так розплачуються», — каже Максим.
За його словами, у місті недостатньо води, її волонтери найчастіше привозять людям.
«Це найважливіше, бо якщо продукти вони можуть купити, то води там не достатньо. Я можу привезти до однієї тони води по 10 літрів і роздати, це вистачить будинків на 15, буває і менше», — каже волонтер.
Трохи ліпша ситуація нині у прифронтовому Часів Ярі. Там особливо нічого не змінюється, проте нині основна ціль — це захист міста від окупантів, які з Бахмута сунуться туди.
«Людей там залишається близько 1,2 тисячі осіб. Достатньо багато. Проте якщо Часів Яр порівнювати з Авдіївкою, то тут трохи легше. Місцева влада робить 5−6 пунктів видачі, де люди стабільно отримують воду та продукти, буржуйки, тощо», — каже Чечиков.
Він додав, що місто зруйноване, але це не суцільні руїни. Є будинки, в яких тільки немає вікон, а квартири вціліли.
«Там ще не все критично. У місті теж працює магазин та є медична допомога», — підсумував волонтер.
Максим Чечиков
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!