У Мирнограді на Донеччині з 2015 року активно відроджували традиції українського Різдва, і цей рух був одним з найяскравіших прикладів у регіоні.
Сьогодні від Мирнограда Донецької області до лінії фронту приблизно 4 км. Російські окупанти з безглуздими теоріями щодо нібито свого права на територію руйнують все на своєму шляху, вбиваючи громадян України. Але типове для Донеччини місто, де здебільшого жили родини шахтарів, не чекало цього і завдяки місцевій молоді з 2015 року було активно залучене до відродження українських традицій, про які тут пам’ятали.
Історія відродження українського Різдва у Мирнограді почалася з місцевої молоді, яка була об'єднана «Патріотичним рухом Донбасу». Сьогодні частина цих активістів захищає країну у лавах ЗСУ, інші волонтерять та підтримують захисників, повідомляє «Вчасно».
«Ми хотіли виділити Донецьку область — показати, що ми ідентичні до України, як і всі інші області країни, — згадує ініціатор ідеї відродження традицій Різдва Руслан Кандибко. — Я ріс у селі Маленька Миколаївка, яка поряд з Мирноградом. І там завжди були ці українські народні традиції, я пам’ятаю це ще з дитинства».
Ідею відродження українських традицій підтримали інші активісти. Серед них був Дмитро Лисенко з Покровська, який разом з Русланом став співавтором сценарію дійства та допомагав всім шукати костюми для персонажів.
«Він такий веселий був, целеспрямований. Він завжди генерував творчі ідеї, пропонував щось нове», — розповідає про Дмитра Євгенія Гусак. Дівчина згадує, що всі були у захваті від ідеї, збиралися та разом розподіляли ролі, створювали костюми. За кілька років вона встигла побувати у ролі Мавки, циганки та інших персонажів. Взагалі цей творчий рух дуже всіх надихав.
«Нас об'єднувала любов до України, ми не хотіли іншої культури», — каже Євгенія Гусак.
Різдвяний вертеп Мирноградської молоді / фото з архіву учасників дійства
Все робили виключно за свої кошти: створювали образи, костюми, реквізит, наймали транспорт. Але коли про ініціативу молоді дізналися підприємці Мирнограда, вони підтримали її. Взагалі у суспільстві супротиву не було, навпаки.
«Нас всюди зустрічали добре. У моєму селі жила вчителька української мови Любов Григорівна, яка працювала у Мирнограді. Коли ми до неї у родину приїхали, то жінки плакали від емоцій, а діти були у захваті від персонажів та файних костюмів», — згадує Руслан Кандибко.
З кожним роком все більше людей залучалися до участі у Різдвяному вертепі, учасники якого отримували все більше запрошень. І зацікавленість це викликало не лише у патріотично налаштованих мешканців міста, а навіть у тих, хто в дитинстві подібного не бачив.
«До нас на вулиці підходили і просили сфотографуватися. Всім було цікаво. А потім до мене приходили клієнтки і казали: „А у мене є з тобою фото різдвяне, коли ми ще не були знайомі“. Це все об'єднувало людей і викликало зацікавленість в українських традиціях», — розповідає Анастасія Петрова.
Дівчата з Різдвяного вертепу/ фото з архіву Анастасії Петрової (зліва)
Всі гроші, які молодь колядувала, спрямовували на допомогу військовим та добровольцям «Правого сектору».
Мирноградський вертеп приїздив і до військового шпиталю у Покровськ, чим дуже дивував хлопців з заходу України. Вони фотографувалися з різдвяними персонажами, знімали відео та надсилали світлини рідним зі словами: «Ось дивіться, що тут на Донеччині відбувається насправді, а не те, що показує пропаганда».
Молодь руйнувала міф про те, що на Сході живуть лише «ждуни» або сепаратисти, та створювала інше сприйняття Донеччини.
Різдвяний вертеп Мирноградської молоді з друзями/ фото з архіву учасників дійства
Різдвяний вертеп Мирноградської молоді з друзями/ фото з архіву учасників дійства
«Зміни залежать від маленької кількості людей — маленька активна меншість завжди рухає історію, — каже учасник вертепу Роман Петров. — Була у нас як раз така меншість і ми це робили, безкоштовно на ініціативі. Нам на заміну мали б прийти інші люди. Якби було більше часу і частина патріотів залишалася б у місті, зміни були б значно більшими».
Різдвяні традиції відновлювалися у Мирнограді протягом кільков років поспіль. З часом активісти чули вже як і місцеві школярі почали колядувати та відроджувати звичаї пращурів.
Але все зупинило повномасштабне вторгнення рф в Україну у 2022 році. Не лише змінилася ситуація у Мирнограді, змінилися і долі активістів.
Дмитро Лисенко — один з ініціаторів відродження українських традицій на Донеччині, загинув у 2024 -му році під час виконання бойового завдання у рідній області.
Дмитро Лисенко, активіст з Покровська, учасник мирноградського Різдвяного вертепу/ фото з архіву Дмитра
Роман Петров продовжує служити у лавах ЗСУ у підрозділі «Нахтіґаль». Також захищають Україну ще кілька активних учасників Різдвяного вертепу з Мирнограда, зокрема Євген Бражко, Дмитро Кащеєв, Сергій Бесараб.
Руслан Кандибко з 2022 року був у лавах територіальної оборони, наразі він демобілізувався та не припиняє допомогати своїм побратимам. Його рідне село Маленька Миколаївка під Мирноградом, де він з дитинства чув українські різдвяні колядки, зруйноване та окуповане росіянами.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!