«Росіяни не матимуть „безпечної гавані“»: про можливості ATACMS, їхню роль в контрнаступі та головні відмінності від Storm Shadow

На думку Федеріко Борсарі, Україні потрібні ATACMS, тому що вони дозволять
диференціювати арсенал озброєння.

«Ці системи також нададуть українським силами новий вид спроможності, який дозволить завдавати ударів вглиб окупованих територій, включаючи весь Крим. Велися численні суперечливі дискусії щодо чутливості нанесення ударів по цілях у Росії зброєю, наданою Заходом. Проте Україна цілить по об'єктам на території РФ своїми безпілотниками, тому я не бачу в цьому проблеми. Особливо це стосується Криму, який є юридично та міжнародно визнаною територією України. Тому Україна має повне право вдарити по всіх військових цілях, які вважає за необхідне», — вважає він.

«Дуже складно перехопити ATACMS на кінцевій фазі, тому що це просто питання фізики»

ІА «Вчасно»: Розкажіть, будь ласка, у чому полягає різниця між ATACMS та ракетами Storm Shadow/SCALP-EG, які Україна вже має?

— Отже, це дві різні ракети, як за будовою, так і за способом їхнього запуску. Ракета ATACMS запускається з землі. Це, по суті, квазібалістична маневруюча ракета наземного пуску. Це означає, що її траєкторія схожа на траєкторію балістичних ракет, але має меншу дальність і більш маневруюча. Швидше за все, Україна отримає варіант із дальністю 300 кілометрів, що досить багато. З іншого боку, SCALP-EG/Storm Shadow запускається з повітря. Україна запускає ці ракети з літаків Су-24.

Друга відмінність — у траєкторії. Як я вже сказав, ATACMS є балістичним, тож вони мають траєкторію балістичної дуги — йдуть вверх, а потім — дуже швидко вниз, — тоді як Storm Shadow запускаються з повітря, і їхня траєкторія одразу спрямована вниз, летять дуже швидко на низьких висотах, поки не досягають своєї мети.

Третя відмінність полягає в типі боєголовки. Україна, швидше за все, отримає варіант ATACMS Block 1 (це може бути як M39, так і M39A1), який в основному оснащений боєголовкою, яка не є унітарною, а складається з набору суббоєприпасів. І це може бути як 950, так і 300 суббоєприпасів M74 APAM (антипіхотних антиматеріальних). На певній висоті вони вивільняються з ракети і падають на певну ділянку, яка не є окремою точкою на землі, і вибухають на великій площі.

Storm Shadow або SCALP-EG, навпаки, має унітарну боєголовку, і вона вражає окрему точку. Тож ефект, який вона справляє на ціль, відрізняється, оскільки ракета зосереджує проникаючу силу в одній точці, потужність вибуху більш обмежена, тоді як ATACMS із суббоєприпасами викликає широкий ефект. Це означає, що ці два типи ракет ідеально підходять проти різних груп цілей.

ATACMS ідеально підходить для ураження великих цілей, аеродромів, військових об'єктів, а також пунктів базування військ, зосередження техніки та транспортних засобів, батарей ППО чи постів ППО, наприклад, у Криму. SCALP-EG/Storm Shadow ідеально підходить для ураження окремих цілей, наприклад, мостів або командних пунктів. Ми бачили дуже ефективний удар по штабу російського Чорноморському флоту в Севастополі. Це була дуже добре спланована операція з Storm Shadow. А також удар по російському флоту в Севастополі пару тижнів тому.

Четверта відмінність полягає в типі механізму доставки ракети. ATACMS, враховуючи їх балістичну траєкторію, стають дуже швидкими у кінцевій фазі. Вони можуть рухатися зі швидкістю 3 Махи, тобто втричі перевищуючи швидкість звуку. І дуже важко перехопити таку ракету на кінцевій фазі, тому що це просто питання фізики. Вікно реакції для росіян дуже вузьке.

З іншого боку, SCALP-EG рухаються зі швидкістю приблизно 0,8 Маха, тому летять набагато повільніше. Вони зазвичай летять на дуже низькому рівні, скажімо, іноді 50−75 метрів від землі, тому їх іноді важко перехопити. Росіяни спираються переважно на наземні радари, тож Storm Shadow мають більше шансів досягти своєї цілі, оскільки їх низька висота зменшує ймовірність того, що ракету виявлять, відстежать та вразять системи ППО. Однак Storm Shadow також більш вразливі на початковій фазі та в кінцевій стадії, коли піднімаються, щоб атакувати ціль зверху.

ATACMS також легше розгортати, оскільки їх можна запускати з HIMARS або M270. Це означає, що Україна може дуже швидко їх розгорнути та запустити, а потім передислокувати свої пускові установки. SCALP-EG/Storm Shadow треба завантажити в літак, оператори мають заздалегідь спланувати маршрут польоту, і потрібно підлетіти ближче до лінії фронту, оскільки ракети мають більш обмежений радіус дії, ми говоримо про плюс-мінус 250 км порівняно з принаймні 300 кілометрами в ATACMS. Тому потрібен час. ATACMS ідеально підходять, якщо у вас є чутливі до часу цілі, як-от ракети класу «земля-повітря», які Росія може кудись передислоковувати, і ви помітили їх за допомогою безпілотника чи супутника та повинні їх вразити якомога скоріше.

Якщо ви знаєте, що росіяни збираються перемістити це озброєння чи щось інше, Storm Shadow не дуже підходять, адже знадобиться півтори або навіть дві години, щоб почати місію, та щоб ракети вразили ціль, і також це більший ризик для літака, тому що він повинен наблизитися до зони дії російської ППО.

Тож Україні потрібні і ATACMS, і SCALP-EG, оскільки вони дозволяють вражати різні цілі правильними засобами.

— Здається, що ATACMS стануть великою проблемою для російської протиповітряної оборони, тому що ми вже бачили, як вони «пропустили кілька дзвінків» від Storm Shadow. І я не думаю, що вони знають, як збивати ATACMS.

— ATACMS можуть бути вразливими для протиповітряної оборони, коли ракета знаходиться у найвищій точці своєї траєкторії, тому що вона ще не в кінцевій фазі, яка є найшвидшою. На папері їх потенційно можна збити найсучаснішими російськими системами ППО. Мова йде про сімейство С-300 і С-400. Але спочатку росіянам потрібно виявити їх за допомогою радара та відповідним чином вразити. І якщо вони не дуже швидко ухвалять таке рішення, буде занадто пізно. Оскільки, знов-таки, в кінцевій фазі її дуже важко перехопити. Тож я вважаю, що шанси на перехоплення ATACMS досить низькі, навіть з найкращою системою протиповітряної оборони, яку має Росія, в даному випадку це С-400.

«Росіяни не матимуть „безпечної гавані“ для своїх пунктів матеріально-технічного забезпечення, командування та управління»

— Чи відіграють ATACMS значну роль у майбутніх контрнаступальних операціях України, наприклад, деяких наземних операціях зі звільнення Криму? Цими ракетами ми можемо вдарити безпосередньо по зосередженню певної техніки та особового складу, правильно?

— Знаєте, ми дуже часто чуємо слова «game changer» (дослівний переклад — «те, що змінить правила гри» — ред.), але я не є прихильником цього виразу.

— Так, я використовувала цю фразу в запитаннях, які попередньо надсилала Вам.

— Ви мали рацію, що поставили таке питання, тому що важливо пояснити людям, чому інколи в ЗМІ чи публічному дискурсі ми чуємо про game changers у війні, але насправді це велика рідкість. Більшість зброї не змінює правил гри, оскільки вона використовується разом із багатьма іншими можливостями та факторами. Тому існує дуже мало game changers. Ймовірно, так можна сказати про ядерну зброю, але в іншому я вважаю, що використовувати ці слова не дуже мудро.

Але ATACMS, звичайно, можуть мати значний вплив в цьому конфлікті. Бо використання такої зброї з боку України ми ще не бачили. І Україна змогла досягти дуже хороших результатів з, скажімо так, менш потужною або ж відмінною зброєю, включно з простими безпілотниками. Тож, порівняно з іншою зброєю, вплив ATACMS буде більшим, оскільки ці ракети дуже точні. Їхня точність, яка вимірюється круговим імовірним відхиленням, становить приблизно дев’ять метрів. Отже, це означає, що 50% запущених ракет (згідно зі статистикою випробувань) вразять територію у межах дев’яти метрів від цілі, що, по суті, є високою точністю. І добре, що варіант, який, ймовірно, буде наданий Україні, може бути оснащений боєголовкою типу М39А1, що складається з різних суббоєприпасів і призводить до обширного ефекту.

Але щодо контрнаступу я вважаю, що ATACMS відіграватимуть важливу роль, оскільки вони дозволять Україні завдавати глибших ударів по важливих російських цілях. Україна зможе завдавати ударів по матеріально-технічному забезпеченню Росії та лініях комунікації за 300 кілометрів від лінії зіткнення. Під загрозою ATACMS потенційно опиниться весь Крим. Це означає, що росіяни не матимуть «безпечної гавані» для своїх пунктів матеріально-технічного забезпечення, командування та управління. Крім того, це означає, що Україна зможе деградувати їхню матеріально-технічну базу, яка є дуже важливою для російського способу ведення війни. Російські операції схильні бути логістично інтенсивними, тому що вони мають переміщувати велику кількість техніки. Удари з ATACMS значно погіршать здатність Росії поповнювати війська на передовій і переміщувати нові боєприпаси та техніку туди, де вони потрібні. Нанесення глибших ударів по командних пунктах означатиме подальше погіршення системи командування та управління російськими силами, що перешкоджатиме та ускладнюватиме здатність Росії планувати операції.

І, я думаю, що Україна зможе використовувати ATACMS для знищення російських систем ППО в Криму, на Донбасі чи в інших регіонах. Що ж, це важливо, тому Росія більше не матиме своєї «бульбашки протиповітряної оборони», або ж вона буде менш ефективною. Україна зможе більше використовувати авіацію для підтримки своїх військ. Україна також зможе використовувати більше ракет без ризику їх перехоплення. Наприклад, буде критично важливо деградувати систему протиповітряної оборони Криму, щоб підготувати ґрунт для нових операцій з безпілотниками чи будь-якими іншими засобами.

Отже, з точки зору впливу на контрнаступ, ATACMS можуть посилити тиск на російську військову структуру та створювати для Росії все більше проблем у підтримці операцій та оборони.

— Як Ви вважаєте, передача ATACMS Україні якось змінить політику інших країн щодо надання далекобійної зброї? Можливо, уряд Німеччини передумає щодо ракет Taurus? Яку зброю інші країни мають у своєму запасі, що може бути надана Україні після великого рішення США?

— У випадку з Taurus, як Ви правильно згадали, Німеччина, здається, чекає на схвалення США щодо надання ATACMS. Ми знаємо, що уряд Німеччини стурбований можливою ескалацією, якщо вони нададуть Україні зброю значно більшої дальності. Тож, ймовірно, це схоже на ситуацію з танками, коли США вирішили надати Abrams десь у січні цього року, потім Німеччина послідувала прикладу і вирішила надати Leopard. Я не поділяю такий підхід. Але якщо США вирішать передати ATACMS, я цілком упевнений, що Німеччина надасть Taurus.

Зараз точаться розмови про проблеми для Німеччини щодо навчання українців керуванню Taurus, деякі німецькі офіційні особи кажуть, що це складно, адже навчати треба українців, які знають німецьку мову, аби використовувати програмне забезпечення системи. Але насправді, як на мене, це погані виправдання.

Українці вміють дуже швидко вчитися практично всьому. Вони проходять навчання на F-16. Тож я не бачу жодної причини, чому вони не зможуть навчитися використовувати Taurus за два, три тижні чи один місяць, незалежно від того, скільки часу потрібно для навчання. А також, я припускаю, можна змінити мову в програмному забезпеченні. Я не розумію, чому не можна зробити програмне забезпечення українською. У будь-якому випадку, я впевнений, що Німеччина зрештою також надасть Taurus, і це дуже гарна новина, оскільки Taurus — це ще один тип ракети порівняно з ATACMS і SCALP-EG.

Я думаю, що вона дуже схожа на SCALP, але має більший радіус дії, близько 450 кілометрів. Вони запускаються з повітря, тому я не думаю, що це проблема, тому що ми бачили, що Україна вже змогла інтегрувати SCALP-EG у свої Повітряні сили, те ж саме вона зробить і з Taurus.

Taurus можна використовувати для націлювання по, до прикладу, мостах, стратегічних укріплених будівлях, бункерах та інших важливих цілях. Вони на багато що здатні. І це, мабуть, одна з найкращих далекобійних ракет, якими зараз володіють країни Європи. Тож це буде дуже значне доповнення арсеналу України, разом із ATACMS.

Загалом, я думаю, що ATACMS зможуть прокласти шлях новій зброї. Також потрібно пам’ятати, що восени Україна має отримати від США наземні бомби малого діаметру (GLSDB), які мають радіус дії 150 км. Це буде дуже важлива можливість. Запускаються з землі, в основному, з HIMARS, і це озброєння можна швидко розгортати. Вони будуть чудовими для використання на оперативному рівні проти російських цілей на Донбасі та окупованому Запоріжжі.

«Дрони покликані бути примножувачем сили»

— Ви згадали про дрони, тож давайте поговоримо про «війну безпілотників». Ми бачимо, як Україна ефективно використовує відносно дешеві безпілотники для ударів по дорогих російських цілях. Тож які основні особливості цієї війни з точки зору використання БПЛА?

— Війна в Україні стала першим конфліктом за масштабами використання безпілотників на полі бою. Досить багато безпілотників використовували також у Лівії, Сирії, Нагірному Карабасі, але масштаби цього в Україні зовсім на іншому рівні. І справа не стільки в якості використовуваних дронів, скільки в кількості. Є повідомлення, що Україна втрачає приблизно 10 000 дронів на місяць. Це неймовірно висока цифра.

І це, звичайно, включає в себе всі типи безпілотників, починаючи від висококласних безпілотників TB2, які здатні літати дуже високо та мають багато можливостей, до безпілотників FPV, які коштують 500 доларів і можуть літати дуже швидко, але не надто далеко.

Я думаю, що у контексті поточних бойових дій в Україні безпілотні літальні апарати покликані бути примножувачем сили. Ми побачили, що вони стають все більш важливими, тому що Україна не має достатніх можливостей для нанесення ударів на великі відстані, або тому, що Україна не має достатньо запасів боєприпасів, щоб продовжувати використовувати артилерію в тому масштабі, в якому вона хотіла би. І тому доводиться вдаватися до різних засобів, у даному випадку до безпілотників. Тож безпілотники є не тільки примножувачем сили, а й основним інструментом для ударів українців по росіянах в окремих випадках або на певних територіях.

Я не поділяю ідею про те, що дрони стануть або стають зброєю, яка може замінити інші можливості, наприклад, артилерію. Але, звісно, у певних ситуаціях, наприклад, безпілотники FPV виявилися дуже корисними для знищення прихованих цілей в траншеях або для нанесення ударів по рухомих цілях за межами прямої видимості, як-от вантажівках чи танках. Артилерія на це не здатна. Існує дуже невелика кількість озброєння, яке може вражати рухомі цілі на тактичній глибині, та яке війська можуть швидко розгортати. Також баражуючі боєприпаси у випадку, наприклад, Росії та їхніх Ланцетів-3, є дуже корисними та ефективними, на жаль. І це треба визнати.

І так, два-три безпілотники вартістю 500 доларів можуть знищити танк вартістю 5 мільйонів, як найсучасніший російський танк Т-90М, який зараз розміщений в Україні. І ми не повинні забувати, що дрони були вирішальними для розвідки й спостереження задля ситуаційної обізнаності з самого початку вторгнення. Вони забезпечували постійний моніторинг поля бою. Кожен знає, що роблять інші практично всюди. По всій лінії фронту, а також за нею є постійна присутність безпілотників.

Безпілотники впливають на розширення потенціалу інших можливостей, у даному випадку артилерії. Існує певний симбіотичний зв’язок між дронами, спостереженням та артилерією. Україна вміло використовує це через свої програми для цифрових розрахунків.

— Чого, на Вашу думку, є повчитися країнам НАТО з українського способу використання безпілотників? Мені здається, що Україна демонструє унікальний підхід до використання сучасних технологій на полі бою. Що можуть адаптувати інші країни?

— Перш за все, нам потрібно навчитися в України, як виробляти стільки безпілотників або як придбати стільки безпілотників і так швидко. Ми ще не мислимо так, нашій промисловості заважали роки недостатнього фінансування, і ми все ще перебуваємо в такому менталітеті десятиліть мирних дивідендів, якими насолоджувалися в Європі.

Україна перебуває у стані війни з Росією з 2014 року і точно знає, наскільки важливо готуватися. І вона дуже швидко змінила свою бюрократичну структуру, змінила свої правила та вимоги щодо прийняття та інтеграції військових технологій. Тож зараз Україна дуже швидка у визначенні потенціалу того чи іншого озброєння, його випробуванні, моніторингу результатів, а потім інтеграції його в армію. Також змінюється структура війська. Україна створила спеціалізовані підрозділи в різних частинах війська, як, наприклад, у Військово-морських силах, з підводними безпілотниками та безекіпажними надводними кораблями. І зараз Україна робить подібне в Сухопутних військах зі спеціалізованими підрозділами, які використовують безпілотники. Це органічна інтеграція дронів. Тож у Європі ми повинні підвести підсумки того, що зробила Україна. Україна була фантастичною в питанні того, як швидко вона створює прототипи, а потім передає спроможності підрозділам на фронті.

Другий урок: я вважаю, що нам потрібно дійсно усвідомити, що кількість також дуже важлива. Справа не тільки в якості зброї, адже в деяких випадках потрібно багато систем. Потрібна масовість. Рівень втрат безпілотників в Україні показав, що європейським країнам і членам НАТО потрібно дійсно збільшити виробництво або придбати більше безпілотників для своїх армій, щоб підготуватися до потенційних конфліктів з супротивниками в майбутньому. Потрібно багато безпілотників, тому що чимало втрачається навіть у перший день конфлікту через радіоелектронну боротьбу й різні інші причини. Ми бачимо в соціальних мережах всі успішні відеозаписи операцій безпілотників, але в той же час кількість втрачених або несправних безпілотників вдвічі або набагато більш вища, тому ми не знаємо, скільки безпілотників втрачає Україна чи Росія на день. Але можна уявити, що на два-три успішні удари припадає десять і більше невдалих.

І я думаю, що є третій урок, який ми повинні винести з війни в України — це роль приватного сектору та громадянського суспільства. Волонтерські організації, краудфандинг, приватні компанії, які допомагають військовим, окремо від державного сектору. Я вважаю, що це дуже важливо, і це урок, який ми повинні засвоїти на Заході. Як зробити суспільство більш готовим до ведення війни через співпрацю між державним і приватним секторами.

Англійською інтерв'ю доступне за посиланням: «The Russians Will Have No Safe Haven»: Analyst on Impact of the ATACMS on Ukrainian Counteroffensive and Main Differences between Long-Range Capabilities