Вагітну Оксану Паршину затримали бойовики так званої «днр» у травні 2021 року. Тоді вона перетинала неконтрольовану ділянку російсько-українського кордону в пункті пропуску «Маринівка».
Оксана Паршина. Фото з відкритих джерел
Жінку допитували, а потім кілька разів переводили з одного місця ув’язнення в інше. Історію жінки опублікувала «Медійна ініціатива за права людини».
Оксана Паршина народилася і жила до 2014-го в Донецьку. Розповідає, що не хотіла жити під окупацією, на власні очі бачила, як військові «днр» із танків розстрілювали цивільні будинки. Її будинок був розташований неподалік Донецького аеропорту, його розбомбили. Жінка почала допомагати нашим військовим, а коли була можливість, то повідомляла їм про розташування ворожих підрозділів і техніки.
Паралельно Паршина їздила до Маріуполя, де вивчала польську мову, хотіла отримати карту поляка, оскільки має польське коріння. Згодом, у 2016 Оксана переїхала до Маріуполя, але ще час від часу поверталася у Донецьк, бо мала там родичів.
«Коли дізналася, що вдруге вагітна, вирішили з чоловіком придбати квартиру в Маріуполі. В мене залишалася квартира у Донецьку, тож коли 14 травня мене затримали на кордоні, я саме їхала владнати деякі справи з тим помешканням», — розповідає жінка.
Все почалося з того, що її речі й телефон забрали. За 4 години очікування по неї прийшли, посадили в машину і повезли до Донецька у офіс «мгб днр».
Жінці довелося пережити допити, питання «куди їздила», «чи знімала військові частини». Потім почалися погрози «якщо не почнеш говорити, то ми тебе зараз вдаримо, і дитини не буде» — тому Оксана визнала провину.
«Після допиту мене відвели у підвал, там була невеличка кімнатка з ґратами замість дверей, вікна забиті, світла зовсім не було, на підлозі лежала якась ковдра і шестилітрова обрізана пляшка для «особистих потреб». Дали тільки воду.
Після двох днів там по мене знову прийшли. На руки одягли кайданки, на голову — мішок, кудись повезли. Коли зняли мішок, я зрозуміла, що ми стоїмо перед лікарнею ім. Вишневського. Там мені зробили ПЛР-тест на коронавірус і УЗД, яке показало, що в мене є деякі проблеми з вагітністю, лікар сказав, що весь час потрібно лежати".
Оксана потрапила у катівню «Ізоляція», де виконати рекомендацію лікаря, було неможливо — весь час потрібно щось робити, прибирати, мити. Коли її туди привезли, там уже були жінки. Вони й попередили, що тут існують свої правила. Не знаєш гімну «днр» — тебе побʼють, а коли хтось із охорони заходив до камери, або виходили на прогулянку — треба було вдягати мішки на голову.
Тут Паршина провела 4 дні, а після того її перевели в нову тюрму. Жахлива їжа, недоварені каші та котлети з відходів — жінка все одно змушувала себе їсти.
«Мені сказали, що якщо підпишу зізнання в тому, що я — зрадниця, мене протримають там 30 діб і відпустять. Заради дитини я була готова на все.
Але, звісно, мене нікуди не відпустили. 11 червня 2021 року мене звинуватили у шпигунстві та порушили проти мене кримінальну справу. 15 червня мене перевели у Донецький слідчий ізолятор", — згадує Оксана.
Час від часу з’являлися суїцидальні думки, спати тут було страшно. У СІЗО Оксана була в бараці для жінок із дітьми. Довелося сидіти з жінкою, яка двічі зарізала чоловіків. Наглядачкою у них була снайперка, вона навмисне розповідала, скількох українських військових вбила, щоб викликати ще більший страх.
Під час УЗД Паршиній повідомили, що в неї низько опущена плацента, потрібно тільки лежати, тому їй заборонили будь-які роботи.
На 26 тижні вагітності з СІЗО вагітну забрала швидка. У вересні у старшого сина був день народження, жінка через це хвилювалася, що не була поруч, не повела хлопчика в перший клас. Тож у неї піднялася температура і почалися передчасні перейми.
Коли привези до лікарні, виявилося, що це відділення для хворих на ковід. Згодом, коли вагітній зробили тест, їй теж підтвердили ковід. Лікувати Оксану почали тільки за два тижні. Зокрема тут її супроводжувала охорона, і навіть до туалету довелось ходити під дулом автомата.
Паралельно у соцмережах люди писали про Паршину. Це дуже допомогло, тому її відпустили під підписку про невиїзд, заборонили покидати межі донецької квартири, за винятком відвідування лікарні.
«Якось я відчула, що з дитиною щось не так, поїхала зробити УЗД. Весь час, щойно я полишала свій будинок, за мною стежили. Лікарі сказали, що у дитини внутрішньоутробна гіпоксія, мені потрібно більше часу проводити на свіжому повітрі. Після цього мені трохи пом’якшили умови утримання, дозволили гуляти на прибудинковій території».
В грудні 2021 року жінка народила здорового сина Леоніда. Заради немовляти робила все, аби її звільнили, навіть зверталась до так званої уповноваженої з прав людини «днр» дар'ї морозової з проханням внести її в список на обмін. Однак все було марно.
Після так званих «судів» жінці винесли «вирок» — 10 років позбавлення волі з відтермінуванням 14 років, допоки її син не досягне 14-річного віку.
Донецьк покидати не можна було. Жінці пропонували, аби її чоловік разом зі старшим сином переїхали до Донецька, але цей варіант Оксана навіть не розглядала.
В соцмережах Паршиній порадили написати лист про помилування. На щастя, це спрацювало, однак це зайняло три місяці, треба було чекати копію документа про помилування, без якої вона не могла виїхати з Донецька.
15 грудня 2022 року Оксана Паршина виїхала на вільну від рашистів територію України.
Оксана разом з дітьми. Фото з особистого архіву
Андрій Яковлєв, адвокат, який займається справою жінки, коментує, що вирок Оксані було ухвалено судом, що створений у порушення законів і звичаїв війни. Обвинувачена була позбавлена права на справедливий і звичайний суд, що є серйозним порушенням Женевських конвенцій та становить воєнний злочин.
«До того ж пані Оксана була вагітною і мала неповнолітнього сина. Тому застосоване щодо неї позбавлення свободи, поєднане з нелюдським поводженням, яке за інтенсивністю можна прирівняти до катування, позбавлення права на зв’язок із зовнішнім світом, права на справедливий суд, свідчить про те, що Оксана Паршина є жертвою воєнного злочину».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!