Через війну в Україні тисячі людей із прифронтових територій опинилися у складному становищі: часто їм нікуди податися, навіть коли лінія фронту майже поруч. Обіцянки держави про безкоштовне розселення не завжди працюють — місць для всіх просто не вистачає.
Через брак місць на розселення, ВПО вимушено живуть у транзитних центрах/ Фото: libkos
Фотографи Костянтин та Влада Ліберові у своєму фоторепортажі показали реалії життя переселенців. Вони працювали з волонтерами евакуації та в транзитному центрі, куди привозять біженців для тимчасового розміщення та реєстрації перед подальшим відправленням.
«Ми звикли дивуватись та навіть засуджувати, що люди до останнього чіпляються за матеріальне, відмовляючись виїжджати з небезпечних зон. Наражаючи волонтерів та групи евакуації на все більшу небезпеку щодня. Все так. Але спробуймо поставити себе на місце цих людей», — зазначають Ліберови.
За їхніми спостереженнями, більшості переселенців нема куди йти. Це літні або економічно вразливі люди, які мають обмежені ресурси. Вони часто залишаються у своїх рідних домівках, бо там відчувають хоч ілюзію безпеки під власним дахом, а держава не завжди може запропонувати їм комфортне проживання у безпечних регіонах.
Ліберови працювали з волонтерами евакуації та в транзитному центрі, куди привозять усіх біженців. Перші забирають людей із червоних зон, другі — приймають на певний час, реєструють перед подальшим переселенням. Проте саме питання того, куди йти далі, залишається головним.«В них немає родичів, немає грошей, щоб орендувати житло чи взяти іпотеку по єОселя. Немає роботи. І ніхто на них особливо не чекає. Тому багато хто з біженців або лишаються в транзитному центрі, тобто в наметовому містечку, яке просто немає умов для довгого проживання — на невизначений строк, тим самим створюючи давку, або ж повертаються назад, під свист снарядів», — пишуть Ліберови.
Фоторепортаж Ліберових показує не лише фізичні умови життя ВПО, але й психологічну напругу, страх та відчай, з якими вони стикаються щодня, намагаючись вижити та зберегти хоч якусь стабільність.
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Окремо фотографи повідомили, що нині центр в Запоріжжі має можливість надати житло. Однак це приватна ініціатива, що існує не за кошти держави. Варіанти, які пропонує держава — також є, модульні містечка, наприклад, але попит сильно перевищує пропозицію.
«Чому за 4 роки повномасштабки, коли евакуація з прифронтових зон не зупинялась буквально ні на день — так і не було знайдено комплексного рішення для цих людей, ніхто немає відповіді, — додають фотографи. — Але факт лишається фактом. Проблема не в волонтерах, не в транзитних центрах, і точно не в людях, що там працюють, вони роблять все, що можуть. Проблема набагато глибша. І здається, що з її рішенням ми вже дуже сильно запізнились».
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Фото: libkos
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!