Жителі північної частини Донеччини, які перші відчули, що таке «руський мір» ще 9 років тому, дуже швидко усвідомили «перспективи» російської окупації, а тому багато хто з них допомагав українській спецслужбі працювати над звільненням територій.
Євген Афонін/"Вчасно"
Першими, хто брав участь у звільненні Слов’янська 9 років тому були спецпризначенці СБУ «Альфа». Деякі співробітники СБУ залишались в окупації для того, щоб виконувати певні бойові завдання, сформувати рух опору та розуміти наміри ворога.
У 2014 році підполковник СБУ Євген Афонін російське вторгнення зустрів на службі у Слов’янську. З 11 на 12 квітня був відповідальним офіцером у Слов’янському міськвідділі СБУ. Вже тоді співробітники служби розуміли, що плануються певні дії ворога на території міста та готувалися до них.
Євген разом зі своїм колегою залишились на окупованій території, щоб виконувати певні завдання керівництва СБУ із встановлення роду та кількості військ, розташування блок постів та опорних пунктів окупантів, скупчення техніки. Також до завдань входили питання визначення планів окупантів щодо ведення бойових дій та їх ієрархії.
«Найважче було те, що тоді вже ми для себе усвідомили що почалась війна. Що це вже ті дії, які не можна трактувати, як якийсь внутрішній конфлікт, що на нашій території справжній ворог. Ворог, який прийшов з іншої країни, прийшов вбивати та окупувати наші міста.
Найважчим також було дивитись на деяких людей — мешканців Слов’янська та Краматорська, які підтримували бойовиків та піддалися пропаганді, які виконували певні вказівки російських найманців. Першими, хто почав прислужувати їм стали в основному маргінали, люди, які до цього потрапляли в поле зору тоді ще, міліції. Вони організувались у певні угрупування, прислужували терористам, стояли на блок постах, займались мародерством, шукали проукраїнських людей та тих, хто допомагав спецслужбам та ЗСУ".
За словами Афоніна, якщо хтось каже, що більшість людей підтримувала окупантів — це не так. Коли люди зрозуміли, які брудні методи ведення війни використовують російські найманці, сформувався дуже потужний рух опору з мешканців міст північної Донеччини.
Працівник СБУ зазначає, що багато людей передавали інформацію, яка дуже допомогла. І навіть вже після того, як терористи покинули ці міста багато людей надали свої дані та свідчення про тих, хто допомагав російським найманцям. Це дало змогу викривати колаборантів та посібників, відкривати щодо них кримінальні провадження та віддавати їх під суд.
«Окупантів підтримувала певна незначна кількість, але однозначно це була не більшість людей. Тому що більшість розуміла, що це загарбники, і шлях в нікуди — псевдореферендум, псевдоголосування, якісь не легітимізовані псевдокерівники. Всі нормальні люди розуміли, що це фарс. Але дуже страшний. Бо саме всі ці події стали відправною точкою для війни і загибелі людей».
13 квітня 2014 року пролилась перша кров. Це був співробітник «Альфи» Геннадій Біліченко. З 13 квітня спецпризначенцям стало зрозуміло — йде війна, гинуть люди, що бойовики не зупиняться ні перед чим і будуть виконувати вказівки своїх кремлівських кураторів.
«Окупантам все одно на життя мирного населення, на розвиток, про який вони розповідали — це все брехня, ми все це побачили і бачимо і дотепер».
«Я не можу відповісти на 100 відсотків, чому саме ці міста стали відправною точкою війни, але, по-перше, я вважаю, що це географічно вигідне розташування для того, щоб утримувати місто малої кількістю бойовиків. Бойовики користувались тим, що українські війська ні в якому разі не будуть використовувати важку артилерії у містах, не будуть застосовувати авіацію. Російські найманці використовували мирне населення, як живий щит. Так, вони виставляли людей вперед себе, щоб зупиняти колони української військової техніки. По-друге, можливо у них були домовленості з керівництво цих міст задля безперешкодного пересування.
Однозначної відповіді на це питання нема. І навіть самі бойовики не знають відповіді. Багато з тих, кого затримували не розуміє, чому саме так відбулись події. Кара за злочини таким чи іншим чином знайде кожного".
Всі люди, які підтримали окупантів, пізніше, наскільки це можливо, понесли заслужене покарання. Афонін каже — і СБУ, і Нацполіцією відкрито дуже багато кримінальних проваджень, і затримано дуже багато колаборантів та посібників. Щодо тих, хто втік з бойовиками відкрито кримінальні провадження, винесено заочні вироки суду. І коли б вони не спробували повернутись — їх буде чекати кара.
«Думаю, що працівники правоохоронних органів, які стали колаборантами, визнали що зробили фатальну помилку в своєму житті. Зрадників не люблять ніде. Особа, яка зрадила присягу і перейшла на бік ворога вважається зрадником і в нас і у ворога. Той хто зрадив один раз, зрадить ще раз. Яка їх доля? Всі докази, які ми могли зібрати — зібрали, є заочні кримінальні провадження. Ті представники правоохоронців, які переховувались в інших містах України було знайдено та заарештовано. Кара за злочини таким чи іншим чином знайде кожного».
Крім того, правоохоронець додає, що скільки не спілкувався з громадянами України, які досі симпатизують росії та допомагають окупаційним військам — ніхто з них не зміг переконливо пояснити свою позицію. За його словами, це люди, які не змогли реалізувати себе, нічого не досягли, а потім отримали можливість через спілкування з спецслужбами у месенджерах стати коригувальникам. Вони думають що роблять, якусь велику справу. Але коли затримуєш таку людину, дивишся у вічі, розмовляєш і розумієш, що вона нічого не зробила для покращення свого життя, і вирішила, що таким чином може додати собі якоїсь значущості.
Зараз в СБУ вже працюють методами спецслужб світового рівня, зазначає Афонін. Обмінюються досвідом. Деякі світові спецслужби переймають вже і наш досвід. В бою наші сили навчились певних навичок, ми розвиваємось і вдосконалюємось.
«Звісно, є різниця і в інтенсивності бойових дій. Під час подій 2014 року ворог намагався видати збройну агресію за внутрішній конфлікт. А зараз, коли скинуті всі маски, всі бачать хто агресор, всі бачать повномасштабні бойові дії, щодня росіяни обстрілюють наші міста ракетами, артилерією, „шахедами“. Атаки йдуть по всій території країни».
Крім того, Євген вважає, що складніше проводити стабілізаційні заходи після деокупації наших територій, буде в тих містах, що знаходяться під окупацією з 2014 року. Ми матимемо справу з дітьми, які виросли в умовах окупації, і зараз вже є дорослими людьми. І для того, щоб показати їм правду, довести факти про цю війну треба буде багато часу. Чоловік додає, що найскладніше буде в Донецьку, Луганську, Горлівці, Макіївці та інших містах.
«Але, ми знаємо, що і в тих населених пунктах є люди, які чекають. Взагалі всі мешканці там — громадяни України. І головне, що варто сказати — просто дочекайтесь нас. Кожне окуповане нині місто — міста України, які ми обов’язково звільнимо, разом відбудуємо і все буде тільки Україна! Після Перемоги на Донбас чекає відновлення в усіх значеннях цього слова».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!