«Раніше обирав КВЕДи з дивану, тепер стою в чергах з ночі»: історія підприємця з окупованої Луганщини

«Вчасно» продовжує збирати історії людей, які через життєві обставини залишились жити в окупації у щиросердному очікуванні повернення українського прапора до їх міст, та тимчасово адаптуються під беззаконня самоназваних республік.

Микола мав успішну власну справу і з приходом «визволителів» лише береться за голову. З одного боку чоловік розуміє, що виконуючи вказівки ватажків «лнр», порушує чинне законодавство України. З іншого боку усвідомлює, що його громадянська позиція перед озброєними колаборантами може вартувати життя. Після тримісячного протистояння системі беззаконня чоловік був змушений зареєструвати свій бізнес за «законами» «лнр».

«Реєстрація ФОП — це ще той треш. Мало того, що скрізь черги, так ще й толком ніхто не може пояснити прядок реєстрації. То треба міняти ІПН, то ні (номер той самий, а бланк інший), потім самотужки їхати в „статистику“ обирати КВЕДи», — ділиться мешканець окупованої Новопсковщини на Луганщині.

КВЕДи у «лнр» ідентичні українським, розповідає співрозмовник. Їх лише переклали російською. Бланки заяв потрібно шукати самотужки, бо в «реєстраційному органі» їх не видають. Зробити все одним днем складно, адже «реєстратор» працює за скороченим графіком.

«Оплата в „госбанкє“, платіжних бланків також немає. Знайшли вдома. На другий день простояли півтори години в трьох чергах: перша — на замовлення картки в банку, друга — на отримання, третя — до каси. Далі — поїхали до реєстратора із ксерокопіями документів і, увага, картонною текою на зав’язочках», — резюмує джерело.

Бланки на місцевому базарі коштують 10 гривень. Купляти доводиться навіть аркуш для роздруківки ідентифікаційного коду. Сама процедура реєстрації тарифікується російською валютою і коштує 200 рублів.

«Після подачі документів за п’ять днів потрібно приїхати в „райцентр“ втретє — аби забрати свідоцтво про реєстрацію. Потім знову прийти в „статистику“, а потім вже в „податкову“. Люди змушені проходити всі ці кола пекла, бо треба за щось жити, ми з дружиною теж пішли на такий крок, тому що не протягнемо на одну мою пенсію, виїхати звідси немає можливості. І все це після того, як я лежачи на дивані з телефоном я змінював КВЕДи, здавав звіти, платив податки і комунальні, замовляв та проплачував товар», — пригадує ті часи, від яких частину України наразі тимчасово звільнено окупантами.

Людям доводиться крадькома, через комендантську годину, займати черги в деякі установи з ночі. Майже скрізь списки черг фіксуються в зошиті.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!