Від перших шахтарських страйків 1990-х і рекордного шовкового прапора у Донецьку до тисяч проукраїнських агіток над окупованими містами та багатосотенних автопробігів — День Незалежності на сході України завжди мав особливий характер.
Хода у вишиванках у Слов'янську/Фото: Слов'янська міська рада
На Донеччині День Незалежності України нерідко збігався з одним із найважливіших професійних свят регіону — Днем шахтаря, що певною мірою впливало на формат його відзначення. Оскільки 1990-ті роки на Донеччині минули під знаком тотальних невиплат заробітних плат і масштабних шахтарських страйків, святкові дні подекуди ставали приводом не лише для урочистостей, а й для проведення мітингів та акцій протесту.
Однак уже на початку 2000-х років активність шахтарського руху пішла на спад, а разом із цим почали змінюватися й акценти у відзначенні головного державного свята. Поступово зародилася традиція масштабних місцевих святкувань. У Донецьку, Маріуполі та Слов’янську до Дня Незалежності України організовували власні паради вишиванок, ярмарки українського ремесла та інші культурно-мистецькі заходи.
Традиційним для Донецька стало проведення етнонаціонального фестивалю «Коло друзів». Донеччани та запрошені гості готували й презентували традиційні страви української кухні, випічку та напої різних національностей, представники яких проживали на Донеччині. Зокрема, українців, греків Приазов’я, німців, білорусів, вірмен та представників інших національних спільнот.
У межах фестивалю також організовували експозиції декоративно-прикладного мистецтва, народних ремесел, предметів побуту та оберегів. Відвідувачі могли ознайомитися з культурними традиціями різних народів, які жили на Донеччині, взяти участь у майстер-класах та інших тематичних заходах.
Окремою частиною святкової програми були фольклорні виступи творчих колективів, майстер-класи та дефіле учасників у традиційних національних костюмах. Таким чином, відзначення Дня Незалежності на Донеччині поступово набувало не лише державницького, а й виразного культурного та етнічного характеру, відображаючи багатонаціональність регіону.
У 2007 році в Донецьку розгорнули найбільший на той час прапор України у світі/ Фото: ДонОДА
У 2007 році в Донецьку розгорнули найбільший на той час у світі прапор України площею 1350 кв. м (30×45 метрів) та вагою понад 120 кг. Його вручну пошила 85-річна донеччанка Марія Бєляєва — на виготовлення прапора вона витратила три дні та використала 30 рулонів шовку. Прапор увійшов до Книги рекордів Гіннеса, після чого вирушив у турне містами України.
Крім того, щороку 24 серпня центральні вулиці Донецька ставали пішохідними. На них облаштовували містечка майстрів, проводили виставки народних промислів, організовували козацькі кулеші та інші тематичні заходи. Увечері святкову програму продовжували концерти, які завершувалися феєрверками над площею Леніна.
Окреме місце у святкових заходах посідали вишиванки. У Донецьку офіційно зафіксували рекорд України за наймасовішою кількістю людей у вишиванках, які зібралися на одній локації в зоні проведення ООС.
Головною подією відзначення Дня Незалежності України, Дня міста Донецька та Дня шахтаря став щорічний фестиваль «Троянди Донеччини». У його межах проходили спортивні забіги, виставки квітів, ярмарки та концерти, які проводили в парку імені Щербакова.
У середині 2000-х років дедалі більшої популярності серед молоді набули автомобільні та велосипедні пробіги, які також ставали частиною святкової програми до Дня Незалежності та інших міських свят. Такі заходи збирали учасників не лише з Донецька, а й з інших міст регіону та поступово стали одним із помітних елементів святкувань.
Презентація Рушника єднання до Дня Незалежності України у Донецьку, 2011 рік
У серпні 2011 року з нагоди 20-ї річниці Незалежності України в Донецьку відбувся фінальний етап масштабної акції зі створення «Рушника єднання» в межах всеукраїнського проєкту «Єдина Україна: Схід і Захід разом». Готове полотно урочисто презентували біля пам’ятника Тарасу Шевченку.
Рушник прикрашали вишитими маками, волошками, трояндами та соняшниками. Під час його створення використовували й кольори, характерні для Донецького регіону: чорний, червоний, блакитний та жовто-зелений. Кожен елемент орнаменту мав доповнювати загальну композицію та підкреслювати культурне різноманіття регіонів України.
Після презентації в Донецьку полотно вирушило в подорож усіма регіонами України. У кожному з них місцеві майстри долучалися до акції та доповнювали рушник власними орнаментами, створюючи спільне полотно, у якому поєднувалися традиції різних частин країни.
У результаті довжина унікального вишитого полотна склала 8,5 метра, а ширина — 60 сантиметрів. Рушник став символом єдності українських регіонів та спільної культурної традиції.
У 2016 році, уже після окупації Донецька, у місті відбулася масштабна акція з поширення проукраїнських агітаційних матеріалів. Про неї розповідав військовослужбовець Юрій Бірюков. За його словами, до організації акції були залучені «дуже спеціальні люди» з оборонної сфери.
У результаті операції за допомогою дронів до окупованих міст доставили близько 10 тисяч агітаційних листівок, флаєрів та українських прапорів. Частину матеріалів клеїли у під'їздах та громадських місцях, частину роздавали людям у руки. Проукраїнські агітаційні матеріали поширювали не лише в Донецьку, а й у Луганську, Докучаєвську, Чистяковому та Шахтарську.
«Сепарів почав корижити вже до 11 ранку. У Донецьку почали масово обшукувати машини і гальмувати всіх „підозрілих“. Але ті, хто це все робив, спокійно зайшли, спокійно зробили роботу, спокійно вийшли. Цього разу вони просто поширили наочну агітацію», — пригадував військовий.
У 2018 році у Волновасі офіційно зафіксували рекорд України за наймасовішою кількістю людей у вишиванках, які зібралися на одній локації в зоні проведення ООС. Масовий захід став одним із проявів продовження українських культурних традицій на вільній території Донеччини.
А в Краматорську, у Саду Бернацького, традиційно проводили фестиваль «Барви успіху». Участь у ньому брали представники громад з усієї області, які презентували культурні традиції та змагалися у приготуванні національних страв різних народів Донеччини. Фестиваль поєднував кулінарні традиції, народну творчість та можливість представити особливості різних громад регіону.
У 2020 році на Донеччині відбувся один із наймасштабніших автопробігів до Дня Незалежності України. Його організували редакція «Вчасно», активісти та Сили оборони. Подібні автопробіги стали традиційними для регіону ще з 2014 року, однак того року масштаб заходу виявився особливо значним.
На початку пробігу колона налічувала близько 65 автомобілів. Уже під час руху до неї приєднувалися нові учасники, і зрештою кількість машин зросла до кількох сотень. Долучитися до автопробігу міг кожен охочий автомобіліст.
«Маршрут пролягає через Покровськ, Мирноград, Селидове, Українськ, Новогродівку. Також заїдемо до Карлівки, щоб вшанувати пам’ять загиблих хлопців, а потім прямуємо до Первомайського, там буде невеликий мітинг, панахида за загиблими хлопцями. Назад їдемо тим самим маршрутом до Покровська. Майже на кожній машині по одному чи два прапори. Вирує атмосфера єднання та непередавані емоції свободи. Ми їдемо й відчуваємо, що ми всі єдині, ми всі тут з однією метою — будувати незалежну Україну», — розповідала журналістка «Вчасно» Ольга Кирилова.
У 2021 році в Сєвєродонецьку фінішували учасники Всеукраїнського надмарафонського пробігу «Схід і Захід разом», присвяченого 30-й річниці Незалежності України. Забіг тривав 26 днів, а його загальна протяжність становила 1388 км. Маршрут пролягав від Львова до Сєвєродонецька та охопив 10 областей України: Львівську, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Черкаську, Кіровоградську, Запорізьку, Дніпропетровську та Донецьку, після чого завершився на Луганщині.
Крім того, до Дня Незалежності України на площі Перемоги у Сєвєродонецьку виступив Луганський обласний козачий кінний театр «Козацька Січ». Для містян та гостей міста підготували показову програму за участю вершників, яка стала однією з частин святкових заходів до 30-ї річниці Незалежності України.
У Краматорську кульмінацією святкування Дня Незалежності України стала масштабна розважальна програма, яка завершилася дискотекою за участю DJ, а також пінним і лазерним шоу. Для глядачів підготували різноманітну програму за участю балерин та роботів 3D, а святкові заходи були розраховані на відвідувачів різного віку.
Окремою частиною святкувань став сімейний фестиваль «Барви успіху», який відвідали близько 10 тисяч краматорців та гостей міста. Фестиваль став одним із найбільш масових заходів у межах святкової програми та об'єднав мешканців міста напередодні й у день відзначення 30-ї річниці Незалежності України.
З 2014 року російські окупанти полювали на українців на сході, коли ті святкували «неугодний» для загарбників День Незалежності або просто боролися за своє право жити у вільній Україні. Зокрема, у 2014 році цей день супроводжувався вторгненням батальйонно-тактичних груп зс рф через державний кордон України. 24 серпня фактично стало початком Іловайської трагедії. Того дня окупанти масовано обстрілювали з мінометів та артилерії Амвросіївку, Кутейникове, Старобешеве, Новоазовськ та Іловайськ.
Наступного року, 24 серпня, по всій лінії розмежування зафіксували понад 80 обстрілів. Окупанти застосовували важку артилерію та міномети по Мар'їнці, Красногорівці, Авдіївці, Широкиному, Сопиному та Станиці Луганській. Під Мар'їнкою загинув боєць ЗСУ Микола Янюк.
У 2016 році внаслідок російських обстрілів цього дня загинули троє українських військовослужбовців, ще десятки були поранені. Окупанти рясно накривали позиції українських захисників артилерією калібрів 122 та 152 мм, продовжуючи порушувати домовленості про припинення вогню.
У 2017 році, 24 серпня, російські окупаційні сили обстрілювали шахту «Бутівка», Авдіївку, Зайцеве та Кримське. У 2018 році під ворожий вогонь потрапили селище Врубівка та місцева школа. Через обстріли довелося призупинити роботу контрольного пункту в'їзду-виїзду «Майорськ». У 2019 році окупанти 13 разів порушили «режим тиші».
У 2020 році День Незалежності російські бойовики знову перетворили на привід для провокацій. Українських захисників цього дня обстрілювали зі стрілецької зброї.
З початком повномасштабного вторгнення росія продовжила обстрілювати українські міста та села саме у святкові дні, не шкодуючи ані боєприпасів, ані дронів. У 2022 році було зафіксовано понад 20 обстрілів населених пунктів Донеччини. Під вогнем опинилися, зокрема, Бахмут, Авдіївка, Слов’янськ, Краматорськ, Торецьк та Соледар. Унаслідок цих атак загинули щонайменше троє цивільних.
У 2023 році російські війська завдали масованих артилерійських та авіаційних ударів по понад 40 населених пунктах Донеччини.
24 серпня 2024 року російські окупанти завдали ракетного удару по готелю «Сапфір» у Краматорську, застосувавши ракету «Іскандер-М». Унаслідок атаки загинув радник із безпеки агентства Reuters Раян Еванс. Ще шестеро людей дістали поранення, серед них — іноземні журналісти, які перебували в готелі.
Того ж дня російські війська завдали артилерійського удару по житлових кварталах Костянтинівки. Унаслідок обстрілу загинули п’ятеро цивільних, серед них — бойова медикиня. Ще шестеро людей зазнали поранень.
У 2025 році в День Незалежності російські окупанти знову масовано атакували Донеччину. Область накривали керованими авіаційними бомбами, артилерійськими ударами та дроновими атаками. Під російським вогнем опинилися населені пункти на Покровському, Торецькому, Часовоярському та Краматорському напрямках.
Внаслідок атак загинули цивільні мешканці Донеччини. Водночас точна кількість жертв російських ударів за цей день наразі залишається невідомою.
День, який для українців є символом свободи, незалежності та боротьби за власну державу, для російських окупантів вкотре став приводом для терору мирного населення та ударів по українських захисниках.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!