«Люди вже давно живуть як первісні — готують на вогні й живуть під землею»: що відбувається в Мирнограді за кілометр від росіян

Позиції російських окупантів — за менш ніж кілометр від околиць Мирнограда. У місті від цивілізованого життя лишилися тільки багатоповерхівки — з понівеченими від обстрілів дахами, вибитими вікнами й зяючими смертю рештками скла на асфальті.

Мирноград на Донеччині після чергового обстрілу 24.10/ Фото ДСНС

Станом на сьогодні місто Мирноград на Донеччині розташоване буквально у кроковому доступі від позицій росіян — за інформацією з карти війни «Deep State», лінія бойового зіткнення вже за 960 метрів. Через це місто не просто проглядається з усього, що мають росіяни, а й обстрілюється всім, що лише є в арсеналі терористів.

Зокрема, у місті звикли не просто до атак дронів із повітря, а й до артилерії, яка хаотично вбиває тих місцевих, які в один з днів виживання виїхали за водою чи на пошуки їжі.

Днями у Мирнограді просто неба вбило велосипедиста — тіло чоловіка побачили волонтери, які приїхали на евакуацію місцевих. На той момент до понівеченого тіла уже дісталися колишні домашні тварини, покинуті у місті своїми власниками.

Журналістам «Вчасно» голова Мирноградської МВА Юрій Третяк розповідає, що сьогодні місто має мало чого спільного з цивілізацією — її вибили ракетами та артилерійськими обстрілами російські терористи. Тому люди вже давно не живуть, а виживають: готують на вогнищі, шукають воду по місту та намагаються знайти місце, де є вірогідність зарядити телефон. Хоча й він не надто допоможе навіть у випадку трагедії - оскільки зв’язку у Мирнограді також немає.

«У місті світла немає, газу немає, води немає - за винятком свердловин. Зв’язок мобільний — лише фрагментарно: в якихось місцях він ще зберігся, а загалом по Мирнограду його немає або він зовсім поганий. Звісно, що опалення не буде. Обстріли артилерійські та дронами відбувається щодня. На щастя, ракетно-бомбові - не так часто. А от артилерія „криє“ місто хаотично, завжди є постраждалі. Багато снарядів влучають не в будинки, а між ними чи в городи. Але поранені й загиблі є», — зауважує голова адміністрації.

Найбільше руйнувань, за словами Третяка, страждає район 5/6 — тобто південна та південно-східна частина міста. Однак і мікрорайони на Даманському — Світлий, Молодіжний та Східний — «вихоплюють» чимало пошкоджень. Тут вже чимало розбитих будинків, а також домівок з потрощеною покрівлею та вибитим склом з вікон.

«Якщо говорити про багатоповерхову забудову, то пошкоджено близько 70% усього Мирнограду», — каже голова МВА.

Юрій Третяк додає: від околиці міста до окупантів лишився кілометр, однак села Мирноградської громади ще не окуповані - оскільки розташовані з боку Покровська та Родинського, які росіяни регулярно вбивають обстрілами. З боку ворога, де той намагається просуватися, також окуповані ще не всі села. Однак там громада — інша.

Регулярно, ледь не щодня, під час хаотичних обстрілів окупанти вбивають місцевих — тих, хто вирішив лишатися в місті до останнього. І поплатився за своє рішення життям.

Скриншот із карти війни «Deep State».

За словами посадовця, на зараз у місті лишається близько 3 тисяч людей. На початку вторгнення ж було 50 тисяч, а на момент початку евакуації - близько 30 тисяч населення.

«Здебільшого у місті лишаються люди пенсійного віку. Зустрічаються чоловіки, які не виїжджають, бо бояться отримати повістку. Таких небагато, але вони є. І, звісно, асоціальні люди — за поведінкою чи стилем життя», — розповідає Юрій Третяк.

Гуманітарну допомогу централізовано вже не завозять — привозять здебільшого невеличкі партії або релігійні установи, або благодійні організації, тим паче — адресно, каже голова адміністрації. Людей намагаються не скупчувати.

«У місті ще працюють невеличкі крамниці, де продають товари найпершої потреби. І є стихійні ринки, де кілька людей приїжджають і чимось торгують. Тільки для цього люди й відходять від дому чи місця, де ночують і ховаються від обстрілів», — зауважує голова адміністрації.

Місцеві, каже Юрій Третяк, містом майже не пересуваються — без нагальної потреби вони не виходять з підвалів або не відходять від входу в нього, знаючи, що під час обстрілу матимуть лише кілька секунд на сховок.

«Готувати їжу на вогнищі місцеві почали вже давно, більш як місяць. На вулиці, на вогнищі готують, воду набирають для технічних потреб із водойм, а питну — з місць, де є свердловини», — пояснює голова Мирноградської МВА.

Евакуація з міста триває, — їх вмовляють поїхати, але більшість на це погоджуються лише тоді, коли в їхній будинок поцілила ракета, дрон чи снаряд, а вони дивом вижили. Хоча, зауважує Юрій Третяк, відмовок у людей завжди вистачає навіть у критичних ситуаціях — починаючи від «ми нікому там не потрібні» — й до «не хочу жити на вокзалі» чи «у нас немає грошей на житло». Думка про виїзд з-під обстрілів не змінюється навіть тоді, коли адміністрація пропонує шелтери або гуртожитки, в яких вони можуть безкоштовно лишитися на тривалий термін.

Юрій Третяк зауважує: на сьогодні ані підвали багатоповерхівок, ані погреби, в яких ховаються люди, не здатні захистити місцевих від смерті - або швидкої, або тривалої та болісної, під завалами тонн бетонного сміття.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

Автор: Аліна Євич

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev