«Перша впала дружина, а потім я. Зверху нас засипало бетоном»: спогади актора маріупольського драмтеатру про перші хвилини після вибуху

Вбивство людей у Маріупольському драматичному театрі - це один із найжорсткіших злочинів росіян. 16 березня окупанти скинули бомбу на будівлю, де переховувалося понад 1000 людей. Той день ніколи не забуде актор драмтеатру Сергій Забогонський. Він із дружиною та донькою переховувалися там від обстрілів, розповів він у проєкті «Маріуполь. Зруйнована мрія».

«Дружина в цей день відвела мене поговорити. Ми пішли у 24-ту кімнату, де електроцех, який знаходиться на сцені. Він огороджений міцними стінами. Вона повідомила мене, що збирається виїжджати з Поліною. В цей момент я почув гучний вибух. Ракета влучила прямо в центр драматичного театру», — пригадує актор.

Чоловік не відразу зрозумів, що відбувається. Він побачив як у спину дружини летять металеві пожежні двері. Такі ж самі летіли й у бік Сергія.

«Перша впала дружина, а потім я. Зверху нас засипало бетоном, — каже Сергій. — „Женя, ти жива?“ — я одразу закричав. Швидко відкинув двері і ми з дружиною побігти до доньки у бомбосховище. Хотіли через сцену, але там ні її, ні даху не було. Люди кричали, було багато пилюки, очі засипало піском. Я пішов через вулицю, повз польову кухню. Там кричали „Допоможіть“. Я почав розгрібати завали, кричав хлопцям, які стояли неподалік, аби вони рятували людей. У підвалі я знайшов доньку, з нею було все добре, але обличчя побіліло, і текла кров».

За даними видання Associated Press з посиланням на проведений аналіз, від авіаудару загинули близько 600 осіб. Слово «Дети», яке написали великими літерами біля будівлі, не зупинило росіян.

Вбивцю маріупольців вже встановлено. Накази про бомбардування Драмтеатру, Пологового будинку та Дитячої лікарні віддавав 41-річний Атрощенко Сергій Валерійович родом із м Овруча, Житомирської області, який переїхав до росії.