Американський Інститут вивчення війни опублікував актуальну мапу бойових дій в Україні. Повідомляється, що 27 квітня російські війська робили незначні, але стабільні атаки як із Ізюму, так і вздовж лінії зіткнення на сході України. У повідомленні йдеться, що російські підрозділи за останні 24 години зайняли кілька невеликих населених пунктів на захід від Ізюма і «мають намір обійти з флангу українські оборонні позиції на дорогах, що ведуть до Барвінкового та Слов'янська».
Також російські війська трохи просунулися в районі Сєверодонецька, Рубіжного та Попасної. Тактичні досягнення російських військ пов'язані зі зростаючою концентрацією артилерії в цьому районі, вважають в організації. При цьому, здатність російських військ оточити Збройні сили України залишається під питанням.
На півдні, за даними інституту, російські сили продовжували обстрілювати всю лінію зіткнення та готуватися до можливого відновлення наступальних дій у напрямку Миколаєва та Кривого Рогу.
Про те, що відбувається у Херсонській області з військового погляду і як українським військовим вдасться контролювати таку велику лінію фронту — Харківську область з одного боку та Запорізьку — з іншого, в ефірі Справжнього Часу прокоментував Микола Бєлєсков, військовий експерт, автор телеграм-каналу Armchair General UA.
— Що відбувається на Херсонщині з військового погляду? Херсонську область, на вашу думку, чекає тривала окупація, як було з Донецькою та Луганською областю, чи українські військові матимуть можливість звільнити Херсон?
— Почнемо з того, що херсонський напрямок другорядний у військовому протистоянні України та Росії. Головні події розгортатимуться на сході країни. Велика битва за Донбас, яку було проголошено минулого тижня, — це головний район. І від того, як бойові дії розгортатимуться там, залежатиме розвиток подій по всій лінії фронту.
Якщо ми говоримо про те, що зараз має місце на південному напрямку, то я згоден з оцінками Генерального штабу Збройних сил України про те, що наш ворог перегруповується, ворог намагається накопичити сили для того, щоб розвивати наступ у напрямку Миколаїв та Кривий Ріг.
Але це не вдається — ми постійно контратакуємо, проводимо активну оборону. Але завдання-мінімум — це утримати ті території, які Росія сьогодні контролює в Херсонській області. Уявити, що зараз якийсь великий наступ на півдні буде успішнішим, ніж у першій фазі війни, коли в Росії було більше ресурсів, дуже складно, тому завдання-мінімум на півдні — це зібрати якнайбільше сил і хоча б утримати позиції на стику Херсонської, Миколаївської та Дніпропетровської областей, які зараз Росія контролює, щоб там провести фейкові референдуми про створення якоїсь псевдореспубліки.
Але, знову ж таки, з військового погляду головні події розгортатимуться на сході. Від того, як ситуація пройде на сході, залежатиме, як розгортатимуться події на півдні.
Наприклад, якщо ми проводимо ефективну оборонну операцію на сході, ми виснажуємо наступальний і бойовий потенціал Росії, то потім ми можемо гнати росіян тими самими дорогами, якими вони вийшли з Криму, — тобто у зворотному напрямку. І створивши загрозу для Херсона з флангу — з району Запорізької області — змусити їх піти у Крим.
— Віталій Барабаш, голова Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації сказав, що навіть ця ніч в Авдіївці була спокійною. З цього робиться висновок, що через цей укріплений район лінії зіткнення, яка була сформована ще у 2014 році, зараз російські військові начебто не дуже активно намагаються наступати, а намагаються оточити цю територію з території Харківської та Запорізької областей. На вашу думку, така тактика у російських військових?
— Перед початком великої битви за схід України були два плани, як може діяти Росія. Більш скромне оточення: з одного боку — з Ізюма, з іншого — з Авдіївки. І ширше оточення: Росія спробує оточити українські сили у районі Дніпра.
Як на мене, якщо Росія щось винесла з першого етапу великої війни, це те, що потрібно якось балансувати амбіції з потенціалом, який вони мають. Це глибше охоплення, про яке говорять деякі, що [оточення] в районі Дніпра — це зараз не під силу Російської Федерації.
Максимум, що вони можуть, — це скромніша за масштабами спроба оточення українських сил на Сході. Знову ж таки, як ви правильно сказали, будь-які спроби прорватися в Авдіївці зараз не мають успіху. І навіть там, де ворог має тактичні успіхи, він робить кроки, є просування, але це дуже повільне просування — наприклад, на захід і на південь від ізюмського плацдарму.
Не той момент, коли швидко проривається тактична глибина оборони, вводяться сили розвитку прориву та швидко оточуються війська супротивника. Навіть там, де є деякий поступ, воно дуже маленьке, дуже повільне і коштує Росії дуже дорого. І вони не перетворюються на тактичні моменти.
Тому, як мені здається, битва за Донбас нарешті нагадуватиме битву за Київ. Так, можливо, якісь будуть вклинення в нашу оборону, але без серйозних проривів.
Ці вклинення коштуватимуть дуже дорого. Ми максимально зберігатимемо наші сили для того, щоб створити основу для успішних контратак з відкидання росіян на ті рубежі, які вони як мінімум займали, а може, і далі.
Тому зараз минув тиждень, бачимо, що тактика росіян змінилася, але якихось успіхів вона їм не принесла. Велике оточення — це вже за межами потенціалу російської армії у тому вигляді, в якому вона є зараз.
— А як українським військовим вдасться контролювати велику лінію фронту: Харківська область — з одного боку, Запорізька область — з іншого?
— Наскільки я розумію, на флангах «Операція об'єднаних сил». І загалом у цей район — від Харкова та до Каховського водосховища — було перекинуто резерви, тобто сили, що звільнилися з півночі України. Не всі сили, якісь українські сили продовжують прикривати кордон. Але резерви було перекинуто.
По-друге, слід розуміти, що за першу фазу війни ми отримали унікальний досвід проведення статичної оборонної операції та так званої активної оборони. Ми не чекаємо, коли ворог нас переграє у маневруванні, у масуванні на тій чи іншій ділянці оборони.
Наша оборона активна, ми відпрацьовуємо артилерію на максимальну глибину побудови бойових порядків супротивника. Тому ми просимо у партнерів артилерію. І це добре, що ми її отримуємо — більше половини заявлених гаубиць М777, які нам пообіцяли американці, вже в Україні та незабаром візьмуть участь у великій битві за схід України.
Ми проводимо активну оборону. Ми маємо велике насичення протитанковими засобами різних типів. Наша оборона має активний характер, ми маємо великий досвід. Як наслідок, ми бачимо результат: минуло вже більше ніж тиждень, коли російська та українська сторона проголосили, що розпочалася велика битва за схід, про яку говорили до цього майже місяць, але бачимо, що жодних успіхів немає.
Це означає, що, попри зміну тактики росіян — вони зараз більше покладаються на артилерію та авіацію, а не на бронетехніку, намагаються методично придушувати нашу оборону, — оперативних успіхів немає.
Є деякі вклинення, але вони не перетворюються на серйозні прориви нашої оборони з метою оточення бодай частини наших сил. Тому бачимо, що Росія успіху немає. І це найкраще підтвердження того, наскільки активна та ефективна наша оборона.
Я думаю, російські спроби ефекту не матимуть, навіть їх зміна тактики жодного ефекту врешті-решт не дасть: ні оперативного, ні стратегічного.
— А чи ця активна українська оборона може стати контрнаступом?
— Спершу треба підготувати основу для ефективного контрудару. Контратаки ми проводимо постійно. Ефективна активна оборона, з одного боку, передбачає ефективну вогневу поразку всю глибину побудов противника, з другого боку, це постійні контратаки, коли є можливість.
Тобто ми навіть у процесі оборони постійно контратакуємо чи вогнем, чи танками, мотострілками та піхотою.
Але для ефективних контрударів, для того, щоб відкинути супротивника на десятки кілометрів, потрібно спочатку вимотати його наступальний потенціал та бойовий потенціал, зберегти сили, що ми робимо. У нас не стоїть питання утримання територій за будь-яку ціну — нам головне зберегти сили, вимотати супротивника, накопичити резерви як людські, так і ракетно-артилерійське озброєння, яке нам постачають партнери.
І коли настане момент, звичайно, військове керівництво України підготується, спланує операцію, і ми відкинемо росіян як мінімум на ті території, які були тимчасово захоплені з 24 лютого 2022 року.
Але, як ви бачите, риторика наших партнерів змінюється на позитивний для України бік. І вже британці та американці кажуть: «Ми вас підтримуватимемо до тієї міри, до якої ви хочете воювати». Усе питання у тому, щоб відновити територіальну цілісність країни у межах початку російської агресії, тобто на 2014 рік.
— Коли, на вашу думку, можлива ця контрнаступна операція? Олексій Арестович упевнений, що влітку
— Я думаю, так, ближче до кінця весни — на початку літа. Всі російські спроби наступати припиняться, вони втратять наступальний і бойовий потенціал, а ми, навпаки, збережемо сили, накопичимо резерви, потренуємо солдатів. І все буде готове для того, щоб як мінімум повернути ті території, які ми втратили з 24 лютого 2022 року.