«Сини пішли набирати воду з криниці. Один загинув, а іншого так і не знайшли»: як багатодітна родина з Донеччини рятувалася від війни

Сім'я Гончарук жила у селищі Новоселівка-3 на Донеччині. Коли евакуювалися, стало відомо, що їхній дім рашисти закидали фосфорними бомбами. Окрім того, матір поховала одного з синів після прильоту, а іншого й досі шукає.

Фото: Свій дім

Дім на Донеччині Світлані Гончарук подарували батьки. Тут жінка прожила майже 18 років, народила дітей, працювала вантажницею на хлібоприймальному пункті, розповіла вона журналістам проєкту «Свій дім».

Від 2014 року, коли почалася війна на Сході, родина мешкала поруч із лінією розмежування. Вже після повномасштабного наступу виїжджати теж не спішили, адже як і багато людей, сподівалися, що за два-три тижні все затихне.

«Поруч з нашим домом була річка. Це улюблене місце відпочинку моїх хлопців. Вони собі там зробили місток і сходи, щоб було зручніше купатися», — розповідає Світлана.

Село Новоселівка було маленьким, але дуже затишним. Тут жило приблизно 300−400 мешканців. Усі непогано між собою ладнали, святкували разом свята, відзначали день вулиці, день села, Івана-Купала. Тепер Новоселівка знищена й перебуває під окупацією.

«Найстрашніше, коли починався обстріл з літака. Його не чути, не видно й одразу починають падати бомби» — пригадує жінка.

Доля зіграла з сім'єю в злий жарт, коли діти Світлани пішли по воду.

23 квітня 2022 року два сини вирушили до криниці, яка була приблизно у 100 метрах від дому. Зазвичай, коли починався обстріл, вони одразу вертались.

Цього разу їх не було, і матір одразу відчула, що щось сталося.

«Сєрьожку знайшли біля кринички, він там і лежав. Уламок потрапив у серце. Не могли викликати ні поліцію, ні похоронне бюро. Самі обмили синочка, перевдягли та поховали у палісаднику. Толіка так і не знайшли. Облазили все навколо. Думали, може його підібрали наші військові та відвезли до лікарні. А може у шоковому стані побіг по полю і зараз у полоні у росіян. Будемо вірити в краще до останнього», — каже жінка.

Одразу наступного дня жінка зібрала дітей, дала кожному по маленькому рюкзаку і повела їх полем, щоб врятувати життя. Пішки подолали близько семи кілометрів, поки не дісталися до рятувальників, які їх вивезли.

Коли виїжджали, то хата ще була цілою, вже за 2 тижні родині подзвонили і сказали, що дім згорів — його закидали фосфорними бомбами.

Батьки Світлани не захотіли виїжджати. Вони і досі лишаються на Донеччині.

«Як тільки виїхала з села, відразу написала заяву в поліцію та здала аналіз ДНК. Допомагали волонтери, які обдзвонювали лікарні, а потім і морги», — розповіла жінка.

Зараз родина живе у селі на Київщині. Розповідають, що з роботою поки важко. Старший син, який давно жив у столиці, допоміг доїхати до Київщини. Спочатку сім'я жила у гуртожитку. Потім на сайті «Прихисток» знайшли хатинку у селі. Тут мають свій город, діти помагають поратися. Дівчаткам — 9 і 12 років, а хлопчикам — 14 і 15.

23-річного сина сім'я так і не знайшла, однак не покладає надій почути хоч якусь звістку про нього.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev