Фото від Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
Журналіст, член Тристоронньої контактної групи Сергій Гармаш: «Казати можна все що завгодно, головне, не підписувати» (з відео «Радіо Свобода»)
Смисл в перемовинах є завжди. Як мінімум, вони дозволяють зрозуміти настрої ворога, зрозуміти, чого той насправді хоче, а не чого той просить. Тому вести перемовини треба. Прогрес в перемовинах в один або інший бік можливий, коли буде перевага в військовому плані якоїсь зі сторін. На сьогодні у нас, вважаю, певний паритет зберігається. Поки що нема активних наступальних рухів з боку України. Гадаю, ми будемо гратися в дипломатію, поки немає серйозних перемог у росії.
Вона озвучуватиме вимоги, не розраховуючи на те, що ми їх приймемо. Проте, в будь-якому разі, перемовини дозволяють робити запити росії більш реалістичними, тому що спочатку вони хотіли багато чого, а сьогодні їхні вимоги потроху «схлопуються». Вони бачать, що ми не здаємося, а отже більш реалістично дивляться на те, що відбувається в Україні і на свою позицію.
Крім того, час працює і проти росії: санкції починають все більше відчуватися. Тобто, наприклад, без зарплатні людина може прожити місяць, однак коли три — вже починає непокоїтися. Це можна порівняти з тим, що відбувається в росії. Тож перемовини потрібні, але я не сподіваюся від них якогось прогресу в налагодженні миру, як мінімум. А потім більше залежатиме від того, на чиєму боці буде більше військових успіхів.
В заявах, які лунали, наприклад, від Ердогана про досягнення згоди по певних пунктах, які потім спростував Зеленський, озвучуються найболісніші питання для українського суспільства. Є розрахунок на те, що українське суспільство, людина з автоматом обуриться й почне впливати на свою владу, на внутрішню дестабілізацію. Росіяни на це розраховували й раніше і розраховують досі.
Знову ж таки треба розуміти реалістичність тих слів, які там звучать, тому що якщо йдеться про зміну територіальної цілісності України, то ясна річ, що навіть Зеленський не може прийняти таке рішення. Це конституційні зміни. Їх може прийняти тільки Парламент, до того ж не на одній сесії, протягом декількох місяців, за які багато ще чого може відбутися. Тому такі повідомлення є просто маніпуляціями.
Заява ж Зеленського про проведення референдуму щодо нейтралітету країни говорить про те, що якщо росія хоче добитися якихось цілей, вона повинна спочатку вивести свої війська з території України, інакше Парламент не зможе прийняти бажані для неї рішення. А референдум неможливо провести, якщо територія окупована. Тому початок реалістичного діалогу можливий тільки за умови звільнення територій України принаймні до меж статуса кво на 24 лютого, тобто на момент початку війни. Потім, як я зрозумів Зеленського, він готовий або припускає можливість розглядати питання статусу Донбасу. Але знов-таки, я не бачу реалістичним можливість виводу росією своїх військ з території України, й відповідно, проведення референдуму також є не реалістичним.
Тому це дипломатія, хоча я розумію Зеленського. У нього більш реалістичний погляд на війну і на нашу ситуацію в цій війні, ніж у нас, більше інформації, більше розуміння того, що, на жаль, Захід не дає нам того озброєння, яким ми можемо відігнати з нашої землі ворога. Тобто не можемо деблокувати той же Маріуполь, тому що в нас немає достатньої кількості авіації і систем, які б могли подавити розставлені там кругом системи ППО рф.
Захід боїться, що ми вийдемо за межі України і спровокуємо росію на велику мобілізацію й велику війну, яка і його торкнеться. І треба розуміти, що росія й досі тероризує європейські країни, Європа досі боїться росії. На відміну від США, вона мала досвід бути завойованою росією. Тобто стратегія залякування досі працює. Тому, у нас є неймовірний героїзм людей, але проблема з озброєнням зберігається.
Ексміністр закордонних справ Павло Клімкін: «путін намагається досягти ситуації, коли буде говорити з позиції сили» (з відео «НВ»)
Я скептично ставлюся не до самих переговорів, а до сьогоднішніх результатів. Поки що не бачу бажання путіна вести які-небудь серйозні переговори.
Він намагається досягти ситуації, коли буде говорити з позиції сили.
Оскільки перший раунд війни росія однозначно програла завдяки нашій рішучості і дуже доброму веденню війни у всіх сферах, але, головне змобілізованості, згуртованості українців, це означає, що путін не може вести переговори з сильних позицій. Поки що росіяни продовжують наполягати на своїх ультимативних вимогах, починаючи від визнання Криму і всієї території Донбасу до радикального скорочення наших Збройних Сил, так званої «демілітаризації» і всього іншого маразму. І, крім того, путін прекрасно розуміє, що йому також потрібно домовитись з американцями і з європейцями, інакше жодних шансів у нього немає. Він же постійно говорить, що в Україні він воює з Заходом. Ну добре, звичайно, що він нас прилічив до Заходу, і істерика, яка лунає в росії з приводу всіх проблем — це теж добре. Але я поки що не бачу бажання особисто путіна розмовляти серйозно на рівні з Україною.
Це зміниться наступними тижнями. Тому переговори важливі, вони мають вестися та мають відпрацьовуватися різні варіанти,
Народний депутат 8-го скликання, полковник, учасник АТО і теперішньої війни з росією Андрій Тетерук: «Я би дуже не хотів, щоб ми зараз розміняли запланований вступ до ЄС і НАТО на якісь інші формати, які не будуть працювати» (з відео «5 канал»)
Нічого ні ці перемовини, ні наступні не дадуть Україні тому, що мета цих перемовин — лише демонстрування недоговороздатності путіна і всілякого миролюбного налаштування Президента України Зеленського, який всьому світові продемонстрував, що готовий домовлятися у всілякі способи, щоб зупинити цю агресію. Але ця агресія не має вирішення мирними домовленостями.
Накопичений росією військовий потенціал, на думку путіна, має завершитись повним підпорядкуванням України, знищенням тих, хто воліє жити в незалежній самостійній державі, хто буде створювати для окупаційної влади якісь проблеми. Йому потрібна ресурсно територія, яка б забезпечувала йому так звану легітимізацію його російської імперії. Інші формати для нього є неприйнятними.
Якщо їх зараз не розгромити до того рівня неспроможності продовжувати будь-яку агресію, вони просто візьмуть паузу, а потім ще раз використають потенціал своєї країни на розбудову вже не тисячі «Іскандерів», а вже 5 тисяч і з новою навалою прийдуть завершувати вже остаточно українське питання.
Тому зараз потрібно, щоб і українці, і вище військово-політичне керівництво зосередилось на тому, що нам треба кожного дня знищувати ворога. Знищувати з такою інтенсивністю, щоб вони просили про зупинення протистояння, щоб вони розуміли, що воно є безглуздим. Вони можуть дійсно розбомбити одне місто, але вони не зможуть, нездатні знищити цілу націю. Це неможливо, це не вдалося нікому ще зробити. І от тоді на тих умовах ми маємо виступати тими, хто буде будувати формат перемовин, але після настання миру. Формат перемовин, який давав би нам як переможцям внормувати те, які будуть залишені в рф збройні сили, чи там гарантовано не має бути ядерної зброї, які репарації вони мають виплачувати і в який спосіб.
Ось це я вважаю єдиним можливим способом ведення перемовин.
А до того моменту, ми маємо плідно співпрацювати з нашими західними партнерами, отримувати від них усю просто зброю, щоби посилювати і Збройні Сили України і батальйони ТРО і найголовніше добровольців, адже ми недарма приймали закон «Про національний спротив». І от зараз наші сили спротиву мають завдавати невиправної шкоди тим російським підрозділам, які зараз окопуються.
І я би дуже не хотів, щоб ми зараз розміняли запланований вступ до ЄС і НАТО на якісь інші формати, які не будуть працювати. Давайте чесно дамо собі дорослу відповідь на питання: які підстави витрачати кошти на додаткові формати безпеки країнам, які вже мають для себе гарантовані формати безпеки? Вони й так потерпають уже від того, що не взаємодіють з економікою рф.
Керівник експертної групи Бюро аналізу політики, політолог Віктор Бобиренко: «Може за цей час хоча б дітей і жінок з Маріуполя вивезуть?» (з ФБ-сторінки)
Завжди казав: яким би не був мир — будуть незадоволені. Тому що хтось захоче лише відводу військ на рубежі 24 лютого. Хтось би задовольнився відвоюванням Донбасу. Комусь потрібно, щоб і Крим повернувся у рідну гавань. А хтось хоче потанцювати на уламках Кремля. І відвідати незалежні республіки Саха (Якутія), Башкортостан, Татарстан чи Дагестан.
Володимир Олександрович пропонує поки такий варіант (мовою оригіналу):
«Референдум невозможен, когда есть присутствие войск. Никто никогда, с точки зрения конвенции, не засчитает результаты референдума, если на территории страны находятся войска или вооруженные незаконные формирования, или законные формирования другого государства без какого-либо юридического фундамента. Это невозможно. Это то, что было в Крыму. Какой это референдум? Это может быть только знаете для кого?.. Давайте проведем референдум, а потом его никто не признает. Почему? Потому что были войска. Это нелегитимный процесc»
Ось для мене аргумент — знову ж, тоді нова війна неминуча, а у мене сини. Може на нас хай закінчиться? І тут — слово за США і Заходом. Бо якби 8 років перемир'я, але і продовження санкцій — орки б приїхали до нас наступного разу воювати на «баєвих тєлєгах» і в лаптях.
Це була б уже трошки інша війна. Такий варіант перемир'я був би прийнятним.
Але путін не поведеться. Переговори 29−30 березня закінчаться домовленістю про наступні переговори. Але все одно гарний хід. Зеленський продемонструє світові свою договороздатність. А путін — що він таки неадекват. Може за цей час хоча б дітей і жінок з Маріуполя вивезуть?
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t. me/vchasnoua. Приєднуйтеся!