Цинічне вбивство мирних: нові докази воєнного злочину росіян під час удару по Драмтеатру в Маріуполі

Про це йдеться в новому розслідуванні «Діти: напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі».

16 березня 2022 року, російський авіаудар зруйнував Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі. Під час нападу сотні мирних жителів перебували у театрі та навколо нього; багато хто був убитий. Театр був явно впізнаваний як цивільний об'єкт, можливо, більше, ніж будь-яке інше місце у місті. Місцеві жителі також написали гігантськими кириличними літерами «Дети» — російською мовою — на передніх дворах по обидва боки будівлі, які були б добре видно російським пілотам, а також на супутникових знімках.

Докази, зібрані Amnesty International, свідчать, що російські військові цілили по театру, знаючи, що там ховалися сотні мирних жителів.

Розслідувачі зібрали свідчення 52 уцілілих та очевидців, 28 із яких перебували у драмтеатрі чи поблизу нього під час атаки. Також розслідувачі проаналізували супутникові знімки та дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та відразу після неї; верифікували фото- та відеоматеріали з архівів свідків і соцмереж, дослідили два комплекти архітектурних планів театру.

Точну кількість жертв встановити наразі неможливо, але в Amnesty International стверджують, що вона може бути меншою, ніж повідомлялося раніше. Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули приблизно 300 людей. Associated Press у своєму розслідуванні зазначала, що загинути могли орієнтовно 600 людей.

«За одну секунду все змінилося. Усе здригнулося... Люди почали кричати»

Ігор Мороз, 50-річний архітектор, був поблизу, коли в театрі стався обстріл. Він сказав Amnesty International: “Все це сталося на наших очах. Ми були у 200 або 300 метрах, [коли] стався вибух… Я чув літак та звук падаючих бомб. Потім ми побачили, як здіймається дах [театру]».

Григорій Головнєв, 51-річний підприємець, розповів: «Я йшов вулицею, що вела до драмтеатру… Я чув шум літака… але в той момент я особливо не звертав уваги, бо [літаки] постійно літали… Я бачив, як вибухнув дах будівлі … Вона підстрибнула на 20 метрів, а потім звалилася… потім я побачив багато диму та уламків… Я не міг повірити своїм очам, бо театр був святилищем. Там було дві великі таблички із написом «діти».

«За одну секунду все змінилося. Усе здригнулося... Люди почали кричати. Підвал був сповнений пилу. Я бачила, як люди стікали кровʼю», — наводять розслідувачі слова дівчини-підлітка, яка під час вибуху ховалася в підвалі зі своїми хлопцем та матірʼю.

Віталій Контаров, 48-річний водій вантажівки, також перебував неподалік театру в момент нападу. Він сказав: «Ми чули літаки… Я бачив дві ракети, випущені з одного літака у напрямку театру».

Багато інших опитаних розповіли Amnesty International, що бачили закривавлені тіла та відірвані частини тіл, зокрема ноги та руки, у руїнах будівлі після атаки.

Що кажуть експерти?

У своєму розслідуванні Amnesty International звернулася, зокрема, до експерта-фізика, щоб визначити фактичну масу вибухової речовини, необхідної для завдання руйнувань такого масштабу, як у драмтеатрі в Маріуполі. Він спроєктував математичну модель вибуху в театрі, згідно з якою використані бомби мали містити 400—800 кг вибухової речовини.

Проаналізувавши наявні в арсеналі армії рф авіабомби, Amnesty International дійшла висновку, що російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами однієї моделі. Загальна маса вибухової речовини в них становить 440—600 кг. Найімовірніше, авіудару завдав один з літаків-винищувачів Су-25, Су-30 або Су-34, що базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали над півднем України.

Цивільний характер театру та присутність численних цивільних осіб були очевидними за кілька тижнів до нападу. Характер атаки - місце удару всередині будівлі, а також ймовірна використана зброя - і відсутність поблизу будь-якого потенційно законного військового об'єкта переконливо свідчить про те, що передбачуваною метою був саме театр. В результаті — напад на цивільний об'єкт є військовим злочином.

Amnesty International також розглянула кілька альтернативних теорій про те, хто відповідальний за напад. Дослідники заперечують заяви російської влади про причетність українських військових. Крім того, ніхто із 28 уцілілих після атаки та інших свідків, з якими спілкувалася Amnesty International, не надали жодної інформації про те, що ЗСУ використовували театр як базу для військових операцій або місце для зберігання зброї.