БО «СОС Дитячі містечка України» організувала в соцмережах пошук благодійників, які на День Святого Миколая допоможуть втілити життя маленьких українців, які опинилися у складних умовах, у реальність.
Фото тематичне з мережі
Дар’я Касьянова, національна директорка з розвитку програм «СОС Дитячі містечка Україна», опублікувала на своїй сторінці допис, де розповіла історії п’ятьох родин. Троє з них — родом із Донеччини: потрощеної, розбомбленої та окупованої.
П’ятирічний Артем приїхав у Чернівці навесні 2022 року з Маріуполя. Дитину виховує бабуся та дідусь, який має другу групу інвалідності. Батько дитини загинув на війні, а мати — Ілона Геннадіївна — наразі служить. У Маріуполі житло родини повністю знищено. Артем на День Святого Миколая хоче отримати ноутбук. Однак організатори ініціативи додають, що крім цього — хлопчику буде дуже вдячний за велосипед чи самокат, електропіч і навіть солодощі.
Інша родина, якій можуть допомогти благодійники — багатодітна родина переселенців, яка складається з десяти осіб (матір, три дівчинки віком 23, 7 і 6 років) та шість хлопчиків (віком 21,18, 14, 12, 10 і 8 років). З них три дитини мають встановлену інвалідність. Родина переїхала з Донеччини до Чернівців з початком повномаштабної війни. Їх рідна домівка зруйнована. Мати — два роки як розлучена з чоловіком і самостійно піклується про родину, оскільки батько у підтримці родини та вихованні дітей участі не бере. Але через постійний догляд за дітьми донеччанка не може влаштуватися на роботу — попри те, що майже всі діти мають проблеми зі здоров’ям та потребують підтримки. Всі виплати, які родина отримує від держави, витрачаються на лікування.
На сьогодні діти переважно навчаються онлайн. Тому родина звернулася до БО «СОС Дитячі містечка України» з проханням допомогти у вирішенні їхніх проблем. Зокрема, родина потребує техніки для навчання (телефон та ноутбук); мультиварку; чотири зубних протези на імплантах для старшої дівчини, а також небулайзер, коректор осанки та іграшки.
Дванадцятирічному Володимиру з Авдіївки ще до повномасштабного вторгнення довелося пережити горе — батьки хлопчика разом прожили небагато часу, сімейне життя не ладилось. Дорослі вирішили розлучитись. У 2020 році раптово померла мама Вови — молода жінка, яка ніколи не скаржилась на здоров’я.
З початком повномасштабного вторгнення, в перші дні війни, Вова разом із бабусею та дідусем переїхали в Бахмут, де на той час мешкав його батько та прадідусь. Але і там виявилось неспокійно. Тож, лишаючи все, родина вирішила їхати далі - спочатку в Дніпро, а згодом у Чернівці. Тривав другий місяць війни, родина проживала в гуртожитку, але хвилювання про батька Вови та прадідуся, які лишились в Бахмуті й довгий час не виходили на зв’язок, не давали спокою. Лише у квітні 2022 року бабуся зв’язалась із волонтерами, які наважилися їхати на їх пошук. Знайшовши квартиру, де досі проживали люди, волонтери разом із лікарями знайшли батька Володимира без ознак життя. Як з’ясувалося згодом, він помер від раптової зупинки серця та переохолодження. Прадідусь був у важкому стані, після тривалого лікування його перевезли до м. Чернівці.
Зараз родина вчотирьох продовжує мешкати у двох кімнатах гуртожитку. Вова — активний та комунікабельний хлопчик, продовжує онлайн-навчання у своїй рідній школі, та за сприянням Центру укріплення сім'ї відвідує ІТ-курси й вивчає англійську мову. Та найбільше його захоплення і мрія дитинства — футбол. Вова відвідує спортивну секцію, де потоваришував з однолітками.
Дитина мріє про новий ноутбук для навчання або ж телефон чи навушники, чи футбольний м’яч або зимову куртку розміру L, на зріст 158 см. Крім того, затребуване футбольне взуття (сороконіжки-шиповки 39-го розміру), футбольну форму клуба Челсі та автограф футболіста Ліонеля Мессі). Також Вова завжди піклується про домашню улюбленицю Мусю, якій потрібна лежанка для кішок.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!