На Донеччині учасники корупційних кримінальних справ таємно реконструюють 8 об'єктів на майже 400 мільйонів

Таємничість реконструкції пояснюють «експериментальним проєктом» уряду, що дозволяє проводити закупівлі без торгівлі та без стандартної будівельної документації. Проте така непрозорість, у поєднанні зі спірним профілем підрядників, створює ще більше запитань, ніж відповідей — особливо коли йдеться про більшість мільйонів із резервного фонду у воєнний час. Журналісти «Вчасно» дослідили, як працюють ці «закриті» закупівлі та хто саме отримав майже 400 мільйонів бюджетних коштів.

У системі Prozorro в один день — 14 листопада — з’явився пакет «дзеркальних» закупівель від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Донецькій області. Вісім оголошень з однаковими назвами — реконструкція об'єктів від № 1 до № 8. Усі вони укладені прямими договорами, поза відкритими торгами та без будь-якої конкуренції. І всі до копійки однакові за сумою: 48 млн 879 тис. 781 грн 20 коп. Разом — майже 392 млн грн бюджетних коштів.

Жоден із цих проєктів не містить у відкритому доступі технічних завдань, проєктної документації чи кошторисів. Відсутні навіть базові описи робіт, а самі договори не оприлюднені.

Відомо лише те, що угоди підписані 12 листопада, діячі до кінця березня наступного року, а роботи мають бути завершені до кінця 2025 року. Єдине, що можна зробити у відкритому доступі, — викладено на сторінках закупівель різні нормативні акти: від постанови Кабінету Міністрів про розпорядження Донецької ОДА щодо впровадження та реалізації експериментального проєкту.

Проте всі ці документи дають лише загальні рамки й не дають відповідей на ключові питання: що саме реконструюють, де розташовані ці об'єкти, у яких вони стані, який обсяг робіт передбачено і чому реконструкцію восьми невідомих об'єктів профінансували майже на 400 млн грн без конкуренції.

Як працює механізм «експериментального проекту»

Усі вісім реконструкцій, які Донецька ОДА реалізує через Службу відновлення та розвитку інфраструктури, забезпечуються за спрощеною процедурою «експериментального проекту». Її випустила постанова Кабміну від 07 лютого 2025 року № 142. Документ дозволив проводити будівництво, реконструкцію та інші інженерно-технічні роботи на об'єктах критичної інфраструктури за максимально спрощеними правилами, щоб пришвидшити реагування під час війни.

У межах цього режиму дозволено практично все — від повноцінного будівництва до тимчасових рішень для захисту інфраструктури. При цьому скасовано великі стандартні вимоги: роботи можна виконувати без відведення земель, містобудівних умов, дозволу на будівництво та без внесення даних в електронну систему будівництва. Експертиза документації необов’язкова, а закупівлі дозволені без відкритих торгів.

Фінансову основу експерименту створило розпорядження Кабміну від 18 жовтня 2025 року № 1135-р, яким на укріплення критичної інфраструктури виділили понад 6 млрд грн. Обласні адміністрації отримали остаточні строки: один день на затвердження переліку об'єктів, три дні — на погодження витрат і до 26 грудня — на подання остаточного звіту.

У Донецькій області офіційно запрацював механізм після розпорядження Вадима Філашкіна від 22 жовтня 2025 року № 717/5−25. Ним департамент базових галузей промисловості визначив розпорядник коштів другого рівня, а Службу відновлення — замовником робіт.

Підрядники без конкуренції, але з кримінальним шлейфом

Оскільки «експериментальний проєкт» уряду реалізується в безперервній стислості строки, тендерну процедуру не проводили — усі контракти розподіляли лише між двома компаніями. Чому обрали саме цих підрядників, з відкритих даних з’ясувати неможливо. Тим більше що аналітична система YouControl кваліфікує співпрацю з обома фірмами як ризикову, в тому числі через наявність кримінальних проваджень.

«Головний проєкт» — об'єкти № 1 та № 5

Перші два з восьми контрактів на майже 100 млн грн з реконструкції об'єктів № 1 та № 5 отримала компанія ТОВ «Главбуд Проєкт», яка працює з 2004 року. Аналітична система YouControl відразу звертає увагу на низку характерних ризиків товариства.

Компанія має 26 зареєстрованих видів діяльності: від будівництва та виробництва бетонних розчинів до дизайну, інжинірингу, геодезії, ремонту техніки, вантажних перевезень і торгівлі матеріалами. Така широта напрямків перетворює підприємство на універсального підрядника, хоча водночас створює сумніви щодо реальної спеціалізації.

Юридична адреса товариства вказана у звичайній квартирі в Одесі, а статутний капітал становить лише 23 тис. 700 грн — сума, яка видається невідповідною масштабам багатомільйонних державних підрядів.

Власник ТОВ — одесит Пантелій Михайлуце, пов’язаний із низькою компанією зі схожими назвами, на кшталт «Група компаній «Главстрой», «Главстрой» та «Главбуд». Його ім'я та прізвище також фігурують у декларації заступника голови Одеської облради Олега Радьковського — як співвласника дачного будинку посадовця.

Ще одним ризиковим фактором є кримінальні справи, у яких складається компанія. У відкритих джерелах вона фігурує у розслідуванні щодо закупівлі укриттів для мешканців Херсона. У березні 2023 року «ГлавбудПроєкт» отримав прямий договір на поставку залізобетонних конструкцій вартістю 11,8 млн грн. Проведена під час досудового розслідування будівельно-технічна експертиза встановила, що фактично поставлені споруди не відповідали технічній документації. Остаточні процесуальні рішення у справі досі відсутні.

У 2024 році компанія знову потрапила в поле зору правоохоронців через можливу розтрату та привласнення бюджетних коштів під час реконструкції комунального об'єкта в Одесі. Правоохоронці перевіряють умови укладення у грудні 2023 року прямого договору на «ремонтно-реставраційні роботи» будівлі без використання електронної системи закупівель Prozorro та з подальшими змінами цін і виконання строків через низку додаткових угод.

У матеріалах кримінального провадження вказується, що документи по цій закупівлі не були оприлюднені в системі з посиланням на загрозу національної безпеки. Водночас слідство передбачає, що службові особи управління з майнових відносин Одеської облради могли діяти спільно з представниками підрядної організації, укладаючи договір на будівельні роботи та підписуючи акти виконаних робіт і довідки про їх вартість із завищеними обсягами та цінами.

Попри всі зазначені ризики, компанія систематично залучається до державних проєктів. Загальна сума укладених із нею договорів на сьогодні перевищує 260 млн грн — за підсумками останніх двох контрактів, укладених Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Донецькій області в межах експериментального урядового проєкту.

«Ремтехналадка» — об'єкти № 2−4 та № 6−8

Найбільший пакет підрядів — шість із восьми реконструкцій — отримала полтавська компанія ТОВ «Ремтехналадка», заснована в 1997 році. Директором підприємства є Олег Куст, а засновницею — Євгенія Корнберг. Як раніше раніше «Наші Гроші», Корнберг — родичка Романа Корнберга, помічник депутата Полтавської міської ради Дениса Поліщука («За майбутнє»).

Аналітичні дані YouControl, як і з ТОВ «Главстрой Проект», також вказують на низку характерних ризиків. «Ремтехналадка» має 20 видів діяльності, що перетворює її на «універсальний підрядник». Статутний капітал — лише 14 тис. 300 грн — не надто переконлива сума для компанії, яка претендує на десятки й кілька мільйонів гривень державних підрядів. Водночас за роки реалізації фірма вже отримала контрактів більш ніж на 1,3 млрд грн. А зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури вона співпрацює вперше — і відразу на майже 293 млн грн за шістьма договорами.

Найбільше занепокоєння те, що компанія неодноразово згадувалася у кримінальних провадженнях. У межах провадження № 42 024 052 110 000 016 «Ремтехналадку» забезпечує серед тривалого переліку підрядних організацій Харківської та Донецької областей матеріали, щодо яких СБУ передала Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону. Слідство вивчає великий масив підрядів, пов’язаних із будівельними роботами у прифронтових районах у 2023−2024 роках, зокрема щодо фортифікацій.

Інше кримінальне провадження приймає участь компанії в тендері «Украероруху» у 2019 році на будівництво модульної адмінбудівлі в Запорізькому аеропорту. Після укладення договору та виплати авансу слідчі з’ясували, що особа, вказана як субпідрядник, не мала жодних господарських відносин з «Ремтехналадкою» й навіть не була обізнана про використання її техніки в документах.

Ще одне розслідування ведеться поліцією Львівської області та заявка на постачання деревини для філії БМФ «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз». «Ремтехналадка» перемогла на тендері, однак спеціальне дослідження Національного лісотехнічного університету встановило, що лише незначна частина поставленої деревини відповідала вимогам торгів.

Станом на сьогодні жодне з цих проваджень не містить інформації про захворювання або повідомлення щодо представників компанії. Проте саме наявність таких епізодів, у поєднанні з мінімальним статутним капіталом, широким набором видів діяльності, відсутністю попередньої співпраці зі Службою відновлення та раптовим отриманням шести великих контрактів у межах «експериментального проєкту», формує стійкий ризиковий профіль. У цих умовах вибір «Ремтехналадки» як підрядника на майже 300 млн грн бюджетних коштів виглядає щонайменше неоднозначним.

Таким чином, спрощений «експериментальний проєкт», який задумувався як інструмент для термінового укріплення критичної інфраструктури у воєнний час, на практиці повернувся на механізм, де знято кількість процедурних запобіжників. Така конструкція дає широкі можливості для оперативності — але водночас робить процес майже некерованим і недоступним для контролю.

Додаткові запити вибору і вибору підрядників. «Главбуд Проєкт» та «Ремтехналадка» мають мінімальний статутний капітал, надзвичайно широкі переліки видів діяльності, а також згадуються у кримінальних провадженнях. Жодній компанії не інкриміновано конкретні дії в цих справах, проте накопичення таких маркерів формує зрозумілий ризиковий профіль — тим більше у випадках, коли підрядники підтримують багатомільйонні контракти в режимі повної секретності.

Без відкритості та пояснення ця серія закупівель залишається чорною скринькою. У ній є гроші, є підрядники, є формальні підстави — але немає того головного, що забезпечує довіру: прозорості у тому, що саме держава купує за вартість платників податків.