13 жовтня 2023 року на осінній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи депутати підтримали резолюцію, згідно з якою російського президента володимира путіна офіційно визнали диктатором, а його режим — диктатурою. Водночас асамблея закликала держави-члени Римського статуту заарештувати російського диктатора, коли він потрапить під їхню юрисдикцію, на підставі ордера на арешт.
Про те, з якими складнощами довелося зіткнутися перед голосуванням за резолюцію, яким чином путіна мають визнати нелегітимним, та яким може бути спецтрибунал над диктатором — в інтерв'ю «Вчасно» розповіла Марія Мезенцева, голова української делегації в ПАРЄ.
ІА «Вчасно»: Пані Маріє, розкажіть, будь ласка, докладніше, якою була підготовка до цієї резолюції? Наскільки складно було домогтися, аби за неї проголосували?
— Почну з того, що я в захваті від того, як під час міжнародних конференцій, і в ЗМІ путіна вже називають диктатором, посилаючись на нашу резолюцію.
Перед голосуванням ми зіткнулися з тим, що файл просто зник із порядку денного. На початку сесійного тижня приходимо вранці на погоджувальну раду так звану. У ПАРЄ теж є такий формат, як у Верховній Раді, в якому беруть участь усі голови комітетів, голови політичних фракцій, спікер і секретаріат. Продивляємося порядок денний, а в ньому немає файлу щодо диктатури, в якому доповідачем виступає наш нідерландський колега Пітер Омцігт.
При цьому файл «пройшов» відповідний комітет, ми вже в ЗМІ відзвітували, що він буде розглядатися. Був ще один файл, де доповідачем виступав Пітер, щодо системи незаконного спостереження Pegasus, коли уряд стежить за власними людьми; і декілька країн, як приклад, згадуються. Тобто не всім цей файл був вигідний, але чомусь його внесли до адженди. А файл щодо путіна з диктатурою і його майбутньою нелегітимністю — прибрали. Я вбачаю в цьому тільки упередженість певних людей в секретаріатах. Ви знаєте, що досі в ПАРЄ залишаються працювати росіяни з подвійними паспортами. І мої колеги завжди ставлять питання Генеральній секретарці Ради Європи: що стосовно цього робиться? Адже це має фундаментальний відгук в нашій роботі.
Але нас чують, та певні кроки зроблені. Велика подяка Латвії і її президенту — Едгарсу Рінкевичсу. Коли він обіймав посаду міністра закордонних справ, Латвія почала головувати шість місяців в Комітеті міністрів Ради Європи, який об'єднує очільників МЗС 46 країн. Він чітко поставив задачу своїй команді щодо пониження по рангах працівник із подвійним громадянством, і цю задачу пропрацювали. Ця процедура діє.
Та все ж: у понеділок, 9 жовтня, ми з віцепрезиденткою Оленою Хоменко з аргументами відстояли файл щодо диктатури. Пітер Омцігт, попри всі справи — в нього зараз триває дуже складний та цікавий процес виборів — прибув і захистив обидва своїх файли.
На голосування резолюцію ставили в п’ятницю — на день, який не є найбільш популярним в Раді Європи. Але ми зібрали 43 голоси «за». Нам було важливо, що ніхто не утримався, ніхто не проголосував «проти». Повірте, голосів було б більше, якби голосування проводили в середу чи четвер. До того ж, так збіглося, що в колег з Польщі та Нідерландів — передвиборчі перегони. Якби канадська делегація мала повні повноваження та право голосу, вони б теж виступили «за».
Дуже важливим є те, що в останніх двох параграфах резолюції йдеться про неухильну підтримку спецтрибуналу щодо злочину агресії рф проти України.
Захист резолюції в ПАРЄ / фото: Марія Мезенцева
Захист резолюції в ПАРЄ / фото: Марія Мезенцева
«Асамблея підтверджує свою рішучу підтримку створення спеціального міжнародного кримінального трибуналу щодо злочину агресії, який необхідний для того, щоб притягнути до відповідальності російське керівництво, в тому числі володимира путіна, за первинний злочин, що робить можливими всі інші воєнні злочини та злочини проти людства, а саме розв’язання загарбницької війни проти України», — йдеться в резолюції.
— Яким може бути цей трибунал? Бо триває багато дискусій про його формат.
— Ми просимо 46 країн Європи не просто подумати, а взяти в роботу вже існуючу ініціативу. Один із пунктів мирного плану Президента Володимира Зеленського — це створення спецтрибуналу за злочин агресії. І тут уже ми говоримо дуже конкретно, бо і путін, і шойгу, і лавров мають імунітети найвищих посадовців. У росії не ратифікований Римський статут (міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд — ред.). Україна теж цього не зробила, ви можете мені сказати, але якщо ми його ратифікуємо, росія цього все одно ніколи не зробить. Тобто ми не зустрінемось в Міжнародному кримінальному суді для протистояння і вирішення цього кейсу.
Нам потрібен новий суд, і ми візьмемо в основу саме Римський статут. До речі, сюрпризом для росії й для всіх стала ратифікація парламентом Вірменії цього важливого документу. Ще мінус одна країна в географії путіна. І ми бачимо, що ізоляція на нього діє. Але дуже погано, що безкарність за злочин найвищого ґатунку призводить до наступних злочинів у світі, які ми бачили. Агресія перетворюється в чисельні воєнні злочини: зґвалтування, різання наживо, насильницьке зникнення. Мінімум 210 заручників ізраїльського населення зараз в Газі. На жаль, загинули в тому числі українці. Це все ми переживали з вами в Бучі, Ірпені, Бородянці, Ізюмі, Куп’янську, Маріуполі, не забуваємо. У багатьох інших містах, які досі знаходяться під окупацію.
Знаєте, ставлять питання щодо Нюрнберзького трибуналу, але він мав трошки інший ґатунок. Та на підтримку цього в менеджменті часу я хочу сказати, що створення Нюрнберга мало тісний зв’язок зі Львовом. Це була першоідея юристів-міжнародників з єврейським корінням.
Йдеться про Герша Лаутерпахта та Рафала Лемкіна — вони консультували у 40-х роках британську й американську делегації під час створення трибуналу. Вони зробили значний внесок у розробку законодавства в галузі воєнних злочинів та у формулювання статуту Нюрнберзького міжнародного суду над головними нацистськими воєнними злочинцями. Навчання та юридичну кар'єру правники починали у Львові.
Нюрнберзький трибунал готувався не в 1945-му році, не 8 травня, він готувався забагато раніше, принаймні з 1942-го року, мені здається.
Нам потрібно не розгубити всі докази. Агресію довести легше, ніж будь-який воєнний злочин, який, допустимо, пов’язаний з сексуальним насильством. Бо той солдат може вже удобрювати наш чорнозем, або просто бути безвісти зниклим, або повернутися додому. Ми можемо його ніколи не знайти і засудити заочно, що відбувається зараз масово. Тут же ми бачили, хто адресував весь світ о четвертій ранку 24 лютого, ми бачили накази. Ми бачили конкретну форму солдатів російської армії на території нашої суверенної держави.
Ми створили спеціальну робочу групу в Гаазі з розслідування воєнних злочинів — це теж велика перемога. Дуже чекаємо, коли буде досягнуто згоди щодо формату трибуналу. Бо нам пропонують: а чому би гібрид не зробити? Тобто суд в Україні проти росії. Ми кажемо: «Окей, ми засудимо і росію, і путіна, і шойгу, і лаврова, і інших, а чи ви акцептуєте це? Ми сумніваємося».
Тому нашим варіантом залишається розширена коаліція для міжнародного договору. У січні 2023-го 143 країни підтримали мирний план Зеленського, в якому одним з пунктів був трибунал. Але коли ми винесемо окремо питання трибуналу, ті самі країни навряд чи підтримають його. Тому що для когось це буде стосуватися ретроспективи історичної, для когось — колоніального минулого. Але, розумієте, ми не можемо повернутися в історії. До прикладу, воєнні злочини в Сербії-Косово, в Хорватії у 1992-му році — все це досліджується по сьогодні. Зниклі безвісти 20−30 років тому до сих пір розшукується.
Ми не можемо піти по такій самі негативній траєкторії справедливості, тому ми ставимо справедливість номером один. Якщо відкладемо це на потім, можемо її ніколи не отримати.
Передбачено, що трибунал буде враховувати і злочини, вчинені росіянами з 2014 року на Донбасі.
«Асамблея вважає, що міжнародний кримінальний трибунал ad hoc має розслідувати всі події на території України з лютого 2014 року, починаючи з незаконної анексії Криму, війни на Донбасі та збиття рейсу MH17», - йдеться у резолюції.
Зруйнований росіянами Лиман / фото з архіву «Вчасно»
— У резолюції ПАРЄ йдеться про те, що після закінчення цього президентського терміну путіна його має бути визнано нелегітимним. Що це означає? І як це буде діяти на практиці?
— Відомо, що він планує балотуватися ще раз, і для того, щоб хоча б якісь превентивні заходи сучасний світ вжив, у резолюції прописано, що після закінчення його чинного терміну путін вважатиметься нелегітимним президентом рф. Тобто він може балотуватись іще раз, іще раз, й іще раз, але його не акцептуватиме Захід. 46 країн-членів Ради Європи.
Довідково: видання Reuters повідомило, що путін знову йтиме у президенти, і це дозволить йому залишатися при владі як мінімум до 2030 року. За даними джерел, радники російського диктатора вже готуються до його передвиборчої кампанії.
Додатково до цього прописано, що припинення всіх контактів — за виключенням питань гуманітарного характеру й встановлення миру. Це і обмін полоненими, і повернення наших дітей. Не забуваємо, що так звана уповноважена з прав дитини львова-бєлова вкрала хлопчика з Маріуполя. І він досі не вдома. Ми розуміємо, що з метою повернення наших громадян ми будемо змушені щось обговорювати.
Водночас намагалися внести правку і щодо кооперації з російською опозицією. Ми були незадоволені, адже завжди наполягаємо, що будь-які контакти можуть бути лише за умов визнання ними агресії росії проти України, визнання цінностей і правил роботи Ради Європи, визнання мирного плану Зеленського і так далі. Ми висунули вимоги, нас почули. Але завжди намагаються нав’язати цей діалог.
— Питання щодо російської опозиції: зараз її представників часто можна почути на різних форумах і конференціях у Європі; вони можуть виступати проти путіна, але мати неоднозначну позицію щодо, наприклад, виплат репарацій Україні чи ще низки питань. Як Ви сприймаєте їхні заяви та дії?
— Я, чесно, крім Бориса Нємцова, якого вже вбили, нікого не сприймала. Так, ми знаємо пана Мілова, який виступав, зокрема, на Ризькій конференції, ми знаємо інших публічних осіб — до прикладу, Ходорковського. Та я думаю, що їхня проблема в тому, що вони не сильно спілкуються навіть один з одним, тобто не мають лідера, який їх об'єднує. Ми маємо в цьому проблему, тому що всі вони не в росії, а ті, хто називали речі своїми іменами, сидять у в’язницях. Володимир Кара-Мурза за це сів. Одного дня приїхав додому, його схопили та посадили за ґрати. Чи міг би він очолити (російську опозицію — ред.)? Я думаю, міг би. Але все ж єдності в цьому ніколи не було.
Довідково: Володимир Кара-Мурза — російський тележурналіст, режисер, колумніст, політичний і громадський діяч, публіцист. Член бюро демократичного руху «Солідарність» та координаційної ради російської опозиції. Кара-Мурзу заарештували в москві у квітні 2022 року за виступи проти війни росії проти України.
Є підлітки, люди, які виходили на якісь акції протесту, навіть з плакатами пустими. Але критична маса цих людей недосягнута. Не може повстати рабська нація. Вона така є. Нам дуже сумно, але треба розуміти, що їх не існує без нас. Без України не існує їхньої історії, їхньої мови, їхньої культури, ми є екзистенційною кісткою в їхньому горлі. Вони постійно забувають, що ми їх похрестили. До речі, те, що ми робимо зараз із забороною релігійних організацій, які пов’язані з російською православною церквою — це абсолютно правильна річ. РПЦ — це агенти КГБ. Не можна ходити туди, де моляться за вбивць нашого народу, де благословляють на ґвалтування та насилля.
Та повернемося до теми опозиції. Нехай вони хоча б щось віщають людям, які дивляться їх в росії, нехай хоч якусь правду доносять. Але ми вважаємо, що треба говорити про корінні народи рф. Тому що імперія зла зібрала і опресувала корінні народи. У нас є відповідна тимчасова слідча комісія в Верховній Раді, і ми плануємо саме цю платформу мультиплікувати на Раду Європи. Ми вважаємо, що саме це стане ключем у роботі з російськими і опозицією, і корінними народами. Це дуже складна тема і величезна робота не на один місяць і не на один рік, але ми її вже почали.
Ми недопрацьовуємо історичний аспект. Досі багато хто не розуміє, чому ж все-таки росія напала на Україну. Насправді вона напала на весь проєкт світу після Другої світової війни, який пропагував мир, розвиток, капіталізм тощо. Імперія, яка ностальгує за минулим, ніколи не дивиться вперед, вона завжди дивиться назад і людей тягне туди ж. Я дуже мрію, що за нашого з вами життя ми побачимо демократичну росію, але поки що я в неї не вірю.
Голова української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи