Захисник Маріуполя Дмитро Козацький до останнього боровся з побратимами проти окупантів. Перебуваючи останні дні на «Азовсталі», він відзняв найболючіший фоторепортаж, світлини якого облетіли весь світ.
"Світло переможе"/ Фото: Дмитро Козацький
Дмитро Козацький — один із захисників Маріуполя із позивним Орест. Саме його фотографії облетіли цілий світ, які змусити звернути увагу на ситуацію на заводі та почати діяти.
Орест разом з побратимами спочатку боронив Маріуполь від окупантів, а потім потрапив у російський полон. Там він провів 4 місяці, про полон, теракт в Оленівці й жорстокість росіян він розповів у інтерв'ю «Армія TV — Військове телебачення України».
«Після наказу президента ми вийшли з Азовсталі. Йшли вулицею Набережна у Маріуполі, і потім нас почали оглядати, — розповідає Дмитро про початок полону. — Там вже почалося жорстке ставлення. Коли нас завели в автобуси, я думав, що там Червоний Хрест дивитиметься, чи все буде ок. Але вони удавали, що нічого не бачать. Ми їхали з двома озброєними особами — представниками рф. І я був один азовець у цьому автобусі. І вже тоді я відчув особливий тиск у свій бік: моральний і не тільки».
Дмитро пригадує, що вони довго їхали в Оленівку. Потім його з побратимом розподілили зі спільного строю, вивели та відселили в інший барак.
«Ми вдвох були з „Азову“. Але у тому бараку були всі наші, тим більше мої близькі друзі. Я тоді був дуже щасливий, бо що б там не було, а поруч — мої друзі, мої побратими. Проте потім переважно азовців переселили в інший барак і вчинили теракт», — розповідає Дмитро.
Після цього його сприйняття полону змінилося. Проте полонений не втрачав надію повернутися додому, а ще він зрозумів, що головне — дожити до цього моменту.
«Раніше я думав, що хоча це і може затягнутися, але важливо дочекатися моменту виходу. А після теракту я зрозумів, що не головне — дочекатися, а головне — дожити до обміну. Це головна зміна, яка сталася у моїй свідомості», — пояснив Дмитро Козацький.
За його словами, у полоні російські військові звертають увагу на татуювання. Бо через це багато військовополонених страждали від рук окупантів.
«Я жодного татуювання не набив після полону і, напевно, вже не наб’ю. У мене на пальцях рук є татуювання — руни, а на ногах — українська символіка. Я радий був, що у мене були довгі штани й зайвий раз цього не було видно. Мені в цій ситуації дуже пощастило, бо я знаю багато людей, які дуже страждали у полоні через свої татуювання», — сказав Орест.
Коли було важко у полоні, каже Дмитро, то тримався за надію, що незабаром їх обміняють. Він знав, що за них бореться весь світ аби якнайшвидше повернути додому.
«Я був інтуїтивно впевнений, що за нас борються. Були моменти, коли надія „просідала“. Але я знав, що українці завжди борються за своїх людей, знав, що і за нас борються, — каже Дмитро. — У дуже критичний момент, коли був допит у донецькій прокуратурі, коли мене переводили з Оленівки в Донецький СІЗО, мені дали подзвонити мамі, і вона мені сказала дуже важливі речі. Вона сказала не хвилюватися, бо за нас бореться вся Україна, весь світ. Я це почув і мені стало легше».
Надія та віра Дмитра не підвели, через 4 місяці він повернувся з побратимами додому. Нині чоловік працює у Міністерстві оборони, фотографує та знімає відео. Зокрема постійно знімає всі акції, які відбуваються у Києві, з вимогами повернути військовополонених, з нагадуванням про їх повернення.
«Я вважаю це своїм обов’язком, тому що знаю, що за мене боролися, коли я був у полоні. Тепер я маю боротися за тих, хто зараз у полоні. Це для мене обов’язок. Кожна стаття у будь-якому ЗМІ про це — це добре, бо є нагадування. Це показує, що тема не забувається. І те, що кожного тижня люди виходять на такі акції доводить, що всі військовополонені є важливими і за кожного з них борються», — наголосив Дмитро Козацький.
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
«Азовсталь"/Фото: Дмитро Козацький
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!