«Ми не лишаємося осторонь війни»: актор Луганського театру про підтримку військових, релокацію та розвиток мистецтва

«Публіка дуже відрізнялася. Вона мала вигляд якогось карикатурного варіанту богеми. Тобто, приходили якісь такі надмірні люди, дивилися на акторів, більше як на циркачів, які їх розважають, — розповідає Денис.

Сьогодні Луганський театр працює у Сумах, однак і там є ризик обстрілів з боку росіян.

«Розуміємо, що у будь-який момент може статися щось погане. Але особисто я намагаюся жити тут і зараз і викладатися так, як в останнє, — каже Денис. — Ми артисти театру дуже мобільні. Там де гастролі - там і ми. Переїжджаючи з Сєвєродонецька до Дніпра, а потім з Дніпра до Сум, я не думав про те, що доведеться десь надовго залишатися. Ми сподівалися, що повернемося до свого театру і будемо його швиденько відновлювати».

Будівлю театру у Сєвєродонецьку зруйновано прицільним танковим пострілом. Танкіст, який це зробив, розповідав у сюжеті роспропаганди, що він влучив у будівлю, бо там ніби то були боєприпаси та українські бійці. Але там ховалися цивільні.

«Руйнування нашого театру було для мене найбільш болісним моментом. Він був комфортними, просторим, він був нашим. Там було непогане підвальне приміщення, що використовували, як бомбосховище. Я знаю, що там ховалося багато цивільних, до того ж був і гуманітарний хаб. Але коли окупували ту частину міста — повністю зник зв’язок, — пригадує Денис. — Згодом один знайомий зміг зняти відео, де було вже зрозуміло, що відновлювати там немає чого — стеля впала в глядацьку залу».

Нині Денис живе думкою про повернення і відновлення Луганського театру. Чоловік з колегами робить все аби він жив і процвітав у непростий для країни час.