Карантин не зупинив: як підприємці зі Сходу попри обмеження розвивали бізнес

Підприємці прифронтової Донеччини — надзвичайні люди, яких загартували війна, економічна криза, переселення та багато інших життєвих складнощів. Тому багато хто карантинні обмеження використав для розвитку власного бізнесу — займалися освітою, шукавли нові ідеї, готували акції для залучення нових клієнтів та інше.

«Карантин дав нам нових клієнтів та нові цілі», — сировари з Бердянська

Альона та Юрій Лубенські займаються виробництвом крафтових сирів не так давно. Але свою справу роблять з душею, докладаючи всі сили та можливості. За невеликий період у них з’явилися постійні клієнти й в товаристві крафтових виробників вони дуже відомі.

Працюють підприємці вдома. Вони зазначають, що карантин став випробуванням на міцність для всього бізнесу. І після нього виживе найсильніший. Тому сировари продовжували активно працювати та рухатися вперед. В соціальних мережах сировари активно спілкувалися з клієнтами та з іншими крафтовиками, під час карантину запровадили ряд конкурсів для потенційних та постійних клієнтів.

«Ми не переймалися негативом, а намагалися впровадити нові ідеї. Людям було дуже приємно отримувати позитивні емоції в цей складний період. У своїх повідомленнях нам дякували за якісну продукцію, — розповіла журналісту „Бізнес-Схід“ Альона. — Можемо сказати, що під час каратнтину клієнтів в нас додалося. З нашими друзями-підприємцями, які займаються спеціями, українськими томатами та іншими виробами, розігрували подарункові набори. Формували нашу продукцію у яскраву красиву коробку, фотографували та розігрували на різноманітних конкурсах в соцмережах. Хоча наша продукція не з дешевих, але такий рекламний хід дуже дієвий. На такі подарункові набори витрачаємо приблизно тисячі дві, а отримуємо нових клієнтів із замовленнями в рази більше».

Крім того, родина Лубенських працювала разом з юристами над розробкою законопроєкту до Верховної ради, щодо узаконення нормативів для крафтових виробників з малим об’ємом молока, а також вела активну роботу по реєстрації власної торгової марки.

Сировари з Бердянська радять всім крафтовим виробникам не боятися ризикувати у складний період, впроваджувати різні «фішечки» з покупцями, нарощувати своє виробництво, а сироварам — робити велику закладку сиру. Після стосування обмежень продукція завжди буде готова для нових клієнтів.

Підприємниця з Дружківки під час карантину відкрила власну майстерню

Переселенка Марина Баньковська відома на Донеччині як майстриня, яка спочатку виготовляла унікальні сувенірні речі з українським колоритом. Згодом дівчина захопилася новим напрямком та стала виробляти зі шкіри сумки ручної роботи, що відрізнялися своєю креативністю та неповторністю. Мрія Марини відкрити власну майстреню здійснилася завдяки підтримці ПРООН. Грант отримала на відкриття майстерні та закупку необхідного обладнання.

Пандемія внесла свої обмеження, але не зупинила Марину на шляху до мрії — вона продовжувала готуватися до відкриття, облаштовувала приміщення та дуже чекала на зняття обмежень. Кілька разів підприємиця була змушена переносити відкриття майстерні, і це було нелегко — дуже кортило почати працювати на новому обладнанні. Мрія Марини здійснилася на початку травня — нарешті дівчина перерізала червону стрічку у власну майстерню.

«У майстерні я зможу втілити свої авторські задуми в життя, — розповіла журналісту „Бізнес-Схід“ Марина Баньковська. — Раніше я шила аксесуари вручну, а зараз в мене є швейні машинки, за допомогою яких буду створювати сумки жорсткої конструкції. Я пройшла відповідне навчання на спеціальних курсах. Також працюю над своїм власним брендом та логотипом».

На відкриття майстерні прийшли друзі та родичи підприємиці, які весь час її підтримували та допомагали їй. Своєю радістю дівчина поділилася з друзями і в соцмережі, де також отримала багато слів підтримки та привітань.

Наразі Марина планує створити авторську колекцію шкіряних сумок в єдиному екземплярі, під власним брендом. «Моя нова колекція буде складатися з двох ліній: фактурні, кольорові аксесуари та з унікальним розписом, — каже підприємниця. — Для мене дуже важливий результат — щоб мої сумочки приносили дівчатам щастя і захоплення, щоб вони були закохані в них, щоб вони були для них особливими. Колекція розрахована на впевнених, сучасних модниць, які цінують індивідуальність та ексклюзив. Я самостійно виготовляю кожну модель: від розробки лекала до декоративного розпису на готовому виробі».

Під час карантину слов’янське родинне підприємство майже не зазнало збитків

«Семенівські ковбаси» — це сімейний бізнес зі Слов’янська, який започаткували батькі Івана Жидкова в 1999 році. Військовий конфлікт на Донбасі завдав йому величезної шкоди. У 2014 році на підприємство прийшли люди з автоматами і дали власникам дві години, щоб звільнити територію. Іван не сперечався, він тут же виїхав до родичів разом із дружиною і трьома дітьми: «Залізяки можна відновити, головне зберегти життя».

Щойно збройні угруповання залишили територію підприємства, Іван повернувся. За два місяці обстрілів адміністративний корпус зазнав невеликих пошкоджень, а виробничий цех вигорів до тла. Цеглину за цеглиною, розбирали його і зводили наново самотужки, і співробітники підприємства прийшли відбудовувати цех разом із власниками. Робота з відновлення триває, на початок 2020 року змогли вийти тільки на третину від тих потужностей, які були до конфлікту.

Іван Жидков/ фото: МОМНещодавно Іван брав участь у бізнес-програмі МОМ для ВПО та населення, що зазнало наслідків конфлікту, фінансованій Урядом Німеччини через Німецький банк розвитку KfW, і як грант отримав частину обладнання.

Можна сказати, що бізнесу Івана Жидкова пощастило під час пандемії — підприємство м´ясних виробів не зупинилося, але деякі зміни у роботу прийшлося внести.

«Нам пощастило, — розповів кореспонденту МОМ підприємець Іван Жидков. — Порівняно з рештою бізнесів ми майже не зазнали збитків під час карантину. Люди ж продовжують їсти. Через закриття вуличних ринків довелося переглянути систему дистрибуції, проте обсяг виробництва й продажу в нас залишається той самий. А от валовий дохід знизився на 5−7%: купівельна спроможність споживачів впала, тож вони, а за ними й ми переключаємося на дешевші вироби».

Що ще змінилося під час карантину? Робоча зміна починається з вимірювання температури й запитань про самопочуття. А ще співробітники інакше добираються на роботу. Після стосування громадського транспорту шукали альтернативу, радилися колективом — і знайшли вихід: власники підприємства доплачували працівникам, у яких є власні автівки, а ті підвозили колег на роботу.