“Найважче – втрачати тих, з ким ще вранці прокидався і снідав”: донеччанин обміняв закордонні заробітки на захист Бахмута

На війну Сергій потрапив добровольцем – пішов тоді, коли все ще починалося, у лютому повномасштабного вторгнення. До того, ще за кілька днів, чоловік був за кордоном – каже, що його не втримало нічого. 

“Потрібно допомагати своїй країні. Тому й вирішив, що піду її захищати. На той момент працював уже 4 роки “різноробочим” за кордоном. Був і водієм, і різноробочим. А коли приїхав в Україну – добровольцем пішов у воєнкомат у Бахмуті. Одразу ж, з 1 березня, був із побратимами на передовій. 

Ми були й в районі Лисичанська, у селі Яківка, і в Берестовому. Нас там трохи пом'яли, але ж ми не здаємося, – тільки вперед йшли відвойовувати свої міста. Другого варіанту я не бачив і не бачу”, – каже журналістам військовий. 

“Найважче – втрачати тих, з ким ще вранці прокидався і снідав”

Сергій Літовченко розповідає, що до щоденної служби він уже звик. Вона не складна. Найтяжче дається втрачати побратимів, які за період служби стали рідними.

“Найважче – це втрата друзів, побратимів, з якими поруч спав. Сьогодні вранці ми прокинулись, в обід разом поїхали на позиції, а ввечері ти дізнаєшся, що вже немає твого побратима… Такі моменти дуже важкі. Звісно, ще важкою є відстань з рідними, які зараз у Тернопільській області. Відразу вони не виїжджали, бо не було таких військових дій в Бахмуті, тому на той момент вони були в Сєверодонецьку й Попасній. Це був березень, квітень, травень. А потім поїхали далі, як тут все набрало обертів”, – каже військовий.

Попри це, каже, навіть не має сумніві – Україна переможе. Щонайменше – через те, що насправді “друга армія світу” виявилася просто “пшиком”. 

“У нашій країні люди більш вмотивовані, а в тих розвалена армія; вони не розуміють, за що боряться. У наших військ уже великий досвід у порівнянні з росіянами. Ми більш незламний народ, сміливіший. Всі, хто були досвідчені в війні – вже розбиті, а зараз в них йдуть воювати люди зовсім без досвіду. Або геть молоді, або пенсіонери – й ті, хто взагалі ніяк не пов’язаний з війною. А ми, на відміну від них, маємо ціль, захищаємо свою землю; вони – окупанти. І головне: нам нікуди йти, нам не можна здавати свої землі. Це ж наша Батьківщина, вона в нас одна”, – наголошує військовий. 

Сергій додає: мотивації додають і спогади з українських міст, кожне з яких – важливе. 

“От я, наприклад, на Паску чи на Різдво не прийду до своїх родичів (діда, бабці, прадіда чи дядька), бо та територія окупована. На Пасху чи на Проводи не зможу прийти на кладовище, відвідати своїх пращурів, і зараз я уявити цього не можу. І тому є мотивація відвоювати свої землі й більше не допускати окупанта взагалі до наших кордонів. Повинна бути раз і назавжди поставлена жирна крапка, що ми незалежна та вільна країна, що ми ні перед ким голову схиляти не будемо”, – наголошує донеччанин. 

“Нам треба закрити небо, щоб воювати, але щоб мирні люди не страждали”

Журналістам Сергій Літовченко зізнається: готовий до того, що повторний напад після перемоги України може статися – його не можна не брати до уваги. 

“Історія росії – це приклад вічно воюючої країни. Але ж усі війни вони фактично програвали. І ця воююча країна жодного разу не воювала з рівною собі. Завжди потерпали від нападів рф маленькі країни, яким не було чим відповідати на напад. А зараз рашисти зустрілися з таким супротивником, який дає їм чітку відсіч. Вони ж казали, що 2-3 дні мине – й вони вже займуть всю країну, але по факту побачили, що таке не вийде. Ні тоді, у лютому, ні зараз, через 8 місяців війни. Та й надалі не вийде в них. Тепер ми будемо лише відвойовувати свої території назад”, – впевнений військовий. 

На сьогодні він пояснює: найбільше потрібна. звісно. техніка для передової – аби удари по окупантах були точні, прицільні й дієві. Але не менш важливо – закрити небо над Україною, яку треба максимально вберегти від нападу ворога. 

“Найбільше ми потребуємо часу та зброї – і тих самих ракет, і, звісно, ППО, щоб закрити небо над Україною, аби шахідами й ракетами дальнього наведення з кораблів росіяни не бомбили мирних українців. Зараз найбільше ми потребуємо саме закриття неба. Якщо у нас цього тривалий час не буде – на жаль, буде ще більше розрухи, жертв і розбитої інфраструктури, а це теж важлива складова війни”, – каже Сергій Літовченко. 

Донеччанин наостанок зауважує: китайську стіну Україна не побудує, оскільки більша територія кордону межує з Білорусією і росією. Тому потрібно посилювати охорону кордонів. 

“Треба захищати кордони й після перемоги. Не парканами, а набагато дієвішими методами – як варіант, і договором про ненапад. Наприклад, якщо станеться повторний напад, то країна-агресор має нести відповідальність за це у перші ж години”, – впевнений донеччанин.