На Донеччині троє дітей після смерті бабусі понад рік перебували без догляду: прокуратура відкрила справу

Донецька обласна прокуратура розпочала досудове розслідування щодо можливої бездіяльності соцслужб, внаслідок чого понад рік 10-річний хлопчик доглядав за двома 13-річними братами з важким генетичним захворюванням. Дітей евакуювали з Покровського району на Донеччині до Чернівців після того, як лікарі дитячого хоспісу «Дім Метеликів» забили на сполох.

Про це йдеться в повідомленні прокуратури.

Так, щодо представників Служби у справах дітей Білозерської міської ради розслідуватимуть справу за ч. 1 ст. 367 КК України — неналежне виконання службових обов’язків. Прокурори розпочали слідчі дії та підготували низку запитів до профільних служб для з’ясування всіх обставин.

«Перевіряється інформація про те, що понад рік єдиним, хто за ними доглядав — був 10-річний молодший брат, який нібито власними силами годував, поїв та доглядав хлопчиків, а під час обстрілів — самостійно спускав їх до підвалу. За даними медиків, діти потрапили до благодійного центру у вкрай тяжкому стані: виснажені, із численними нелікованими травмами та без необхідної медичної допомоги», — йдеться в повідомленні правоохоронців.

Хід розслідування перебуває на контролі керівництва обласної прокуратури.

З прифронтового регіону 13-річних хлопчиків вагою по 8,5 кілограмів евакуювали разом з їхнім 10-річним братом.

Як проходить їхня реабілітація — розповіли журналісти «Української правди».

Медики «Дому метеликів» розповіли, що братів виявлено важке генетичне захворювання — лісенцефалія першого типу. Воно супроводжується неврологічними порушеннями, епілепсією, білково-енергетичною недостатністю.

Як зазначає медичний директор «Дому Метеликів» Денис Колюбакін, це діти максимально складної категорії.

Коли хлопців привезли до «Міста Добра», їхні перші години у хоспісі минули у суцільних оглядах і діагностиці. Лікарі одразу пояснили: обидва брати — діти паліативного профілю.

Рухатися вони не можуть, тому потрібен постійний догляд. Медики одразу зауважили старі травми, які ніколи не лікувалися:

«Діти приїхали з контрактурами. Переломи зросталися як попало. У результаті - покручені руки, ноги, навіть грудна клітка. Якби хтось хоча б мінімально займався з ними, такого б ми не бачили. Зараз їх важко адекватно покласти, бо тіла деформовані - старі переломи залишили дуже багато негативних слідів», — каже завідувачка паліативного відділення «Міста Добра» Наталія Попадюк.

Разом з цим медики не можуть оцінити психологічний стан хлопчиків — кажуть, у дітей «свідомість сумнівна».

Однак перші результати тримісячного лікування у «Домі Метеликів» відчутні вже зараз. Як зазначила Попадюк у дітей знявся больовий синдром й зникли пролежні.

«Є прибавка у вазі: по два кілограми в одного хлопчика і два з половиною — у другого. Покращилося згинання та розгинання у колінних і кульшових суглобах. Один із хлопців пробує сам підняти ногу. Краще працює жування й ковтання. Судомні напади трапляються рідше. Ці діти потребують гідного ставлення до себе. Тут реалізується право дитини на гідне лікування і на гідне життя», — зазначає завідувачка паліативного відділення «Міста Добра» Наталія Попадюк.

Життя Метеликів у новому домі

У «Місті Добра» для братів вибудували щоденний режим, що включає і лікування, і догляд, і профілактику ускладнень.

«Дітям призначене медикаментозне лікування з погодинним прийомом лікарських засобів. Плюс щоденні фізичні вправи, які роблять реабілітологи. Плюс гігієнічні процедури: купання, миття, догляд за шкірою», — розповідає завідувачка паліативного відділення «Міста Добра» Наталія Попадюк.

Нині братів годують спеціальною сумішшю, поступово додають до раціону більш щільну їжу.

«Харчування тільки високобілкове. Поступово вводимо продукти, щоб організм навчився засвоювати. Слідкуємо, щоб вони не захлинулися, щоб ковтання було безпечним, — говорить Наталія. — Разом з цим ми моніторимо щогодини їх показники. Це і пульс, і сатурація, і температура. У цих дітей ризики високі, тому контроль потрібен постійно».

Щодня медики також працюють і над профілактикою пролежнів:

«Ми їх перекладаємо, перевертаємо, правильно фіксуємо кінцівки. Це робота не лише медсестер, а й реабілітологів. Без цього вони просто не витримали б», — додає Попадюк.

«Платон лишився один на трьох»

Разом із двома лежачими братами до «Міста Добра» приїхав і їхній маленький доглядальник — 10-річний Платон.

Перші слова, які хлопчик сказав медикам: «Я не дитина». Це переконання він відточив під Покровськом, коли цілий рік був вимушений виконувати дорослі обов’язки: годувати, поїти, підіймати братів, прибирати довкола них.

«Він реально робив роботу дорослого. Після смерті бабусі ніхто інший не займався старшими дітьми. Мама не могла — через хворобу і залежність. І Платон лишився один на трьох», — каже медичний директор «Дому Метеликів» Денис Колюбакін.

У «Місті Добра» для нього почалося інше життя. Тепер він ходить до школи, заводить друзів, захоплюється футболом і малюванням.

«Він повернув собі дитинство. І коли він сміється на майданчику, видно, що в ньому є та енергія, яку він довго носив у собі, але не мав де витратити», — каже медик.

Платон також отримує психологічну допомогу, адже роки життя «малим дорослим» лишили відбиток на емоційному стані.

«Ми працюємо з ним, щоб він знову відчув себе дитиною. Бо жодна дитина не повинна казати „я не дитина“ у 10 років. Це сталося з ним через те, що мати була дезорієнтована, вела асоціальний спосіб життя. Це наслідки токсичної енцефалопатії та довгих років наркозалежності», — каже Денис.

У «Місті Добра» вирішили боротися не лише за дітей, а й за матір. Її направили на лікування від залежності, паралельно з жінкою працюють психологи й соціальні педагоги.

«Ми намагаємось дати їй шанс повернутися в реальність. Це важко, але без цього сім'я не зможе бути разом», — зазначають у «Місті Добра».