«Після двох-трьох прильотів починається черга на евакуацію»: як волонтери вивозять маломобільних донеччан

Від початку війни на Донеччині вже 10 років гуманітарна місія «Проліска» є рятівним екіпажем для маломобільних донеччан та луганчан. Волонтерські хаби, розташовані на сході, вивезли тисячі людей, які вчасно ухвалили рішення евакуюватися з-під ракетних обстрілів росіян. Проте на сьогодні всі центри «Проліска» на прифронтовій території понівечені росіянами — ніби в помсту за врятованих людей. І лише один гуманітарний центр, який ще не окупований, з останніх сил та можливостей бореться за людей.

Журналісти «Вчасно» стали свідками однієї з евакуацій маломобільної мешканки Мирнограда спеціальним медичним транспортом, в якому бригада медиків може повернути людину до життя, навіть якщо та втрачає свідомість і зв’язок із реальністю через хворобу та біль від виїзду з рідних стін.

«По нас б’ють ракетами, вікна тріщать, я кричу»: Кого сьогодні вивозять з-під обстрілів волонтери

Після серії ракетних ударів росіян по Мирнограду Донецької області кілька днів поспіль, машина за машиною, волонтери вивозили донеччан. Дехто до цього морально готувався — збирав речі й чекав моменту, коли «настане той час». Проте для багатьох потреба виїхати з міста у реальному житті все одно стала важкою. І від того — ще більш травмуючою.

75-річна Катерина Олексіївна, яку евакуйовують із Мирнограда у Сумську область до родичів, має ампутацію ноги. Через це та свій вік жінка обмежена у рухах. І це, зізнається, страшенно її лякало, особливо коли ракетні обстріли ставалися щоночі.

«Я живу в Мирнограді вже 52 роки, переїхала сюди ще з чоловіком… Коли бахкали десь, ще з 2022 року не думала нікуди виїжджати. Бо тут же все!.. А коли ракета вже сюди, біля дому, прилетіла, то я ж і ночами перестала спати. У мене наче серце з грудей вискакує. І як ніч підходить — я вже чекаю, що почнуть обстрілювати. Бо ж кожну ніч б’ють, і б’ють, і б’ють по нас… Нещодавно вночі як вдарили поруч — то й вікна затріщали, я закричала», — пригадує пенсіонерка ніч, після якої нарешті погодилася на пропозицію доньки виїхати до родичів.

«Раніше думали, що воно все якось закінчиться. І поки не прилітало поруч — то ж можна було лишатися, бо близько нічого не падало. А вже коли обстріли почали зовсім близько, у сусідньому дворі чи центрі міста, посеред дня — то зрозуміли, що треба виїжджати», — каже Світлана, донька Катерини Олексіївни.

Про волонтерів «Проліска» Світлана дізналася від знайомих, які за допомогою цієї медичної евакуації також вивезли важко хвору людину. Жінка набрала волонтерів і вже через кілька днів за матусею приїхали медики на швидкій.

Перед поїздкою лікарі вивчили діагноз жінки, дізналися про стан здоров’я на день поїздки та провели заспокійливу бесіду. Люди бувають різні, тому важливо вміти знайти до кожного підхід — від цього залежить успіх евакуації.

Жінка зізнається: їхати, навіть рятуючи власне життя, боляче. Не тішить навіть те, що слідом за нею приїде й донька, а згодом з-за кордону повернуться внуки — коли буде орендоване житло в безпечному місті.

«Болісно їхати звідси. Це ж усе життя тут прожити, все нажити, збирати по копієчці, і зараз покинути», — зітхає Катерина Олексіївна.

Евакуація маломобільних людей — справа для сильних та міцних, тому медичний екіпаж складається з трьох чоловіків. З другого поверху жінку несуть на спеціальному стільці, а вже на вулиці перекладають її на ноші, якими доставляють до авто. Для евакуації Катерини Олексіївни медичний екіпаж приїхав з Києва.

«Інколи люди забували, що їдуть до власних дітей»

Для того, щоб вивозити важких пацієнтів, гуманітарна місія «Проліска» заключила договір з медичною організацією «Медвак», яка має сучасні авто та необхідне обладнання для лікарів, а також досвідчених медиків та водіїв. Завдяки цьому наразі людей евакуйовують у комфортних умовах.

Валерій Олексійович, працівник медичного евакуаційного авто, пояснює: часто під час евакуації доводиться втручатися та надавати допомогу пацієнтам.

«Хворі ж є і з гострим порушенням мозкового кровообігу, у деяких — порушення рухових функцій, серцевої діяльності, порушення емоційного стану тощо. Часто доводиться втручатися під час гіпертонічних кризів, щоб стабілізувати пацієнта», — каже чоловік.

Для того, щоб ці стани відслідковувати, усі вісім медичних автівок, які вивозять людей з прифронтових територій, професійно оснащені: є й медичні сумки, і прилади для контролю й моніторингу стану людини.

Таке авто приїхало і за мешканкою Мирнограда Катериною Олексіївною і це стало приємним здивуванням для неї та її доньки. Жінки дуже переживали про дорогу до Сумської області. Але коли побачили медичний мікроавтобус — заспокоїлися. Особливо заспокоїла їх турбота лікарів.

Медик Валерій Олексійович одразу підключає до Катерини Олексіївни апарат вимірювання тиску. Жінка тримається мужньо, показники нормальні, тому лікар заспокоюється, але на всякий випадок каже пацієнтці, що у нього є всі необхідні лікі.

«Бувало, що евакуйовували людей, які просто морально не готові були їхати з дому, і для них та поїздка була дуже важка. Тим паче люди, які їдуть з дому, по-різному себе почувають. Дехто боїться того, куди їде, дехто не може впізнати рідних, коли перебуває у стані інсульту. Буває, люди не пам’ятають, що їдуть до своїх дітей», — розповідає медик.

Валерій Олексійович пригадує: його найдовша «медична евакуація» відбувалася з Краматорська в Ужгород. Такі відстані зазвичай вимагають комфорту для всіх — і бригади медиків, і для пацієнтів. Тому в таких випадках «екстренка» робить зупинку в якомусь місті.

«Такий період вимагав певних санітарних умов, тому ми доїхали до Києва, там залишилися на ночівлю. Люди — дружина з паралізованим чоловіком — у комфорті поспали, поїли, помилися. І через шість годин ми поїхали далі», — пояснює лікар.

Завдяки піклуванню та під уважним поглядом Валерія Олексійовича мешканка Мирнограду Катерина Олексійвна спокійно доїхала до своїх родичів і наразі знаходиться у безпеці.

«Один з водіїв відмовився возити „важких“ донеччан після поїздки — навіть за потрійну оплату»: про проблемні евакуації «Проліски»

Волонтер «Проліски» Євгеній Ткачов, який займається евакуацією донеччан та луганчан з початку війни, пояснює: на сьогодні організація найчастіше вивозить маломобільних, вагітних, важкохворих і стареньких людей, які не можуть самостійно пересуватися. Частіше за все це лежачі люди, яким і сидіти доволі складно.

«Таких людей вивозити дуже дорого, складно. Зараз ми це робимо спеціалізованим медичним транспортом, але до того, як у нас з’явилася можливість медичної евакуації, фінансування було мале, транспорту не було. Вивозити людей доводилося буквально у кузові пікапа, на матрацах у бусиках. Десятками. Інколи ми раділи тільки тому, що просто доїхали куди треба, і що всі живі», — каже волонтер.

Євгеній Ткачов пригадує, як на початку вторгнення довелося евакуйовувати хоспіс з Часів Яру — тоді люди в автобусі їхали 27 годин замість 12. Більшість — лежачі, «важкі» пацієнти. Тоді волонтери ще не мали можливості залучити спеціальний транспорт та лікарів.

«Тоді наприкінці поїздки транспорт у такому стані був, що власник автобуса сказав більше ніколи до нього не звертатися з проханням перевозу людей — ні за подвійну, ні за потрійну оплату», — пригадує волонтер.

На сьогодні ж великої кількості людей на евакуацію майже не буває. Виключення — коли по відносно далекому від фронту місту, як Мирноград, прилітають ракети.

«Від кількості прильотів залежить, скільки ми отримаємо заявок на евакуацію. Буде один приліт — отримаємо 2−3 дзвінки з проханням вивезти людину. А якщо 2−3 прильоти — поїдуть і 5, і більше людей. Там інколи починається й черга. Але у нас все оперативно відбувається, тому надовго черги не затримуються», — каже Євгеній Ткачов.

Під час однієї з гуманітарних місій волонтери «Проліски» дивом не загинули від ворожого дрона. Тоді. пригадує Євгеній Ткачов, вони їздили у Часів Яр, який обстріляли росіяни. Місцевим привезли те, що могло врятувати їм життя: ковдри, матраци, сонячні батареї, постільну білизну, ліки тощо. І саме тоді волонтери стали ціллю окупантів.

«Ми ж люди знаючі, тому поїхали по туманній погода, маскувалися. І під час видачі людям з’явився з боку Бахмута російський дрон. Він, може, був на висоті метрів п’яти над землею — тобто оператор дрона бачив кожен мій прищик, не те що емблему й величезний напис, що ми — з благодійного фонду. І от дрон зробив коло, роздивився все… Я вже подумав, що обійдеться, що є совість у росіян… І тут він повертає назад — і прям у машину влітає! Багажник розлетівся — його тепер немає, скло розбило… На щастя, всі люди цілі. Але тільки тому, що я в якийсь момент перед появою дрона вирішив інакше запаркувати машину й від'їхати від людей. Бо від тієї вибухової хвилі й відірваних уламків машини ми б, може, й не загинули, але без ніг полишалися б точно. Якщо той акумулятивний снаряд танк пропікає, то нам би не пощастило», — пригадує Євгеній Ткачов.

Нюанси медичної евакуації: що слід знати, коли звертаєтесь з проханням про евакуацію?

Волонтер Євгеній Ткачов, волонтер гуманітарної місії «Проліска» пояснює: для людей, які потребують вивезення, вся ця процедура — безкоштовна, хоча за фактом — фінансово коштовна. Зокрема, в розрізі «медичної евакуації» — вартість поїздки на спецтранспорті до центру України з Донеччини коштувала б від 30 тисячі гривень.

«Якби вивіз маломобільних людей спецтранспортом замовляли не в межах гуманітарної місії, то поїздка могла б коштувати й тисячі доларів, і більше. Бо приїжджає санітарне авто, з супроводом бригади медичних фахівців, і везуть аж до пункту призначення», — пояснює чоловік.

Волонтери зауважують: «Проліска» не займається хоспісами та не розселяє людей по них. Тож мешканці прифронтових територій чи їхні рідні повинні на 90% самі узгодити момент, куди їх будуть евакуйовувати. Проте якщо ситуація безвихідна, то благодійники намагаються бодай чимось допомогти. Щонайменше — інформацією, де людей можуть прихистити.

«Є хоспіси, з якими ми співпрацюємо — надавали їм ще раніше гуманітарку чи іншу допомогу. Звісно, ми обмінюємося з ними інформацією: вони розповідають, що мають місце у своєму закладі, а ми — що маємо людей, які хочуть евакуюватися. І коли людей все влаштовує у варіанті заселення в те місце — ми відразу веземо туди людей», — каже Євгеній Ткачов.

На сьогодні найдовша медична евакуація, проведена волонтерами «Проліски» — це вивіз пацієнта з Краматорська в Ужгород, із зупинкою у Києві. Вона зайняла близько двох діб.