Боєць з позивним «Бургер», а у мирному житті Аскольд, — український ізраїльтянин, який з першого дня повномасштабної війни повернувся до України, щоб виборюватиме її волю й надалі зі зброєю в руках.
Фото Аскольда
Аскольду разом з його двома друзями пощастило пройти крізь пекло та вийти з Сєвєродонецька, при цьому хлопці зауважують: про те, що пішли захищати Україну зі зброєю з перших днів, жодного разу не пошкодували. Проте віднедавна Аскольд змінив напрям роботи — і тепер «кошмарить» окупантів із висоти пташиного польоту, керуючи дроном, який ліквідовує росіян.
На своїй сторінці Аскольд зізнається: на його думку, попри благородну ціль, молодому поколінню України довелося стати поколінням убивць. «Бургер» додає: йому довелося взяти участь у піхотних боях на початку кар'єри. Тоді доводилось вбивати калашами й гранатометами — і це «цікавий конкурс», але віку він не додає. Проте більшість тих, кого він так чи інакше може записати на свій рахунок, Аскольд відправив до праотців голосом, направляючи роботу через дрон.
«Найбільший геноцид у своєму житті я влаштував за допомогою двох планшетів і телефона. Це була морозна ніч під Курдюмівкою, на Бахмутському напрямку. У бліндажі гріла буржуйка, ротний поїхав у баню, а ми з Рожком заступили його підмінити. Хто ж знав, що саме в цю ніч ворог вирішить штурмонути суміжників зліва і справа від нас? По книжці - прикривати треба тільки сусіда справа, а в житті треба прикривати всіх, бо якщо прорвуть фланг — буде біда», — розповідає воїн.
Аскольд пригадує: того дня він 9 годин разом із другом, обклавшись технікою і «радєйками», керували боєм, корегували засоби, взаємодіяли з сусідами й взагалі всіляко розважались.
«На ранок штурм був відбитий, і я відправив розрахунки СПГ і АГС відпочивати. Тоді ще ми не знали чим, все закінчилося. Тільки раділи, що все вийшло. Але коли наступного дня я дізнався про мінімум 60 двохсотих вагнерівців — я, чесно кажучи, був шокований. Пів роти орків лишилось у посадках, а я курив цигарку з капсулою й думав, що стільки ще не вбивав», — каже «Бургер».
Аскольд наголошує: він цим не пишається, але й не цурається — тому що саме в такий час довелося жити.
«У такі часи нам довелося жити, коли треба любити вбивати. Ми такими не народились, але полюбили вбивства. Ми любимо це і водночас ненавидимо. Чекаємо цього й боїмось. Але тільки люблячи вбивати ти зможеш робити це добре. Тому вибір є лише один: полюбити вбивство, або вмерти», — пояснює військовослужбовець.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!