«Трималися до останнього, аби не пропустити російські колони»: нацгвардієць про бої за Рубіжне, полон та повернення додому

Бої за Рубіжне почалися у лютому 2022 року. На обороні міста до останнього із побратимами бився нацгвардієць Назар Парфенюк.

Назар Парфенюк - нацгвардієць, який стояв на обороні Рубіжного/ Скриншот із відео

Назар Парфенюк — молодший сержант Нацгвардії, який зустрів війну на українсько-російському кордоні. Він понад рік воював на найскладніших ділянках фронту, захищав Рубіжне, воював з «вагнерівцями», мав поранення, пройшов полон і знову повернувся на службу, повідомляє Західне ОТО НГУ.

До строкової служби в Національну гвардію України Назар долучився 2018 року. Після цього вирішив підписати контракт і пов’язати своє життя з військом і захистом Батьківщини. Підрозділ Назара прибув по ротації на одну з ділянок українсько-російського кордону за два тижні до повномасштабного вторгнення.

Вже 24 лютого, аби не опинитись в оточенні вони пробивалися до своїх основних сил і зайняли оборону міста Рубіжне в Луганській області.

«В Рубіжному, Сєверодонецьку і Лисичанську велися жорсткі бої. Але їх тримали. У нас були блок-пости на в'їздах в Рубіжне, і ми тримали їх до останнього, аби не пропустити російські колони бронетехніки й диверсійні групи. В нас були засідки: в капонірах ховали танки. Якщо під'їжджала колона, танки працювали по них, а далі вже діло було за нами — піхотою. У нас були й боєприпаси, і міномети, артилерія, РСЗВ, танки», — пригадує Назар.

Після відходу з Рубіжного гвардійців перекинули під Бахмут. Підрозділ Назара брав участь у боях за Соледар. Там бійці відбивали безперервні штурми «вагнерівців». Гвардієць каже, що росіяни взагалі не рахували людей, повзли, мов зомбі. На місце одного вбитого чи пораненого «вагнерівця» одразу ставав інший.

«Там бої запам’яталися найбільше. „Вагнерівці“ підходили по 8 осіб, якщо є „300“, то наступна група до них підходила забирала поранених, а інші лишаються, — каже Назар. —  Вони завжди ходили по 8 осіб. Підходили дуже близько, в них були великі втрати. Багато і наших полягло. Там же 14 січня окупанти нас взяли у полон. Зеки й „вагнерівці“ погрожували нам постійно, що відріжуть якісь частини тіла. У полоні я був поранений в очі й ногу. Око мазали чифіром, уламки ніхто не витягував».

Назар із побратимами повернулися додому у квітні 2023 року, перед Великоднем.

«Це були найкращі емоції, дорослі мужики, але всі плакали, — пригадує Назар. -Тоді всі одразу дзвонили батькам. Згодом я адаптувався й повернувся на службу заради однієї цілі - перемогти ворога».


Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev