Оптоволокно лоскоче ноги, за машинами женуться FPV: життя у Краматорську, який росіяни вбивають авіацією
РепортажіСьогодні посеред дня центр прифронтового Краматорська на Донеччині моторошно пустує. Поодинокі пішоходи високо піднімають ноги, щоб переступити колючий дріт чи «зуби дракона», обтягнені путанкою. За кілька метрів нестерпно хочеться почухати ногу — оптоволокно лоскоче та натирає кісточку на нозі.
Там, де сітка не прикриває Краматорськ, під ногами лежать котушки з-під оптоволокна й рештки збитих FPV. Дивитися під ноги треба постійно: оптоволокно здатне порізати ногу, якщо намотається чи натягнеться. Ще її можна підвернути у нових ямах від скидів, якими окупанти закидають Краматорськ, і у вирвах від прильотів камікадзе. Зламати ноги можна, біжучи й від пікіруючого дрона. Тож варіантів самоушкодитись у місті достатньо. Журналісти «Вчасно» бачили, як у Краматорську живуть люди, які досі не ухвалили рішення евакуюватися з-під бомб.
Лише упродовж тижня, який краматорці назвали «в цілому спокійним», окупанти обстріляли місто понад сотнею дронів, щонайменше двома КАБами та артилерією. На сьогодні сіра зона підповзла менш як на 9 кілометрів з боку Малинівки й Васютинського, достатньої відстані для «відмежування» від окупантів немає. Щодня росіяни влаштовують обстріли табунами дронів, від яких потерпає цивільне населення.
У Краматорську вже не відновлюють пошкоджені будівлі: бізнес виїжджає, люди просто забивають вікна дерев’яними плитами
Щодня у місті все більше вікон, які не будуть засклені: люди не вірять, що по них не прилетить знову
Краматорськ, Донецька область
Краматорськ, Донецька область
«Навіть перекурити надворі страшно»
Вулицями люди практично не ходять: посеред дня, йдучи вулицею Дружби чи Краматорським бульваром, ледь можна нарахувати десяток перехожих. Увечері ситуація ще критичніша: перехожі скоріше імітують перебігаючих, оскільки над головою постійно кружляють ворожі дрони. На жаль, зависання FPV — не спостереження, а пошук цілі. І якщо не помітять «заманливий» автомобіль, влучання буде по людях.
«Оце дзижчить не просто так. Літають, тварі… Шукають. От побачите: зараз десь гепне. Чи машина, чи будинок. Я живу, я це знаю», — розповідає Валентина, продавчиня одного з магазинів біля центральної площі Краматорська.
Жінка виходить на перекур лише під піддашок. Якщо відійти далі, над головою не буде укриттів у вигляді дерев чи мінімального перекриття. А «світитися» під дронами страшно. Коли проходимо повз неї, вона попереджає: прогулянки неспішним кроком по Краматорську — самогубчі.
«Тут відразу видно, хто не місцевий. От вони ходять повільно, заглядають, щось шукають. Хто тут живе — ні: все швидко, бігом. Забігли в магазин, скупилися, що треба. Ніхто не ходить довго між рядами. Є список, пройшлися по ньому — і вискочили, бо по магазинах прилітає. Одяг взагалі мало хто купує, хіба що десь далі. Або замовляє в інтернеті. Якщо затримаєшся на місці, може так гупнуть, що не очуняєш», — застерігає Валентина.
Наслідки російської дронової атаки на один з найбільших супермаркетів Краматорська
У магазині не лишилося вцілілих вікон та даху. Вибухова хвиля пошкодила полиці з товаром, особливо у скляній тарі
Сама жінка, працюючи в магазині, в інші майже не заходить. Каже, що робота розташована у районі, де вже страшнувато, але треба працювати, щоб оплачувати квартиру. Сама вона з Костянтинівки, евакуювалася у 2024 році. Відтоді вже кілька разів думала про те, щоб виїхати кудись подалі - наприкінці осені 2025 року, коли була незрозуміла ситуація з опалювальним сезоном і світлом, і тепер — коли жити під КАБами й дронами стає нестерпно.
«Всі виїдуть, нікуди не дінуться. І я виїду. Просто поки що терплю, але якщо десь поруч (прилетить — ред.), то вискочу звідси аж бігом. Але гроші заробляти треба, тому ще тут», — пояснює продавчиня, докурюючи сигарету.
Недопалок з рук Валентини летить в урну. Прощаючись, жінка каже про неочевидну перевагу спустілих вулиць особисто для її магазину: «Раніше кожного дня тут лежали й упаковки чіпсів, і бички, і всякий хлам. Не доносили два метри (до смітника — ред.). А тепер — чистота, люди майже не ходять».
Увесь Краматорськ затягнутий сітками. Однак вони не здатні врятувати від кількох дронів, тим паче не врятують від найменшої авіабомби чи артилерії рф.
Птахів розривають прильоти по будинках: майже в кожному дворі - трупи пернатих
Постійні вибухи щодня вбивають і геть незахищених мешканців Краматорська — птахів і тварин. Частина переселенців, евакуюючись зі сходу, залишає хвостатих безпритульними. Поки що проблему намагаються контролювати зоозахисники й волонтери, які з останніх сил намагаються знайти прихисток чи перетримку тваринам, пролікувати й знайти їм родини. Проте місць для донбаських тварин не лишилося уже в усій Україні: притулки переповнені, тож тисячі котів і собак лишаються на вулиці проводжати голодними й знесиленими очима людей. І все ще шукають серед них рідних людей, які за ними повернуться.
Зооволонтерка та засновниця «12 Вартових» Лала Тарапакіна каже, що останній рік усі сили спрямовують на те, щоб евакуювати не лише тварин, а сім'ї разом з тваринами. Інколи легше знайти пустий будинок для родини, аби та забрала в евакуацію своїх тварин, аніж «розпихати» їх у притулки.
«Коли ми отримуємо заявку „заберіть в який-небудь притулок, ми виїжджаємо“, ми відчуваємо живе людське роздратування, бажання відповісти єдину щиру правду: „забудьте, місця в хороших притулках закінчилися ще 10 тисяч собак тому“, і покласти слухавку. Інколи так і робимо або говоримо, що ми евакуація, і нам потрібно знати зворотню адресу. Але 50% заявок „заберіть собаку в який-небудь притулок“ ми стараємося перетворити на пошук житла для родини та тварин. Це обережні довгі розмови, приклади. Люди, що дають заявку — знаходяться в стані глибокої тривожності, паніки, стресу, і часто „вигрібають“ наслідки своїх рішень набагато пізніше. Коли починаєш розмовляти з ними та дізнаватися їхні історії, виявляється — що це такі самі емпатичні люди, як ми», — зауважує волонтерка.
Коли ж людям пояснюють, що їхні тварини житимуть зачинені у клітках і матимуть хіба що один квадратний метр, аби тільки встати на лапи й лягти — прислухаються й обдзвонюють рідних чи друзів з проханням забрати тварин до себе. Однак нерідко волонтери отримують безнадійні заявки з проханням забрати безпритульних тварин, яких люди підгодовували роками — тих, кого раніше вже покинули.
«У цих випадках фізично боляче відмовляти. Але ми можемо запропонувати тільки знайти житло та переселити всіх. Бо місць, де можна одночасно розмістити несоціальних великих вуличних собак кількістю 8−10−20−30, у країні не лишилося», — каже Лала Тарапакіна.
Вулиці Краматорська, окрім пухнастих покинутих хвостатих, теж не можуть приховати наслідки війни. Трупи пернатих розкидані обабіч доріг, однак якщо обійти 5−10 дворів — можна нарахувати понад сотню голубів, життя яких обірвалося через гучні вибухи чи прильоти дронів з авіабомбами.
«Їх як оглушить, то вони в скло врізаються, падають на землю прямо. Отак прилетів КАБ, у мене вікно вибило. А потім бачу, що зверху голуби просто падають. І на асфальт… Бідненькі, вони теж вмирають, і нічого не зробиш», — пояснює пенсіонерка Галина, яка дбає про свою невеличку клумбу біля будинку, де живе.
Треба приноровитися, щоб жити «нормально»
Попри те, що кожні кілька хвилин у Краматорську чутно вибухи неподалік, вулицями досі ходять батьки з маленькими дітьми. Частина з них у колясці, нерозуміюче вдивляється в небо, де гудить дрон. Зустріти на вулиці дітей можна нечасто, більшість — все ж підлітки. Однак насправді дітей у місті вистачає, каже краматорець Костянтин.
«Це так здається, наче їх небагато. Звісно, не так, як було зимою. Але ще кілька тижнів тому компанія підлітків сиділа на площі зграйкою — слухали музику, каталися на скейтах. Потім поряд прилетіло, вони кудись в інше місце перейшли. Але що діти тут досі роблять? Не розумію їхніх батьків», — каже чоловік.
Слід зауважити, що станом на сьогодні примусовій евакуації з Краматорської громади підлягають 525 дітей. Поки що ця зона зачіпає лише околиці міста й найбільш ризиковий район. Відповідно, поліція Донеччини вже розпочинає підготовку та саму евакуацію родин із неповнолітніми.
Дитинство в місті справді набуло вигляду виживання: у навушниках не можна ані спати, ані просто пройтися вулицею. Довіра слуху — одна з запорук виживання: коли чути звук дрона — треба ховатися. З увімкненою музикою ризик стати пораненим чи вбитим збільшується в рази. Щоправда, помітити на вулиці людей у навушниках теж малоймовірно.
Дістатися з одного кінця міста до ринку, магазину чи роботи щодень важче: автобуси вимушені змінювати маршрути, оскільки деякі вулиці заблоковані уламками після прильотів, подекуди на крайніх вулицях міста засідки влаштовують ворожі «ждуни», які підбивають і машини, й автобуси.
У центрі Краматорська не поодинокі вирви від касетних снарядів, якими окупанти закидають місто.
Окупанти спалюють і обстрілюють людей тими ж дронами, якими закидають Краматорськ «мирними» пропагандистськими листівками з закликом заколоту.
На цьому «незручності» цивілізованого сучасного світу не закінчуються. З кожним тижнем, від початку весни 2026 року, в Краматорську гіршає ситуація з водопостачанням та електроенергією. Останніми тижнями світло вимикають на три-чотири доби, щоразу орієнтовно на добу. Обірвані дроти також доводиться лагодити мінімальними силами, оскільки на команди ремонтників дрони полюють так само як і на працівників ДСНС чи поліції.
Щобільше, на сьогодні дрони вже вільно літають дворами Краматорська й у дворах шукають автомобілі, які спалять. За ніч таких може бути 10−15, в особливо активні періоди — до 30 автівок за добу. Рятувальники на такі прильоти здебільшого не їдуть — надто великий ризик, що вони стануть наступними підбитими цілями у списку російських операторів.
«Вночі машину паркую біля дому й щоразу сумніваюся, чи буде на чому доїхати вранці на роботу», — додає Костянтин.
Маруся Звіробій, яка живе у Краматорську, ділиться спостереженнями: якщо вночі машина й рухається, то вона гарантовано «обварена» і, як правило, за нею вже женеться FPV.
«На ранок небезпека в ждунах. Частина дронів, що залетіли з ночі, сидить чекає свою вранішню жертву», — попереджає військова.
Удари по мирних людях та цивільній інфраструктурі відбуваються щодня — подекуди до десяти разів за кілька годин.
Повільно їхати по Краматорську вже небезпечно.
З водою ситуація, на думку пенсіонерки Галини, жахлива: упродовж останніх двох тижнів вода в кранах була лише 4 доби. У решту днів була засуха: в усіх центральних районах не було води, в магазинах її розбирали повністю. Доводилося ходити за два кілометри від дому, оскільки там ще були залишки питної води.
«Це вже таке коїться, що не знаю, як далі. Ні рук помити, ні попити. А що далі буде? Гірше ж буде? Бо здається, що вже немає куди гірше», — бідкається жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Краматорськ залишився без води через аварію в електромережах
Крім того, упродовж останнього тижня переважна частина найбільш популярних закладів міста (а також тих, які забезпечували життя у ньому) оголосили про закриття через безпекову ситуацію. Відтак у місті вже зачинені «Духовка», «Львівські круасани», мережа «Франсуа», кілька відділень «Укрпошти», станція переливання крові. До закриття донецького шоуруму «Забой» — лічені дні.
Деякі заклади працюють ситуативно — реагуючи на те, який тип загрози для Краматорська.
«Страшно, що може заблокувати тут, чи що вб'є. Тому якщо летить щось велике, типу „Молнії“ або ракети, або є попередження про „касети“, ми зачиняємося і біжимо в укриття. Якщо не встигаємо, то падаємо на підлогу. Минулого тижня так довелося робити, бо прилетів дрон, перебило вікна… Люди теж постраждали, багато», — каже працівниця кав’ярні, яка поки що працює в центрі міста.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Краматорську припиняють роботу чотири відділення «Укрпошти»
Кав’ярні в Краматорську змушені зачинятися під час загрози КАБів, оскільки вибухові хвилі забрали не одне життя та здоров’я тих, хто вирішив, що їм у приміщенні нічого не загрожує.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!