Сидіння під ракетами за кілька кілометрів від російських позицій — такі реалії щодення не лише в тисячі дорослих людей, які свідомо лишаються у прифронтових зонах, а й у дітей, яких батьки чи дідусі з бабусями лишають «біля себе».
Попри заклики та прохання виїхати в безпечне місце, мешканці все одно лишаються під обстрілами навіть з дітьми /фото: Clodagh Kilcoyne - Reuters
На Донеччині ще з самого початку повномасштабного вторгнення тривала евакуація населення. Влада, правоохоронці й військові ще з червня закликали людей виїжджати — тому що життя без електроенергії, води та комунальних послуг схоже на існування.
Попри це люди лишалися — і навіть зараз у Бахмуті, де вже інколи йдуть вуличні бої з ворогом, намагаються продовжувати жити, невідомо чого очікуючи. Однак попри небезпеку для їхнього життя інколи військові повідомляють: ті, хто до останнього лишається у прифронтовій зоні, можуть бути небезпечними й для самих захисників — тому що допомагають ворогам.
Маргарита Рівчаченко, пресофіцерка на Донеччині та Луганщині, зауважує: чи справді місцеві «здають» позиції воїнів — не знає. Однак до тих, хто попри все лишається в небезпеці, ставиться несхвально.
«Я не можу стверджувати, чи люди здають позиції військових, бо це не в моїй компетенції. Але маю головний маркер: якщо місто чи село розташоване на відстані до 5 км від противника й вони досі не виїхали — для мене це «ждуни».
Я так побачила в обстріляному селі на Луганщині бабусю з 4-річною дитиною.
Село було звільнене нещодавно, відстань — якраз до 5 км від російських позицій. І я цього не розумію. Мені б хотілось, щоб усі, кого не влаштовує життя в Україні, зібрали свої чемоданчики й поїхали на росію. Я проти того, щоб наші військові своє життя клали за тих людей, для яких Україна нічого не значить", — каже пресофіцерка.
Крім того, Маргариту Рівчаченко також обурює поведінка місцевих, які попри заклики та прохання виїхати в безпечне місце все одно лишаються під обстрілами. постійно наражаючи на небезпеку не лише себе, а й волонтерів — тих, хто попри прильоти ракет готові приїхати на евакуацію, аби вивезти охочих подалі від російських позицій.
«Мене обурює, чому наші волонтери мають ризикувати життям і вивозити всіх із Бахмута, коли протягом кількох місяців перед цим казали, що Бахмут — уже зона бойових дій», — наголошує військовослужбовиця.
Нагадаємо, Мінреінтеграції ініціювало примусову евакуацію дітей, які перебувають у зоні воєнних дій.
Постанова передбачає, що ОВА за погодженням органів військового командування та Коордштабом з питань проведення обов’язкової евакуації зможуть проводити обов’язкову примусову евакуацію дітей з їхніми батьками або особами, які їх замінюють.
Рішення будуть ухвалювати щодо окремих населених пунктів, де ведуться активні бойові дії.
При цьому відмова батьків від обов’язкової евакуації не допускається.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!