«Люди не хочуть їхати навіть із палаючих хат»: волонтери про вражаючі випадки евакуації з Торецька та Нью-Йорка

Волонтери наголошують: через байдужість та нахабність людей у багатьох опускаються руки. Проте чи не найбільше змушує зневіритися те, що дорослі з більшою радістю завантажать в автівку сумку з речами, аніж котика чи собаку, з якою прожили кілька років.

Фото Євгенія Ткачова

Міста Торецьк та Нью-Йорк — одні з найгарячіших та найнебезпечніших ділянок фронту на Донеччині. Окупанти, які намагаються захопити обидва населені пункти уже понад рік, кинули на ці напрямки величезні сили. Оборонці України намагаються стримувати навалу, проте ворожа артилерія, авіація та безпілотники, які «закривають» небо, щодня вбивають тамтешніх мешканців. За останні три дні в Торецькій громаді відбулося 43 обстріли, з них 16 — авіаудари.

Попри те, що і в Нью-Йорку, і в Торецьку лишається цивільне населення, будинки фактично стирають з обличчя землі хаотичними ударами з російського озброєння.

Нині з цих міст триває евакуація — і людей, і тварин. Волонтери розповідають журналістам «Вчасно», що навіть ті мешканці, які до останнього відмовлялися від виїзду, тепер самі телефонують та просять їх забрати. Проте якщо кілька тижнів тому людей та сумки з їхніми речами й навіть клітками з тваринами можна було забрати більш-менш спокійно, вмістивши в один бус, то тепер місця не вистачає нікому. А з кожною годиною евакуація ще більш ускладнюється.

Скриншот із сайту «DeepStateMap» — мапа війни в Україні

«Хтось хапає лише зубну щітку, вставну щелепу й у халаті стрибає в наш бус»

Волонтери розповідають, що обстріли у Торецьку та Нью-Йорку не вщухають. І якщо спершу росіяни били лише по критичній інфраструктурі та промзоні, думаючи, що там може стояти українська армія, то невдовзі ракетні ударі «перемістилися» на приватні будинки та багатоповерхівки. А станом на зараз росіяни «гатять куди бог дасть».

«Учора моїх друзів цілеспрямовано атакував російський дрон, хоча вони їхали на білому цивільному мікроавтобусі. Але в мене був випадок, коли у мою автівку, на якій були наліпки про те, що ми — гуманітарна місія, влетів дрон. Тому їм байдуже на те, хто їде, тим паче — якщо це цивільні. І дрони на сьогодні найбільше ускладнюють ситуацію з евакуацією. Бо якщо, наприклад, рік тому ми в Бахмуті могли заїхати за 100 метрів від вуличних боїв і повернутися з людьми, то зараз уже на відстані 4−5 кілометрів до фронту починається „алея дронів“, які цілеспрямовано атакують машини», — каже волонтер Євгеній Ткачов.

Фото Євгенія Ткачова

Фото Євгенія Ткачова

Чоловік розповідає журналістам «Вчасно», що на сьогодні у волонтерів — сотні заявок на евакуацію, з якими впоратися не так легко. Для того, щоб вивезти усіх охочих, задіяні екіпажі поліції, «Білого янгола», ДСНС, а також кількох благодійних організацій та місії «Проліски».

«Інколи проблема полягає в тому, що, наприклад, стареньким батькам діти пообіцяли, що приїдуть і ледь не цілим бусом вивозитимуть їх майже адресно, а не до евакуаційного поїзда чи шелтера у Костянтинівку. І, звісно, коли ми приїжджаємо й маємо евакуювати кількох людей за раз — виникають неприємні ситуації через дані не нами обіцянки. А хтось хапає зубну щітку, вставну щелепу й біжить у наш бус у халаті, нічого іншого з собою не беручи. У когось уже інколи є зібраний «тривожний рюкзак». Але є випадки, коли люди не хочуть їхати навіть із палаючого будинку, невідомо на що чекаючи.

А були випадки, що телефонує жінка, чиїх сусідів ми забирали значно раніше. Вона тоді відмовлялася від евакуації, а тепер, коли є загроза її життю, телефонує й просить приїхати. І таких випадків дуже багато, особливо коли це стосується стареньких людей, яким 60 і більше років. Багато хто сподівався, що їх обстріли обминуть, або за одну ніч наші війська відійдуть, а російська армія зайде без бою. Але бачимо, що вони вже розуміють, наскільки марні були ті сподівання", — пояснює волонтер.

Фото Євгенія Ткачова

Ще одна з гострих проблем евакуації та прифронтових територій загалом — тварини, яких подекуди лишають вдома, не беручи з собою. Та найгірше — тим собакам, яких власники лишають на ціпку, усвідомлюючи (або не завжди), що ці тварини помруть голодною смертю.

«Мені байдуже, кого вивозити, тим паче я — ветеринарний лікар. Але тут є питання, куди ці люди, які їдуть із котами й собаками, потім підуть. Бо, наприклад, у шелтер у Костянтинівці з тваринами не пускають. І в автобус чи поїзд також можуть не пустить.

Але є й серйозніша, гірша проблема — коли собак лишають на ціпку під обстрілами, без їжі й води. І я, забираючи тоді бабусю чи дідуся з будинку, ще оббігаю навколишні будинки. Часто доводиться перерізати мотузки чи відпускати їх із ціпків, щоб вони мали шанс врятуватися. І навіть якщо це дуже швидкі евакуації - все одно хвилину чи дві можна виділити на те, щоб відв'язати свого собаку. Ми зачекаємо, аби тільки тварин не прирікали на страшну смерть", — каже Євгеній Ткачов.

«Щільність» волонтерів у Торецьку та Нью-Йорку також збільшилася. Проте, зауважує донеччанин, багато з них приїхали через «хайп» навколо населених пунктів, аби «бути в тренді». Однак допоки вони рятують життя людей та тварин — це радше позитивний фактор.

Фото Євгенія Ткачова

Фото Євгенія Ткачова

«В екстреному порядку волонтери вивозять дітей, яких ховали батьки по підвалах»

Донеччанка Ольга Данилова, яка з початку вторгнення займається евакуацією донеччан, розповідає: на сьогодні волонтерів настільки бракує, що людям інколи радять виходити пішки з Торецька та Нью-Йорка.

«Один із волонтерів, Філіп, літає під обстрілами до тих, кого ще можна вивезти. Там хе*ачать так, що немає й двох хвилин перепочинку, лягає скрізь! Обстріли дуже інтенсивні. У волонтера рекорд — під сильним обстрілом він до обіду вже вивіз понад 50 людей. А рекомендації боягузливої ​​адміністрації - щоб люди йшли пішки в бетонні мобільні укриття. Це нереально! Люди до них не дійдуть, — все горить і летить», — пояснює волонтерка.

Питання речей чи статків не стоїть — максимум, що кажуть брати людям — це заздалегідь складений тривожний рюкзак із документами та найнеобхіднішими речами на перший час. Якщо ж люди хочуть набрати з собою речей — їм необхідно звертатися до приватних перевізників, і спробувати виїжджати на свій страх і ризик, за шалені гроші.

Також волонтерка наголошує: її дуже дратують скептичні розмови мешканців Нью-Йорка та Торецька, які саркастично запитують у волонтерів, чи ті вивозитимуть їх лише з однією сумкою.

«Дратує, коли люди з під**бкою підходять і питають: „Ви як усі нас будете вивозить, з однією сумкою, чи дасте бус під наші речі?“ Сьогодні були перші посланий на х*й. Ми — волонтери, а не перевізники. Забираємо з тривожною валізкою, яку беруть в руки люди. Наступні за важливістю — тварини, коти й собаки, а не речі! А перші на вивіз — люди несамостійні, хворі, похилого віку, сім'ї з дітьми. Тим паче доводиться вивозити тепер дітей, яких батьки ховали по підвалах. А самостійна молодь все ж може виїхати на велосипеді або підходити ближче до пункту евакуації», — каже Ольга Данилова.

Фото Євгенія Ткачова

Ще одна проблема, яка, на жаль, забирає час і ресурси волонтерів — дублювання заявок на евакуацію. Тому коли люди виїжджають своїм ходом або їх забирають «чужі» волонтери — їх просять телефонувати на ті ж номери, де вони лишали заявки, і повідомляти, що вони уже не в «гарячій» зоні, а виїхали. Лише за кілька годин у Нью-Йорку сталося чотири таких випадки, через що волонтери ризикували життям, хоча могли б у цей час вивезти інших донеччан з «падаючих будинків».

«Евакуації цивільних із Торецька — масові. Волонтерам потрібні вогнегасники та бандажі. Працює багато волонтерів та парамедиків, дуже продуктивно працюють ДСНС та поліція. Ситуація сьогодні у Нью-Йорку гірша, ніж учора, і з кожним днем стає все гіршою. Заявки сиплються на вивезення весь день», — розповідає Ольга Данилова.






Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

Автор: Аліна Євич

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev